- •10 . Архітектура Київської Русі.
- •11. Візантійський канон іконописання та його…
- •12. 1. Музична творчість у давньор. Державі.
- •12. 2. Театральне мистецтво. Музика. Танок.
- •13. Розвиток культури в українських землях у 14-16
- •19. Особливості архітектури укр..Барокко
- •27. Садибно-паркова культура України
- •32. Творча спадщ. Шеви-художника
- •24. Архітек. Пам*ятки стилю рококо в Україні.
- •5. Культура іраномовних кочовиків доби раннього заліза…
- •6. Роль елінської колонізації Пн.Причорноморя…
- •8. 1. Особливості візантійського християнства та його…
- •8. 2. Феномен двовір’я
- •14. Культура укр.. Земель доби першого націон. Відродж.
- •16. Вплив Реформації та Контрреф на культурний розвиток…
- •21. Іконостас та його роль у духовн. К-рі Укр.
- •25. Ктиторство
- •22. Золота доба укр.. Церковного співу. Д. Бортнянський…
- •26. Світоглядні орієнтири людини доби бароко.
- •23. Українська графіка доби барокко
- •45. Український авангардний живопис.
- •43. Загальна х-ка тоталітарної культури.
- •29. 30. Класицизм в українській архітектурі.
- •36. Становлення класичної системи освіти.
- •35. Архітектурні памяки модерну в Україні.
- •38. Театрально-музична творчість в Укр.19 ст.
- •28. Заснування розвиток міст Пд. Укр. К 18-19ст.
- •40. Розвиток основних жанрів укр.Живопису др..Пол.19ст.
- •1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів.
- •4. Культурний комплекс доби міді – бронзи.
- •9.Книжна культура у давньоруській державі.
- •20. Реформація візантійського іконописного канону….
1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів.
Культура ( з лат «обробка») – позитивна діяльність людини по вдосконаленню середовища проживання, самовдосконалення.
Субк-ра – сегмент культури.
Еволюційний підхід сформований Л.Морганом. Це однолінійний прогрес, все людство розвив.по висхідній лінії.
Класичне втілення еволют.теорії є теорія марксистська. Застосов.формаційний підхід (5 формацій).
Циклічний підхід. Тойнбі, Данилевський, Шпенглер. Вважають, що не має взагалі жодного універсального шляху розвитку людства. А є окремі к-ри, які проходять повний цикл цього розвитку. Частина культур не доходить до свого повного розвитку.
Теологічний підхід. Представлений філософами, теологами, що к-ра є залежна від культу. Флоренський. Культурний дуалізм – світлого і темного.
2. Релігійні вірування доби пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту + додаткова шпора.
Людина творить перші міфи. Накопичення праісторичної інформації – саме це призводить до створення міфів. Класифікація міфів:
-етіологічний (людина намагається сама собі пояснити явища природи)
-космогонічний (узагальнює картину світу на рівні абстракції: солярний, лунарний)
-героїчний (що таке людина,яке її призначення, міф ініціації). Більш складний героїчний міф – міф світових релігій.
-есхатологічний (міф про кінець світу)
-зооморфний (зменшую дистанцію між твариною і людиною)
Формуються перші релігійні культи (мисливська магія, культ роду). В своїй основі формуються всі види мистецтва. Мезоліт. Творить більш складні міфи (доросла до розуміння релігійних культів: тотемізм, анімізм). Неоліт. Продовжується культ роду. Повністю завершені лунарний та солярний міфи. Підноситься культ смерті, поховання. Архітектура смерті. Зміна способу життя, стереотипів. У людей неолітичної епохи вже були сформовані складні релігійні уявлення, які включали елементи анімізму, фетишизму, первісної магії. З?являється комплекс обрядів, пов?язаних з культом вогню, домашнього вогнища, домашніх тварин, особливо коня. Культ предків насичується багатою обрядовістю, ускладнюються поховальні ритуали.
4. Культурний комплекс доби міді – бронзи.
Перший метал, який почали вживати на Україні, була мідь. Перші вироби—невеликі сокири або долота — знаходили вже в пам'ятках Трипільської культури, але це було дуже рідко. Приблизно біля ІІІ тисячоліття до нашої ери на території Европи з'являються нові поселенці: народ, який опанував усю ту територію, де розгорталася Трипільська культура. Цей народ з культурного погляду стояв нижче від трипільців. Він неребував у стадії скотарства і ще не знав рільництва, але був міцніший, войовничіший, ніж трипільці. Він приніс із собою вміння обробляти мідь. На території Донеччини, в районах Луганська, Бахмута, були родовища міді. Там археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для топлення міді у вигляді глибоких ям у землі, викладених глиною. Металеві вироби дуже поволі завойовували місце у вжитку людини. Вони були дорогі, їх важко було виробляти. Тому довгий час, разом з металевими виробами, вживали також кам'яні. Чиста мідь не тривка, тому дуже рано до неї почали додавати оливо= бронза. Нове населення, з яким прийшли мідь та бронза на Україну, принесло з собою нові форми поховань. Своїх мерців воно ховало у скорченому положенні, часто у великих кам'яних склепах, катакомбах. Над могилами насипали високі кургани. Для цієї Культури характеристична кераміка: невеликі глечики, прикрашені «шнуровим» орнаментом.
На цю добу припадає поява на Україні того першого народу, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст. Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані. Хронологічно культура кимерійців датується 9-7 (-). Кимерійці мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне та інші). Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). У них були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображенням людей (с. Волковці біля Кам'янця- Подільського, с. Білогрудівка б. Умані, Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могила царя біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з Кавказом, Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійці прийшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник Вілогрудівської культури П. П. Курінний вважає, що не з Азії могли прийти вони, а з середньої Наддніпрянщини, їхня культура продовження Трипільської, пристосованої до умов табунного скотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхав їх на південь, зокрема із Запоріжжя.