Тема 3. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу

1. Людина як система.

1. Розуміння цілісності людини.

2. Людина і світ.

3. Особливості біосистеми організму людини. Здатність до саморозвитку і самовідновлення.

4. Стародавні холістичні системи.

5. Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу.

6. Поняття саногенез.

1. Людина як система

Об’єктом вивчення у валеології є здорова людина і людина в “третьому стані”, а предметом вивчення – її здоров’я. Щоб дослідити здоров’я, необхідно зрозуміти феномен людини, принципи її організації. Але цього розуміння не могла дати до останнього часу медична наука, орієнтована на дослідження переважно фізичного тіла. Ще в давнину існували погляди на людину як цілісність, її структуру пов’язану зі світом. У наш час наука переводить ці уявлення на мову квантової фізики, нейрофізіології та психології. Дослідження останніх двох десятиліть (К. Прибрам, Д. Бом, И. Пригожин, Р. Шелдрейк, В. Вульф та ін.) дозволили наблизитися до розуміння людини як мікрокосмосу. В арсенал науки увійшли голограмний принцип будови Всесвіту, голограмна модель свідомості людини, уява про людину як носія всієї інформації у Всесвіті. Знаходячись в інформаційно-енергетичних потоках, людина має власне силове поле, яке відповідає за самоорганізацію системи. Думки людини розглядаються як живі голограми, які мають формоутворюючу функцію, а розвиток її свідомості підкорюється загальному закону, “прихованому порядку”, закладеному у Всесвіті. Знайдено внутрішньоклітинний субстрат, який приймає, фіксує і відновлює інформацію. Це елементи цитоскелету – мікроканальці клітини. Оскільки мікроканальці є у всіх клітинах організму, це розширює уяву про шляхи передачі інформації і характер інформаційного впливу на людину.

2. Розуміння цілісності людини

До розуміння цілісності людини можна наблизитися за допомогою системного підходу. Система являє собою сукупність елементів і зв’язки між ними, які функціонують як єдине ціле і мають єдину мету функціонування. Людина – це система з пірамідальним принципом побудови (так звана піраміда MASLOW). Слідом за стародавніми греками в ній ми виділяємо три рівні – нижній, тілесний (грец. Soma - тіло), середній психічний (грец. Psyche – душа) і вершину – духовний елемент (грец. nous – дух). Піраміда має свої закони організації. Задає режим діяльності усієї системи вершина, їй усі рівні підкорюються. Взаємовідносини всередині піраміди підкорюються законам гармонії (правило золотого перерізу). Ці особливості системи забезпечують їй динамічну стійкість і можливість розвитку.

3. Людина і світ

Людина є частиною Світу, вона належить до нього як одна із підсистем. У свою чергу всередині себе, у своїй біологічній структурі людина має так звані мінісистеми подібності, в яких відображається весь організм. Це райдужна оболонка ока, вушна раковина, язик, слизова оболонка носа, шкіра, особливо волосистої частини голови, долонь та підошов. За зміною у цих структурах можна здійснювати діагностику стану здоров’я, а впливаючи на них – коректувати відхилення. Елементарною мінісистемою подібності організму є кожна його клітина.

Кожна із трьох рівнів системи “Людина” розглядається як підсистема, організована за тим же принципом, що й цілісна система. У цих підсистемах першого порядку виділяють підсистеми другого порядку і т.д. Підсистеми усіх порядків функціонують в автономних режимах, але при збереженні принципів взаємозв’язку й підкорення принципів нижчого рівня – вищим. Принцип взаємозв’язку виявляється у взаємовпливах та взаємоперехрещуванні, тобто у наявності спільних блоків. Тому одна підсистема втягує в роботу іншу, і людина реагує на вплив як єдине ціле. Дослідження людини як єдиного цілого складає принцип холізму (лат. holos – цілісний).

Як відомо, системоутворюючим фактором є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою, а зміни мети вимагають змін структури. Порушення в структурі знижують можливість досягнення мети. Виділяють чотири базові мети в житті людини. На соматичному рівні їх дві: виживання, тобто формування й збереження своєї індивідуальної біологічної структури, і репродукція - забезпечення інтересів виду, збереження популяції. На психічному рівні людина намагається реалізувати себе як особистість, тобто прожити повноцінне життя в суспільстві. У вищій сфері, сфері надсвідомості, людина здійснює внутрішній шлях психічної трансформації, розвиваючи альтруїзм, намагаючись зрозуміти себе і Світ, себе у Світі, пройти життя у злагоді зі своїми індивідуальними схильностями, тобто відбутися як творець, як духовна індивідуальність. Природно, що перевагу можна віддавати різним цілям – у залежності від рівня розвитку індивіда й обставин його життя.

Згідно зі структурою цілей життя людини, визначаються окремі аспекти валеології як науки: 1) індивідуальне фізичне здоров’я (діагностика, прогнозування, формування, збереження і зміцнення) і адаптація, що проектуються на стратегію виживання; 2) репродуктивне здоров’я з усіма його проблемами; 3) психічне здоров’я і управління ним; 4) роль вищих аспектів свідомості у збереженні здоров’я.

Розглянемо принцип функціонування системи “Людина”. Будь-яка жива система будується на основі речовини, енергії та інформації. Інформація організовує у просторі та часі речовину та енергію, визначає її форму. Інформаційна матриця біологічної структури – це генетичний код, інформаційними структурами адаптивного призначення є регуляторні системи – нейрогормонально-імунний комплекс, що спрямовує організм на виживання й репродукцію.

Інформаційною матрицею психіки, психічним кодом, у наш час вважається архітипова структура людини. Людина приходить у цей світ з наборм архітипів (за К. Г. Юнгом), які виражаються в поведінкових тенденціях, і які так чи інакше виявляються в процесі життя. Регулюють ці прояви самосвідомість і усвідомлення свого життя, що відрізняє людину від тварини. При цьому людина має свободу волі, свободу вибору. Через усвідомлення людина може орієнтувати свою психіку на збереження індивідуального фізичного й репродуктивного здоров’я, забезпечувати соціальну адаптацію і свій психічний розвиток.

За допомогою системного підходу найглибше проаналізований біологічний рівень людини. Як цілісна система організм має такі якості, яких не мають окремі її елементи. Організм складіють системи органів, які побудовані із органів, тканин та тканевих емлементів. Усі ці структури становлять взаємодіючий взаємозумовлений ансамбль. Ця взаємодія передбачає такі принципи, як принцип економії структур та численну підстраховку функцій, що викликано існуванням багатьох піделементів, які можуть бути використані іншими елементами. Інтергуючим елементом, вершиною біологічної системи є нейрогуморальний – імунний ансамбль.