Студенти повинні:

знати різноманітність підходів до визначення феномена культури; основні фактори становлення і особливості розвитку культури Візантії, доби Середньовіччя, Відродження, Нового часу.

Методичні рекомендації.

Із цієї теми для контрольної роботи визначено 8 питань (23- 30)

Питання 23. Історія людства, як історія культури. Проблеми культури доби Середньовіччя

Література: 16, ст. 59 - 61; 25, ст. 75 - 85.

Показати, що середньовіччя є окремими культурно-історичним періодом розвитку людства. V - XV ст. – це період, коли закладався фундамент європейської цивілізації. Вперше термін «середні віки» з’явився в Італії для визначення періоду історії від загибелі Західної Римської імперії до XV ст. В цей період європейської історії відбувається Велике переселення народів, внаслідок чого на історичній території Європи з’являються нові народи та держави. Зароджуються сучасні нації, їх мова та культура. Саме в період Середньовіччя починається історія народів таких держав, як Англія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Голландія, Данія, Норвегія, Швеція. Європейська цивілізація базується на культурах «варварських племен» кельтів, готів, галів, тоді як самобутня культура була вже на достатньо високому рівні розвитку, коли відбулося її злиття з античною культурою. В середні віки відбулося становлення міської культури, освіти, відкриття університетів, покладено початок географічним відкриттям. В галузі архітектури і мистецтва сформувалися готичний і романський стилі.

Довести, що основною рисою культури середньовіччя є домінування християнської теології. Це пояснюється тим, що церква жорстко контролювала діяльність людини, постійно впливала на її свідомість та поведінку. Церква мала великий авторитет в суспільстві, впливала на духовне життя, зміцнювала сутність європейських народів, залучала їх до нових морально-етичних цінностей. Церква переконувала кожну людину про вічну і незмінну дійсність, встановлену вищою силою – Богом. Відповідно до цього визначалося і місце людини в земному світі – бути як усі, підпорядковувати особисте загальному, служити Богу. Людина виступала як канонічна особистість, для якої характерне тяжіння до загального, відмова від індивідуального. Християнство формувало нові орієнтири, що стали основою світогляду. В період варварських завоювань церква була єдиним осередком освіти і культури. В церковних та монастирських школах вивчалися твори отців церкви, видатних мислителів античності. З ХІІ ст. в вищих школах – університетах однією з провідних наук була релігійна філософія (схоластика). Вона підпорядковувалася теології, поєднувала догматичні обґрунтування з формально-логістичним роздумами (П’єр Абеляр, Фома Аквінський).

Вказати, що основними досягненнями церковної культури були:

• виникнення монастирів;

• іконопис;

• аскетизм, теологія;

• готичний та романський стилі в архітектурі

Світськими досягненнями середньовічної культури були:

• відкриття університетів (Болонський, Оксфордський);

• виділення літератури в самостійний вид мистецтва;

• формування жанрової системи, яка відображає станові ідеали (лицарська література, куртуазна поезія, міська література, народна творчість);

• канонічний тип краси у мистецтві (суворо регламентований, обмежений системою правил);

• принцип єдності духовного та тілесного втрачений.

Зробити висновок поро вплив культури середньовіччя на культуру наступних історичних епох.