- •Тема 1. Джерела та історія розвитку валеології
- •1. Вступ до валеології
- •2. Джерела та історія розвитку валеології
- •Особливості сучасного розвитку цивілізації та необхідність нових підходів до збереження здоров’я
- •Розв’язання проблеми управління здоров’ям
- •5. Технології валеології та їх реалізація
- •Тема 2. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини
- •1. Предмет і структура валеології як науки
- •2. Категорії “здоров’я, хвороба, третій стан”, взаємозв’язок між ними
- •2. Об’єкт валеології. Методологічні основи валеології
- •3. Основні поняття валеології та її особливості стосовно гігієни.
- •Тема 3. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу
- •1. Людина як система
- •2. Розуміння цілісності людини
- •3. Людина і світ
- •4. Особливості біосистеми організму людини
- •5. Стародавні холістичні системи
- •Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу
- •Тема 4. Діагностика рівня індивідуального здоров’я
- •Класифікація діагностичних моделей
- •3. Визначення біологічного віку
- •Тема 5. Донозологічна характеристика функціональних систем організму
- •1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики
- •3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за резервами біоенергетики
- •Тема 6. Прогнозування здоров’я
- •Прогнозування здоров’я
- •2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор
- •3. Тип кровообігу як критерій прогнозу
- •4. Фактори ризику виникнення захворювань
- •5. Про “безпечний рівень здоров’я людини”
- •2. Формування фізичного здоров’я в внутрішньоутробному періоді
- •3. Основні критичні періоди розвитку
- •4. Фактори ризику у внутрішньоутробному періоді розвитку
- •5. Основні принципи формування фізичного здоров’я
- •6. Основні принципи формування психічного здоров’я
- •Фактори формування здоров’я в дитячому і підлітковому віці
- •Тема 8. Інтегративний підхід до управління здоров’ям
- •1. Принцип цілісності організму
- •2. Оптимізація життєвого простору людини
- •3. Збереження і зміцнення біополя людини
- •4. Психосоматична гармонізація
- •Тема 9. Біологічний потенціал здоров’я: спадковість, конституція, ритми та їхній вплив на життя людини
- •Генетика і здоров’я
- •Біологічні ритми: вплив на життя і здоров’я людини
- •Тема 10. Валеологічні аспекти репродуктивного здоров’я
- •Репродуктивний потенціал
- •2. Генетична, сексуальна і психологічна сумісність
- •2. Статева культура
- •4. Психологічна підтримка батьків
- •2. Етапи формування психології статі у дітей і підлітків
- •3. Причини виникнення гомосексуальності
- •4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини
- •Психологія жіночності
- •Зародження емоційності
- •Тема 12. Психічне здоров’я
- •1. Визначення поняття “психічне здоров’я”, його структура і зміни
- •2. Акцентуації характеру
- •3. Стрес, його наслідки і шляхи оздоровлення
- •Тема 13. Роль вищих психічних аспектів у збереження і
- •1. Сучасне уявленя про поняття здоров’я
- •2. Надсвідомість і здоров’я.
- •3. Сила підсвідомості та наміру
- •Тема 14. Шляхи збереження здоров’я і психовалеологія як цінність
- •1. Цінність людського життя
- •2. Аксіоми здоров'я: валеологія радості й сміху, щастя, віри, надії й любові
- •4. Спокуса й валеология покаяння
- •Тема 14. Оздоровчий вплив фізичних вправ
- •1. Рухова активність і фізичне здоров'я
- •2. Механізми оздоровчої дії фізичних вправ
- •3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
- •4.Фізичні вправи та функціональні резерви організму
- •5. Вплив фізичних тренувань на систему імунітету
- •6. Оздоровчі фізичні фактори
- •7. Самоконтроль за фізичним навантаженням
- •8. Методи загартовування
- •Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення
- •1. Регуляція дихання
- •2. Дихання як спосіб оздоровлення
- •3. Парадоксальна дихальна гімнастика за о. М. Стрельніковою
- •4. Парадоксальна дихальна гімнастика за к. П. Бутейком
- •5. Оздоровча дихальна гімнастика за м. Г. Триняком
- •6. Дозована лікувальна ходьба
- •Тема 17. Багаторівнева система оздоровлення
- •1. Особливості системи
- •2. Напрями роботи з оздоровлення
- •4. Аутомануальний комплекс (масаж біологічно активних точок голови).
- •5. Вправи для хребта
- •Тема 18. Основи підтримки здорового стану хребта
- •1. Значення хребта у підтримці здоров'я
- •2. Функції хребта
- •3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті
- •5. Причини та фон для розвитку остеохондрозу
- •6. Методики оздоровлення хребта
- •7. Профілактика патології хребта
- •Тема 19. Закономірності формування правильної постави засобами фізичної культури
- •1. Діагностика порушень та умови формування постави учнів
- •2. Сила життя в здоровому хребті
- •3. Юнацький кіфоз (горб на спині)
- •Правила проведення масажу
- •Тема 20. Лікувальний та гігієнічний масаж
- •1. Історія виникнення масажу
- •2. Масаж і його дія на організм людини
- •3. Види масажу: лікувальний, гігієнічний
- •Показання і протипоказання щодо застосування масажу
- •Лекція 21. Валеологічні основи сексологія
- •1. Кохання вчора, сьогодні і завжди
- •2. Десять секретів кохання
- •3. Шлях до щастя у сім’ї
- •4. Валеологія і сексологія
- •5. Психогігієна статі
- •6. Сексуальна культура
- •7. Сексуальне здоров’я
- •Сифіліс (люес)
- •2. Гонорея
- •3. Снід — синдром набутого імунного дефіциту
- •4. Генітальний герпес
- •5. Хламідіози
- •6. Трихоманози
- •7. Заходи боротьби із захворюваннями, які передаються статевим шляхом
- •1. Особливості інфекційних захворювань
- •2. Віспа та вакцинація
- •3. Холера та її профілактика
- •4. Історія боротьби зі сказом
- •5. Дифтерія
- •6. Кір і краснуха
- •7. Епідемічний паротит і вітряна віспа
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •1. Розумне харчування за г. Малаховим
- •2. Негативана дія переїдання
- •3. Регуляція вживання їжі
- •4. Захворюваність населення як наслідок неповноцінного харчування
- •5. Біологічно активні добавки (баДи) та оптимізація харчування
- •1. Здоров’я індивідуальне й популяційне
- •2. Творчість як атрибутивна властивість нормального життя
- •4. Спосіб життя і східні рецепти культури здоров’я
- •5. Сімейна валеологія
- •6. Мотивація одруження
- •1. Природне та соціальне у житті людини
- •2. Екологія та адаптація: проблеми екологічної валеології
- •Очищення організму від паразитів
- •3. Лікувальні харчі
- •Тема 29. Сенс життя людини
- •1. Сенс, цінність життя і здоров’я
- •2. Спокуса: паління й здоров'я
- •4. Здорові потреби й потреба у здоров’ї
- •2. Стилі виховання
- •Педагогіка авторитарна
- •3. Найскладніший період розвитку дитини
- •4. Соціальна ситуація у созалежній сім’ї
- •1. Гігієнічна культура, особиста гігієна
- •Гігієна розумової праці
- •Профілактика карієсу
- •2. Психогігієна дозрівання
- •3. Шкала розвитку дівчат і хлопців
- •4. Акселерація
- •Тема 32. Методика викладання валеології
- •1. Основи методики викладання валеології в школі
- •2. Проблеми формування валеологічної свідомості
- •3. Підготовка спеціалістів - валеологів
- •5. Психовалеологічні аспекти корекційної та рекреаційної роботи
- •6. Функції валеолога в школі
- •Лекція 33. Шляхи збереження й формування здоров’я учнів у навчально- виховному процесі
- •Вплив процесу навчальної діяльності на здоров’я учнів
- •2. Характерні ознаки уроків здоров’я
- •Методика пізнавального рухового навчання
- •5. Методика «гімнастики мозку»
- •Методика «кнопки мозку»
- •6. Методика сенсорно-координаторних тренажів за допомогою
4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини
Протягом усього життя для будь-якої людини сексуальність залишається надзвичайно значющою та емоціогенною.
Специфічного засобу від небажаного потягу немає, тому потрібно думати про широку профілактику, яка дає можливість кожному індивіду розвиватися відповідно до його неповторної особистісної організації.
Психологічна допомога повинна бути спрямована на полегшення проходження підліткового періоду і розв’язання проблем спілкування, особливо з протилежною статтю у тих, хто має статево-рольові відхилення й порушення статевої ідентичності. При цьому ні про який тиск або залякування не може бути й мови. Особливу роль відіграють статеве виховання й просвітницька робота, боротьба з гомофобією. Треба не “лікувати “ гомосексуалізм, а дати можливість людині подивитися на себе з точки зору індивідуального оптимуму, зняття надуманих заборон відкриває шлях до щастя через орієнтацію на власні схильності, потреби й можливості.
Психологія жіночності
Чоловіки мріють не про ідеал жінки, а про жіночність. Це делікатність, чутливість, такт, дар розуміння інших, терпимість, вірність, м’ягкість, cпокій. Якщо жінка втрачає жіночість, то в цьому може бути винен чоловік, який із давніх-давен віків несе відповідальність за жінку. Відмова жінки від материнства і від професіональності ніколи не може бути легким, нехворобливим процесом. Материнство вимагає від жінки великих знань і духовних сил. Саме тоді ми досягнемо справжньої емансипації жінок, коли відродим в них почуття власної гідності, полегшимо їхнє “двойне буття”.
Зародження емоційності
Внутрішньоутробно дититна вже реагує на біль, захищається руками і т.ін. Існує взаємна любов матері й дитини ще в ембріональному періоді його розвитку. Але в той період дитя виступає споживачем, а мати дарує свою любов. Протягом життя це співвідношення змінюється то в одну, то в іншу сторону. Ще Бальзак писав, що “в любові обов’язково є той, хто цілує, і той, кого цілують”.
Вагітність для жінки – це школа безкорисного почуття, що впливає на весь уклад її життя. Уже в цей період майбутня мати може показати, на що вона здатна. Заради дитини, яка є в утробі, як найдорожча цінність, вона робить все, що необхідно: дієта, прогулки, проявляє витримку, підтримує хороший настрій.
У сприятливому, спокійному оточенні дитя нормально росте й розвивається і, навпаки, хворіє в нервозному оточенні. Отже, перша фаза любові – любов матері до виношуваного плоду, тож значення ембріонального періоду для подальшого нормального розвитку дитини є надзвичайно важливим і часто недооцінюються.
Новонароджений постійно відчуває, що його люблять тілько тому, що він є. Тепло й ніжність материнських почуттів наповнює життя дитини і робить основу, на якій потім зароджується інстинкт любові, потреба в союзі та інтимному контакті з іншою людиною. Велике значення періоду дитинства в житті людини для нормального розвитку емоційності в зрілому віці підтверджується.
Материнська любов підтримує здоров’я і розвиток дитини, вона безкорисна. Мати – втілення свого дому, своєї природи, а батько – вчить дитину, вказує йому дорогу у світ. Його любов треба заслужити, оправдати його очікування, треба завоювати зусиллями своєї волі.
У віці від 7 до 17 років налагоджується дружба, яка формує уміння дарувати і отримувати, вчить робити взаємні послуги на рівних партнерських началах, породжує у молодих людей потребу співпереживати важливі події у житті. Дружба формує також почуття товаристкості та відповідальності за іншу людину. Батьки в цей період повинні бути тактовними з дітьми, спостерігати за ними на відстані, надавати їм більше свободи і самостійності.
Пізніше виникає бажання кохати представника іншої статі. Кохання чоловіка й жінки – це синтез усіх емоцій, почуттів і переживань, вінець їх потаємних мрій, реалізація фізичної та емоційної спільності.
У душі кожного із нас живе стремління до материнського кохання “за те, що я існую”. Але це інфантільна форма для дітей грудного віку.
Зріле кохання ближче до батьківського кохання, тому що кожний із закоханих має свій власний світ інтересів і поглядів. Партнер повинен їх розуміти, пізнавати і робити так, щоб бути достойним кохання, постійно розвивати і удосконалювати своє почуття, брати повну відповідальність за його життєстійкість і міцність, за те, якими вони будуть. Знаходячи методи і форми, що збагачують взаємні почуття, ми одночасно набуваєм впевненості, що зведення “дому” кохання залежить від нас самих.
Фром у своїй книзі “Искусство кохання” пропонує формулу: “Ми необхідні одне одному, тому що кохаємо”.
У даний час встановлена залежність між статевим дозріванням, рівнем у крові статевих гормонів і статевим потягом. Описуючи методи вимірювання рівня гормонів в організмі людини, Альфред Кінзі наводить графіки виділення 17 - кетостероїдів протягом життя чоловіка і жінки. Кетостероїди – це продукти розпаду гормонів, які виділяються наднирниками яєчниками і сім’яниками. Кінзі створив графік кривих, які демонструють рівні сексуальної напруги протягом життя чоловіків та жінок, а також використав статистичні дані про кількість статевих стосунків за тиждень при обстеженні великої кількості людей. Він показав, що найбільша сексуальна напруга у чоловіків спостерігається в період від 20 до 25 років, після чого поступово знижується до 0 у похилому віці. У жінок вона піднімається не так високо після 18 років, тягнеться більш – менш горизонтально і спадає в старості. Виділення гормонів майже відповідає цим кривим. Отже, ступінь сексуальної напруги залежить від кількості гормонів, які виділяються наднирниками та статевими залозами.
Пізніше (М. Вислоцька) вивчала рівень естрогенів у сечі жінок, а також рівень ректальної температури зранку. Було встатовлено, що криві сексуальної напруги у чоловіків і жінок значно відрізняються за формою, пересікаються у зрілому, але дуже віддаляються в юнацькому та передклімактеричному періодах. Тому Вислоцька назвала вік 12-25 років першою конфліктною фазою, а період після 45 років – другою конфліктною фазою. Це дало можливість зрозуміти причини непорозумінь і конфліктів саме в ці періоди.
З початком статевого дозрівання сексуальний потяг у хлопця швидко досягає максимального рівня. Уже з 12-16 років полюції і анонізм стають мимовільними, а потім і свідомими пошуками шляхів зменшення сексуальної напруги. Майже 100% юнаків у 15-18 років піддаються онанізму. Прояви лібідо супроводжуються активними пошуками партнерші, і в 17 років юнаки починають статеве життя. А оскільки їх ровесниці до цього байдужі, то знаходяться жінки, які досягли сексуальної зрілості. Емоційно-психічний розвиток підлітків у цей час не встигає за фізичним.
У дівчаток у віці 12-16 років сексуальна напруга порівняно низька і статева збудливість порівняно невелика. Чутливість сексуальних рецепторів ще невелика. Компенсується ця недорозвинутість сексуальної чутливості інтенсивним розвитком емоційності, у стремлінні перетворити хлопця у свою власність. У зв’язку з невисоким рівнем сексуальної напруги всього 20% дівчат займаються мастурбацією.
Період сексуальної гармонії (25-45 років) – у чоловіків у цей період сексуальна напруга трохи зменшується, а у жінок поступово зростає до максимуму. В цілому це період найбільш повної емоційної і сексуальної гармонії, а джерело конфліктів перш за все слід шукати в небажаній вагітності і труднощях життя.
Друга конфліктна фаза наступає після 45 років. Сексуальна напруга у чоловіків після 35 років поступово зменшується, досягаючи середнього рівня на рубежі 45-55 років. У жінок у цей період сексуальні можливості досить високі, тому у цей період можливі конфлікти і розторгнення шлюбів. Жінки в цьому віці схильні приймати молодих партнерів. А чоловіки виявляють інтерес до молоденьких дівчаток, для яких характерні порівняно скромні сексуальні запити.
У чоловіків і жінок, яким за п’ятдесят, сексуальна напруга знижується до середнього рівня, а конфлікти на сексуальній основі поступово втрачають свою актуальність.
Чому важливо не перевиховувати свого коханого?
Тому, що зустрінете різку відсіч. Весь фокус сімейного життя в тому, що воно здатне виявити заложені в партнерах якості, а не кардинально змінити їх, або породити нові, зовсім невідомі досі. Навчіться в першу чергу поважати один в одному особистість, що виховує вікова література, історія, філософія. Зламати ці традиції в один день ще нікому не вдалося. З часом дружина запозичить багато чого від чоловіка, а чоловік від дружини. Але якщо вони намагатимуться зробити свого партнера схожим на себе, вони ризикують залишитися в “розбитого корита”. Ще стародавній китайський філософ Кофуций вважав, що подружнє життя, окрім власної самоцінності, надає людині поле діяльності для найвищого розвитку особистості в гармонійній єдності з партнером протилежної статі.
Біологічні почуття у жінки розвинуті більш глибоко й тонко, ніж у чоловіків. Жінка за своєю біологічною організацією в першу чергу мати, а потім коханка. Тому в жінок розвиваються такі якості, як почуття реальності, розсудливості, терпіння, турбота про слабших і безпомічних. Тому жінки у шлюбі не будуть щасливвими, якщо пригнічується хоч одна із цих якостей. Один сучасний американський дослідник писав: “Успіх у шлюбі грунтується більшою мірою на здатності бути хорошою партнеркою, ніж на пошуках відповідного (підходящого) партнера”.
Причини конфліктів і помилок людей треба шукати в тому середовищі, де вони живуть і відбуваються. Ось тому успіх шлюбу залежить від можливості пристосуватся, вжитися в почуття й думки, від терпимості й уміння спілкуватися й прощати. Тому з перших днів життя ми свідомо повинні виховувати в собі ці якості, а пізніше вони надійно захистять нас від усього неочікуваного й непередбаченого.