13. Розвиток культури в українських землях у 14-16

Українська культура 15 – першої половини 16 ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного розвитку українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.

Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними. Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України спосіб життя. Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти. Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і мистецьких ідей, збагачуючи ними рідну культуру. Українці, які здобували освіту в Західній Європі, наголошували на своїй національній належності, додаючи до власних прізвищ слова «русин»,«роксоланин», «рутенець», тобто українець.

Варто пам’ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій. Нове й старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись одне на одне.

Розвиток украї.мови. Від часів Київської Русі тривала традиція застосування двох літературних мов:книжної староукраїнської мови та українського різновиду церковнослов’янської мови – мови слов’яноруської. Староукраїнська мова була наближена до мови розмовної. Церковні книжки й надалі писали церковнослов’янською мовою, яку тоді називали слов’яноруською.

Усна народна творчість. Усна народна творчість розвивалася на основі давньоукраїнських традицій, закорінених у сиву давнину. Давні веснянки, колядки, щедрівки жили в народній пам’яті, набуваючи часом нового змісту. У давні сюжети впліталися нові герої, нові події, породжені тогочасними історичними умовами. На 14 – 15 ст. припало становлення уснопоетичного жанру історичної пісні та балади. Найціннішим мистецьким надбанням народу тих часів стали думи, що сягали корінням княжих часів. Великого значення у виконанні дум набувала імпровізація – іншими словами, дума творилася під час кожного виконання, незмінними при цьому лишалися тема й найголовніші елементи сюжету. Найдавніші думи виникли в 14–15 ст. У них відобразилися тяжкі бідування та злидні українського народу, спричинені ординськими набігами, страшні руйнування міст і жорстоке плюндрування сіл, знищення й масове поневоння українців.

Освіта. За традицією освіту здобували при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки, яких називали граматиками або книжниками, навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, початкам арифметики, молитвам, співу. Існування мережі початкових шкіл в Україні підтверджує й те, що багато українців навчалося в європейських університетах від початку їх існування. А щоби стати студентом треба було мати основи знань.