1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів.

Культура ( з лат «обробка») – позитивна діяльність людини по вдосконаленню середовища проживання, самовдосконалення.

Субк-ра – сегмент культури.

Еволюційний підхід сформований Л.Морганом. Це однолінійний прогрес, все людство розвив.по висхідній лінії.

Класичне втілення еволют.теорії є теорія марксистська. Застосов.формаційний підхід (5 формацій).

Циклічний підхід. Тойнбі, Данилевський, Шпенглер. Вважають, що не має взагалі жодного універсального шляху розвитку людства. А є окремі к-ри, які проходять повний цикл цього розвитку. Частина культур не доходить до свого повного розвитку.

Теологічний підхід. Представлений філософами, теологами, що к-ра є залежна від культу. Флоренський. Культурний дуалізм – світлого і темного.

2. Релігійні вірування доби пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту + додаткова шпора.

Людина творить перші міфи. Накопичення праісторичної інформації – саме це призводить до створення міфів. Класифікація міфів:

-етіологічний (людина намагається сама собі пояснити явища природи)

-космогонічний (узагальнює картину світу на рівні абстракції: солярний, лунарний)

-героїчний (що таке людина,яке її призначення, міф ініціації). Більш складний героїчний міф – міф світових релігій.

-есхатологічний (міф про кінець світу)

-зооморфний (зменшую дистанцію між твариною і людиною)

Формуються перші релігійні культи (мисливська магія, культ роду). В своїй основі формуються всі види мистецтва. Мезоліт. Творить більш складні міфи (доросла до розуміння релігійних культів: тотемізм, анімізм). Неоліт. Продовжується культ роду. Повністю завершені лунарний та солярний міфи. Підноситься культ смерті, поховання. Архітектура смерті. Зміна способу життя, стереотипів. У людей неолітичної епохи вже були сформовані складні релігійні уявлення, які включали елементи анімізму, фетишизму, первісної магії. З?являється комплекс обрядів, пов?язаних з культом вогню, домашнього вогнища, домашніх тварин, особливо коня. Культ предків насичується багатою обрядовістю, ускладнюються поховальні ритуали.

4. Культурний комплекс доби міді – бронзи.

Перший метал, який почали вживати на Україні, була мідь. Перші вироби—невеликі сокири або долота — знаходили вже в пам'ятках Трипільської культури, але це було дуже рідко. Приблизно біля ІІІ тисячоліття до нашої ери на території Европи з'являються нові поселенці: народ, який опанував усю ту територію, де розгорталася Трипільська культура. Цей народ з культурного погляду стояв нижче від трипільців. Він неребував у стадії скотарства і ще не знав рільництва, але був міцніший, войовничіший, ніж трипільці. Він приніс із собою вміння обробляти мідь. На території Донеччини, в районах Луганська, Бахмута, були родовища міді. Там археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для топлення міді у вигляді глибоких ям у землі, викладених глиною. Металеві вироби дуже поволі завойовували місце у вжитку людини. Вони були дорогі, їх важко було виробляти. Тому довгий час, разом з металевими виробами, вживали також кам'яні. Чиста мідь не тривка, тому дуже рано до неї почали додавати оливо= бронза. Нове населення, з яким прийшли мідь та бронза на Україну, принесло з собою нові форми поховань. Своїх мерців воно ховало у скорченому положенні, часто у великих кам'яних склепах, катакомбах. Над могилами насипали високі кургани. Для цієї Культури характеристична кераміка: невеликі глечики, прикрашені «шнуровим» орнаментом.

На цю добу припадає поява на Україні того першого народу, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст. Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані. Хронологічно культура кимерійців датується 9-7 (-). Кимерійці мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне та інші). Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). У них були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображенням людей (с. Волковці біля Кам'янця- Подільського, с. Білогрудівка б. Умані, Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могила царя біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з Кавказом, Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійці прийшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник Вілогрудівської культури П. П. Курінний вважає, що не з Азії могли прийти вони, а з середньої Наддніпрянщини, їхня культура продовження Трипільської, пристосованої до умов табунного скотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхав їх на південь, зокрема із Запоріжжя.