- •Тема 1. Джерела та історія розвитку валеології
- •1. Вступ до валеології
- •2. Джерела та історія розвитку валеології
- •Особливості сучасного розвитку цивілізації та необхідність нових підходів до збереження здоров’я
- •Розв’язання проблеми управління здоров’ям
- •5. Технології валеології та їх реалізація
- •Тема 2. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини
- •1. Предмет і структура валеології як науки
- •2. Категорії “здоров’я, хвороба, третій стан”, взаємозв’язок між ними
- •2. Об’єкт валеології. Методологічні основи валеології
- •3. Основні поняття валеології та її особливості стосовно гігієни.
- •Тема 3. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу
- •1. Людина як система
- •2. Розуміння цілісності людини
- •3. Людина і світ
- •4. Особливості біосистеми організму людини
- •5. Стародавні холістичні системи
- •Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу
- •Тема 4. Діагностика рівня індивідуального здоров’я
- •Класифікація діагностичних моделей
- •3. Визначення біологічного віку
- •Тема 5. Донозологічна характеристика функціональних систем організму
- •1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики
- •3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за резервами біоенергетики
- •Тема 6. Прогнозування здоров’я
- •Прогнозування здоров’я
- •2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор
- •3. Тип кровообігу як критерій прогнозу
- •4. Фактори ризику виникнення захворювань
- •5. Про “безпечний рівень здоров’я людини”
- •2. Формування фізичного здоров’я в внутрішньоутробному періоді
- •3. Основні критичні періоди розвитку
- •4. Фактори ризику у внутрішньоутробному періоді розвитку
- •5. Основні принципи формування фізичного здоров’я
- •6. Основні принципи формування психічного здоров’я
- •Фактори формування здоров’я в дитячому і підлітковому віці
- •Тема 8. Інтегративний підхід до управління здоров’ям
- •1. Принцип цілісності організму
- •2. Оптимізація життєвого простору людини
- •3. Збереження і зміцнення біополя людини
- •4. Психосоматична гармонізація
- •Тема 9. Біологічний потенціал здоров’я: спадковість, конституція, ритми та їхній вплив на життя людини
- •Генетика і здоров’я
- •Біологічні ритми: вплив на життя і здоров’я людини
- •Тема 10. Валеологічні аспекти репродуктивного здоров’я
- •Репродуктивний потенціал
- •2. Генетична, сексуальна і психологічна сумісність
- •2. Статева культура
- •4. Психологічна підтримка батьків
- •2. Етапи формування психології статі у дітей і підлітків
- •3. Причини виникнення гомосексуальності
- •4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини
- •Психологія жіночності
- •Зародження емоційності
- •Тема 12. Психічне здоров’я
- •1. Визначення поняття “психічне здоров’я”, його структура і зміни
- •2. Акцентуації характеру
- •3. Стрес, його наслідки і шляхи оздоровлення
- •Тема 13. Роль вищих психічних аспектів у збереження і
- •1. Сучасне уявленя про поняття здоров’я
- •2. Надсвідомість і здоров’я.
- •3. Сила підсвідомості та наміру
- •Тема 14. Шляхи збереження здоров’я і психовалеологія як цінність
- •1. Цінність людського життя
- •2. Аксіоми здоров'я: валеологія радості й сміху, щастя, віри, надії й любові
- •4. Спокуса й валеология покаяння
- •Тема 14. Оздоровчий вплив фізичних вправ
- •1. Рухова активність і фізичне здоров'я
- •2. Механізми оздоровчої дії фізичних вправ
- •3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
- •4.Фізичні вправи та функціональні резерви організму
- •5. Вплив фізичних тренувань на систему імунітету
- •6. Оздоровчі фізичні фактори
- •7. Самоконтроль за фізичним навантаженням
- •8. Методи загартовування
- •Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення
- •1. Регуляція дихання
- •2. Дихання як спосіб оздоровлення
- •3. Парадоксальна дихальна гімнастика за о. М. Стрельніковою
- •4. Парадоксальна дихальна гімнастика за к. П. Бутейком
- •5. Оздоровча дихальна гімнастика за м. Г. Триняком
- •6. Дозована лікувальна ходьба
- •Тема 17. Багаторівнева система оздоровлення
- •1. Особливості системи
- •2. Напрями роботи з оздоровлення
- •4. Аутомануальний комплекс (масаж біологічно активних точок голови).
- •5. Вправи для хребта
- •Тема 18. Основи підтримки здорового стану хребта
- •1. Значення хребта у підтримці здоров'я
- •2. Функції хребта
- •3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті
- •5. Причини та фон для розвитку остеохондрозу
- •6. Методики оздоровлення хребта
- •7. Профілактика патології хребта
- •Тема 19. Закономірності формування правильної постави засобами фізичної культури
- •1. Діагностика порушень та умови формування постави учнів
- •2. Сила життя в здоровому хребті
- •3. Юнацький кіфоз (горб на спині)
- •Правила проведення масажу
- •Тема 20. Лікувальний та гігієнічний масаж
- •1. Історія виникнення масажу
- •2. Масаж і його дія на організм людини
- •3. Види масажу: лікувальний, гігієнічний
- •Показання і протипоказання щодо застосування масажу
- •Лекція 21. Валеологічні основи сексологія
- •1. Кохання вчора, сьогодні і завжди
- •2. Десять секретів кохання
- •3. Шлях до щастя у сім’ї
- •4. Валеологія і сексологія
- •5. Психогігієна статі
- •6. Сексуальна культура
- •7. Сексуальне здоров’я
- •Сифіліс (люес)
- •2. Гонорея
- •3. Снід — синдром набутого імунного дефіциту
- •4. Генітальний герпес
- •5. Хламідіози
- •6. Трихоманози
- •7. Заходи боротьби із захворюваннями, які передаються статевим шляхом
- •1. Особливості інфекційних захворювань
- •2. Віспа та вакцинація
- •3. Холера та її профілактика
- •4. Історія боротьби зі сказом
- •5. Дифтерія
- •6. Кір і краснуха
- •7. Епідемічний паротит і вітряна віспа
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •1. Розумне харчування за г. Малаховим
- •2. Негативана дія переїдання
- •3. Регуляція вживання їжі
- •4. Захворюваність населення як наслідок неповноцінного харчування
- •5. Біологічно активні добавки (баДи) та оптимізація харчування
- •1. Здоров’я індивідуальне й популяційне
- •2. Творчість як атрибутивна властивість нормального життя
- •4. Спосіб життя і східні рецепти культури здоров’я
- •5. Сімейна валеологія
- •6. Мотивація одруження
- •1. Природне та соціальне у житті людини
- •2. Екологія та адаптація: проблеми екологічної валеології
- •Очищення організму від паразитів
- •3. Лікувальні харчі
- •Тема 29. Сенс життя людини
- •1. Сенс, цінність життя і здоров’я
- •2. Спокуса: паління й здоров'я
- •4. Здорові потреби й потреба у здоров’ї
- •2. Стилі виховання
- •Педагогіка авторитарна
- •3. Найскладніший період розвитку дитини
- •4. Соціальна ситуація у созалежній сім’ї
- •1. Гігієнічна культура, особиста гігієна
- •Гігієна розумової праці
- •Профілактика карієсу
- •2. Психогігієна дозрівання
- •3. Шкала розвитку дівчат і хлопців
- •4. Акселерація
- •Тема 32. Методика викладання валеології
- •1. Основи методики викладання валеології в школі
- •2. Проблеми формування валеологічної свідомості
- •3. Підготовка спеціалістів - валеологів
- •5. Психовалеологічні аспекти корекційної та рекреаційної роботи
- •6. Функції валеолога в школі
- •Лекція 33. Шляхи збереження й формування здоров’я учнів у навчально- виховному процесі
- •Вплив процесу навчальної діяльності на здоров’я учнів
- •2. Характерні ознаки уроків здоров’я
- •Методика пізнавального рухового навчання
- •5. Методика «гімнастики мозку»
- •Методика «кнопки мозку»
- •6. Методика сенсорно-координаторних тренажів за допомогою
Профілактика карієсу
Фтор. Як показали дослідження, фтор, що належить до природних мінералів, збільшує стійкість зубів до впливу кислот і тим самим перешкоджає розвитку зубного карієсу. Якщо вміст фтору в місцевому джерелі водопостачання низький, стоматолог може порекомендувати додатково давати дитині фтор у вигляді крапель або таблеток. Як тільки зуби прорізалися, корисно також користуватися фторованими зубними пастами або полоскати рот розчинами фтору.
Харчування. Головна причина зубного карієсу — цукор, що знаходиться в продуктах харчування. Основні заходи щодо профілактики карієсу стосуються зменшення кількості й частоти вживання солодощів дитиною, а також у контролі за їхньою якістю (липкі солодощі шкідливіші, ніж рідкі).
Вживання напоїв вночі. Не давайте грудній або маленькій дитині перед відходом до сну або вночі солодких напоїв (соків, солодкої води, молока або молочної суміші). Солодкі рідини скупчуються біля зубів і сприяють розвитку важкого карієсу. При необхідності дайте дитині пляшечку із простою водою або соску (не вмочайте її в солодку рідину).
Догляд за зубами дитини. Зуби чистять із метою видалення бактеріального нальоту (липка безбарвна плівка, яка утворюється постійно, особливо на межі зубів і ясен). Якщо немає нальоту, не буде й карієсу або захворювань періодонту.
Простежте, щоб дитина, принаймні раз на день, ретельно чистила зуби щіткою, а міжзубні проміжки — ниткою. Спочатку чистите зуби і ясна своїй дитині шматочком чистої вологої марлі. Найкраще це робити, посадивши маля на коліна й щільно пригорнувши його до грудей. Пізніше привчайте дитину чистити зуби самостійно, допомагаючи їй користуватися маленькою зубною щіткою із крапелькою зубної пасти. Але обов'язково завершуйте цю процедуру ретельним полосканням. У 6 років дитина повинна вміти чистити зуби щіткою, перебуваючи під наглядом дорослих. Приблизно у віці 8 років вона може самостійно чистити ниткою міжзубні проміжки.
До індивідуальних засобів гігієни порожнини рота належать зубні щітки, зубочистки й зубні пасти, за допомогою яких здійснюється механічне чищення зубів і зубних проміжків. Зубною щіткою можна очистити добре доступні поверхні зубів, а зубочисткою — міжзубні проміжки. При чищенні зубів рухи щіткою повинні бути "вимітаючими" і спрямованими від ясен до краю зубів (на верхній щелепі — зверху вниз, на нижній — знизу нагору). Тривалість чищення повинна бути не менш двох хвилин, а при захворюваннях ясен — до 5 хвилин щодня два рази (вранці і ввечері). Крім того, після прийому їжі щоразу ротову порожнину варто прополіскувати питною водою кімнатної температури.
2. Психогігієна дозрівання
«Дитина завжди права. Неправим може бути тільки дорослий, чия програма дитині не цікава». Ще І. Сеченов шкодував, що педагоги не вміють розвивати в людях здатність до вміння керувати собою й своєю поведінкою. У психологічній науці з того часу мало що змінилося, а в популярній літературі обговорювали довгий час психологічний кодекс будівельника комунізму, зараз — кодекс успішного підприємця. Удосталь є збірників готових зразків поведінки, скористатися якими ми не завжди в силах. Є книги з описом напружених педагогічних ситуацій із прикладами їхнього розв’язання, ігор, спрямованих на тренування окремих елементів емоційно-вольової регуляції поведінки. Але окремі рецепти не роблять вихователів упевненими в успіху в кожному конкретному випадку. Необхідний цілісний підхід до розв’язання проблеми.
Відповідно до біологічної теорії функціональних систем, людський організм самою природою запрограмований на шлях адаптації до життя — пошук, що не припиняється, пристосувальних реакцій до умов, що змінюються. Регулюється цей пошук автоматично сумою відчуттів, що виникають в організмі, образів внутрішнього й зовнішнього середовищ.
Довільна регуляція у людини здійснюється на рівні слів, понять, вольових імперативів, внутрішніх планів, аналізу кінцевого результату своїх дій – умовних замінників дійсних відчуттів або образів. Тому розвиток самовідчуття, саморозуміння, самосвідомості — перший етап тренування психічної довільності.
Але високий ступінь усвідомлення своїх емоцій і поводження ще не означає автоматичної влади над ними: можна усвідомлювати, що тебе охоплює паніка, пересихає горло, тремтять пальці, але нічого зробити не можеш.
Відомі також парадокси волі: чим більше намагаєшся заснути, тим менше це виходить, чим більше намагаєшся "бути природним", тим напруженіше й неприродніше виглядаєш.
Тому другий етап тренування психічної діяльності — навчитися змінювати своє психологічне життя в бажаному напрямку.
Отже, довільність психічної регуляції тим вище, чим більше нашим життям здатні керувати словесні інструкції або думки, що малюють конкретні образи бажаних результатів, і саме ці образи, здатні викликати у людини реальні відчуття, включають мимовільні механізми його психофізичної регуляції.
У дитячому віці здатність підкоряти своє психологічне життя яскравим живим образам фантазії зовсім природна, по-перше, тому що основний тип регуляції психіки в дітей саме мимовільний, по-друге, тому що слово в дитини дуже близьке до конкретного образа. Слова легко пожвавлюють у дітей яскраві враження й реальні відчуття, здатні запустити природні механізми саморегуляції.
Спеціальні наукові спостереження й дослідження фіксують нерівномірність інтелектуального розвитку: прискорення або вповільнення розумового росту, несподівані його підйоми або затримки. Добре відомі випадки, коли дитина дуже швидко розвивається інтелектуально й за інших рівних умов далеко випереджає однолітків. У кожному поколінні зустрічаються діти з раннім розвитком розумових здібностей. Однак не завжди ранні успіхи є запорукою великих досягнень у майбутньому. Нерідко у "вундеркіндів" відзначається наступне вповільнення й "вирівнювання" інтелектуального розвитку. Водночас відомо інше: багато видатних людей не були вундеркіндами. Зважаючи на це, випередження однолітків у дитинстві може вказувати лише на можливість перспективного варіанта інтелектуального розвитку.
Досить відомий прямо протилежний тип інтелектуального розвитку: трохи вповільнений, розтягнутий, коли поволі, поступово відбувається певний розвиток інтелекту. Відсутність ранніх досягнень аж ніяк не означає, що передумови більших або видатних здібностей не зможуть виявитися надалі. У цьому переконує приклад Альберта Эйнштейна, чиї шкільні успіхи були дуже скромні.
Відомо, що різні інтелектуальні функції "дозрівають" у різний час. Більш високі їхні показники виявляються в молодому віці (25-34 року). Однак лексичні здібності досягають максимуму в 40 років, а слуховая чутливість - у 20. Дослідження людей розумової праці, інтелектуальні функції яких постійно тренуються, показали, що різні параметри інтелекту, що досягають оптимуму в ранній молодості, можуть зростати до 50 років і знижуються лише до 60 років. Але й це не межа. Рівень інтелектуальної працездатності визначається не тільки родом занять, але й способом життя. Видатні діячі науки й культури Вольтер, Й. В. Ґете, В. Гюго, Б. Шоу, Т. Едісон, Л. М. Толстой, І. І. Мечников, І. П. Павлов, М. С. Сар’ян та інші активно працювали до останнього року життя, в якому значне місце займали фізична праця, фізичні вправи, туризм, полювання.
Якщо людину охопило почуття тривоги (емоційний компонент), то воно негайно викличе рухове занепокоєння (моторний компонент) і навіть зміна ходу й характеру його думок (пізнавальний компонент).
Розуміючи, як працює цей механізм, можна свідомо впливати на діяльність менш довільних психічних функцій, використовуючи ті функції, які більше підвласні нашому вольовому контролю.
Наприклад, яскраво уявляючи собі щось страхаюче (фантазії), можна викликати в себе почуття страху (емоція), при цьому зміняться наші рухи (міміка, жести, дії).
Для того, щоб управляти роботою своїх емоцій, почуттів, органів руху, потрібно тримати їх у полі зору своєї свідомості, що зовсім не просто, оскільки ці психічні процеси є внутрішніми й безпосередньо самій людині не видні.
Отже, потрібно навчитися спрямовувати свою увагу на внутрішні відчуття, навчитися усвідомлювати, розрізняти, порівнювати ці відчуття й вже потім довільно змінювати їхній характер.
У маленьких дітей довільна внутрішня увага зовсім не розвинена, у регуляції їхньої психології переважають мимовільна увага, зовнішні стимули й контроль із боку. Дитина спрямовує свою увагу туди, де яскраві, голосні, нові або незвичайні стимули. Вона здатна продуктивно зосередитися лише на тому, чого хоче, що їй подобається, а не на тому, що «треба» нам.
У міру дозрівання мозкових структур і певних нервових механізмів у дитини з’являються можливості самому управляти своєю увагою. Цьому процесу можна сприяти, створюючи умови для діяльності й тренування зростаючих психічних функцій дітей, що дозрівають.
Оскільки рухові, психомоторні функції в дошкільників є найбільш розвиненими, то в розвитку інших психічних функцій природно спиратися на рух. Таким чином, дитина може одержати досвід керування своїми емоціями за допомогою яскравих образів фантазії й рухової активності, тобто через механізм функціональної психофізичної єдності. Наприклад, нелегко впоратися дитині з утомою й зневірою, коли дорога до будинку далека, ноги ледь волочаться й хочеться їсти й пити. Але настрій можна підняти й сил додати, якщо допомогти дитині уявити себе билинним богатирем, що йде визволяти своїх друзів із кощієвого полону. І від того, як бадьоро й мужньо буде він крокувати, як наполегливо буде досягати мети (будинку), залежить життя його улюблених друзів й успіх перемоги над Кощієм. Прийде час, коли дитина, витрачаючи сили й надії в боротьбі із труднощами, навчиться сам надихати себе яскравими образами.
У дітей більше, ніж у дорослих, розвинена інтуїтивна здатність уловлювати чужий емоційний стан, оскільки вони не надають такого значення словам, як дорослі. Тому важливо не упустити цей момент для розвитку в дитини почуття симпатії, жалю, товариськості, доброти.
Для співпереживання й уміння проявляти адекватні реакції на чужі емоції дитині потрібний досвід спільного переживання своїх емоцій й емоцій партнера зі спілкування в різних за характером емоційних впливах. Наприклад, дитина не навчиться співпереживати іншому маляті, якого дражнять діти, якщо вона сама не побуває в такій же ситуації, не відчує його неприємність й образливість, не отримає полегшення від чужого співчуття. Тільки тоді вона зрозуміє, як підійти й що сказати скривдженому маляті, щоб полегшити його становище.
Крім розуміння механізмів психічної регуляції й формування її на основі розвитку різних навичок, необхідно, працюючи з дітьми, ураховувати загальні закономірності формування психіки, а саме:
• еволюційність — тривалість, безперервність і поетапність формування механізмів довільної психологічної регуляції;
• ієрархічність — розвиток від простого до складного. Вищі здатності до самоконтролю будуть складатися із простих умінь і навичок;
• гетерохронність — різночасність дозрівання й розвитку різних психічних функцій. Тому в розвитку функцій, що формуються, потрібно спиратися на вже дозрілі механізми. Відомо, що для розвитку кожної психічної функції є свій сприятливий (сензитивний - чутливий) період, своєчасне використання якого в нашій роботі істотно впливає на рівень досягнень. Упущений час важко наздогнати.
Фундаментальні емоції, їхні відтінки і стани:
• інтерес — уважність;
• радість — задоволення; подив;
• горе — розпач – страждання – жаль;
• гнів — злість – заздрість;
• образа — досада;
• презирство — бридливість – відраза;
• страх — переляк;
• сором — вина;
• тривога — занепокоєння;
• співчуття — жалість – ніжність;
• смуток — сум.