Питання 26. Особливості менталітету середньовічної людини

Література: 16, ст. 71 – 73; 18, ст. 156 – 158.

Вказати на те, що кожний народ створює свою особливу неповторну культуру. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, способом спілкування та діяльності. Проте головним фактором творення людського в людині є мова. Культура дається людині через мову. Лише завдяки мові людина стає людиною. Тому ще Сократ звертався до людини: "Заговори, щоб я тебе побачив". Мова - це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма життя, душа кожної нації, її святиня, її найцінніший скарб.

У національній мові і культурі відбивається спосіб світосприйняття народу, його світорозуміння, що позначається на менталітеті.

Менталітет – це:

• рівень індивідуальної та колективної свідомості;

• здатність відчувати та сприймати світ;

• спосіб мислення, обумовлений біологічними, соціальними, психологічними та етнічними факторами;

• орієнтири людей, в яких виявляється національний характер;

• думка, серце і розум народу.

Ментальність формується залежно від традицій, культури і середовища проживання людини. Менталітет визначає самобутність, ідентичність народу поміж іншими народами.

Вказати на те, що в добу Середньовіччя культура перебувала під впливом католицької церкви, що крім релігійної відігравала ще й політичну, соціальну, військову, господарську і культурну роль. Це визначало менталітет середньовічної людини. Християнство стало ідеологічним стержнем культури та всього духовного життя суспільства. Вищою формою ідеології освічених людей була теологія (релігійна філософія), а для неосвічених людей вона мала практичне значення як культова релігія.

Розкрити суть теоцентризму як основної риси світогляду. Це означало, що будь-яка проблема розглядалася в контексті ідеї Бога. Складовою світогляду була теодіцея – (від фр. – виправдання Бога) – це загальний напрям релігійно-філософських доктрин, які намагалися узгодити ідею всемогутнього Бога з наявністю світового зла, виправдати Бога як творця всього сущого всупереч існуванню злих сил. Згідно з християнською доктриною людська особистість формується за подобою Абсолютної особистості – Бога. Пізнання людиною Бога як шлях до спасіння відбувається через молитву, сповідь та покаяння. Основу християнського світогляду утворюють два постулати – творення і одкровення. Творення означає створення світу і людини Богом з нічого. Одкровення – це пізнання Бога через священне письмо.

Показати роль схоластики у формуванні світогляду середньовічної людини. Схоластика – це інтелектуальний рух, що пов'язаний з теологією і означає розуміння християнства з раціоналістичних позицій та за допомогою логіки. Основне місце у схоластиці займають три напрямки:

• номіналізм – це напрямок, представники якого вважали, що реально існують лише поодинокі речі, а універсалії (слова, імена, назви, знаки) породжені людським мисленням;

• реалізм – це напрямок, представники якого вважають, що загальні поняття є реальними духовними сутностями, що становлять субстанцію речей. Універсалії існують вічно, перебувають в божественному розумі;

• концептуалізм – це напрямок, представники якого вважали, що загальні поняття не існують поза розумом, а є особливими формами пізнання дійсності.

Середньовічна схоластика підготувала грунт для європейського раціоналізму.

Розкрити суть вчення схоластів С. Боеція, П. Абеляра, Ф. Аквінського, Ф.

Кассіодора та ін.. Вказати на те, що церква була головним замовником творів

мистецтва, архітектурних споруд Органна музика, хорали, реквієми, що звучали

під склепінням католицьких храмів, створювали атмосферу ірреальності,

викликали відчуття присутності в іншому відносно земного світі. В релігійних

обрядах використовувалися елементи театралізації ( містерії, храмові свята).

Сакральні споруди будувалися в романському та готичному стилях. Романські

будівлі – це масивні кам’яні «орлині гнізда» на скелях, похмурі, з укріпленими

стінами, храми та захисні споруди. Готичні споруди, як своєрідний синтез

мистецтв, вражали своєю могутністю, символічністю, багатозначністю,

довершеністю. Навести приклади споруд доби середньовіччя, збудованих у романському та готичному стилях.

Зробити висновок про те, що провідною рисою менталітету середньовічної людини є релігійний аскетизм, згідно з яким світ навколо людини і сама людина є втіленням гріха та зла. Звідси випливає життєве кредо кожної середньовічної людини – постійна щоденна боротьба з цим гріхом та підготовка до життя вічного.