- •Культурологія
- •Пояснювальна записка
- •Пам’ятка для студента
- •Порядок виконання роботи
- •Тематичний план
- •Варіанти контрольної роботи
- •Питання з культурології, визначені програмою для контрольної роботи студентів заочного відділення
- •Зміст курсу
- •Тема 1. Діяльнісний підхід у культурології
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 2. Культура як система цінностей, її структура, функції, характерні ознаки
- •Питання 3. Методологічні підходи до вивчення поняття «культура»
- •Питання 4. Визначення поняття культури через особливості людської діяльності
- •Питання 5. Види людської діяльності: практична, теоретична, духовна
- •Тема 2. Культура та природа
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. Культура та цивілізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації:
- •Питання 14. Досягнення культури Месопотамії
- •Питання 15. Культура Стародавнього Єгипту
- •Питання 16. Культура і цивілізація Стародавнього Китаю
- •1. Матеріальна культура
- •2. Духовна культура:
- •Питання 17. Культура Японії: єдність з природою, особливості релігії та естетики
- •Питання 18. Культура Стародавньої Індії
- •Питання 19 Антична культура, її характерні особливості
- •Питання 20. Культура Стародавньої Греції
- •Питання 21. Культура епохи еллінізму
- •Питання 22. Культура Стародавнього Риму
- •Тема 4. Еволюція культури
- •Студенти повинні:
- •Питання 23. Історія людства, як історія культури. Проблеми культури доби Середньовіччя
- •Питання 24. Античні традиції в культурі Візантії
- •Питання 25. Середньовічна культура Західної Європи
- •Питання 26. Особливості менталітету середньовічної людини
- •Питання 27. Формування та світоглядні засади культури доби Відродження
- •Питання 28. Прояви ренесансного титанізму в літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві
- •Питання 29. Передумови становлення і розвитку протестантської культури
- •Питання 30. Європейська культура доби Просвітництва
- •Тема 5. Культурний простір та зв'язки
- •Студенти повинні:
- •Питання 31. Культура як система цінностей. Звичаї, традиції, мова як стійкі системи культурного життя
- •Питання 32. Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур
- •Питання 33. Взаємодія культур і національна самобутність народів
- •Питання 34. Культура стародавньої України. Перші сліди перебування людини на території України
- •Питання 35. Трипільська культура як одна з ранніх землеробських культур
- •Питання 36. Культура України раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Питання 38. Культура слов’янського населення України
- •Питання 39. Культура Київської Русі
- •Питання 40. Соціально-економічні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •Питання 41. Культурні традиції українського Ренесансу ( хy – перша половина хyіі ст.)
- •Питання 42. Козацтво як явище історії та культури
- •Питання 43. Матеріальна культура доби козаччини
- •Питання 44. Нові процеси в духовному житті козаків: реформування церкви, освіти, розвиток літератури, архітектури та мистецтва
- •Питання 45. Доба культурного національного відродження в Україні в хіх - поч. Хх ст.
- •Тема 6. Компаративний аналіз культур
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 46. Компаративний аналіз як порівняльно-історичний метод
- •Питання 47. Основні тенденції розвитку культури кінця хіх – поч. Хх ст. Оновлення методів і напрямів розвитку культури
- •Питання 48. Модерн як доба у культурі
- •Питання 49. Характеристика основних течій і напрямів модернізму
- •Питання 50. Елементи модернізму в українській культурі кінця хіх - першої половини хх ст.
- •Питання 51. Виникненя і розвиток нових видів мистецтва - кіно і телебачення. Кінематограф постмодернізму
- •Питання 52. Характерні особливості розвитку світової культури другої половини хх ст.
- •Питання 53. Українське національне культуротворення на шляху від подолання тоталітаризму до незалежності (друга половина XX ст.)
- •Тема 7. Контекстуалізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 54. Формування і розповсюдження масової культури
- •Питання 55. Субкультура як специфічний культурний феномен
- •Види та характерні особливості молодіжних субкультур
- •Питання 56. Контркультура та її прояви в суспільстві
- •Питання 57. Антикультура, її вплив на свідомість людини
- •Питання 58. Проблема існування людини у світі і світу людей у хх столітті. Сучасна криза особистості
- •Тема 8. Ідея прогресу
- •Методичні рекомендації
- •Питання 59. Ідея прогресу в історії культури. Мета і критерії прогресу
- •Питання 60. Катастрофічний стан екології. Ілюзія прогресу
- •Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендаці
- •Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
- •Питання 62. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв’язання негативних наслідків епохи модерну
- •Питання 63. Глобальні проблеми сучасності. Небезпека і можливі шляхи вирішення глобальних проблем
- •Проблема війни і миру
- •Екологічна проблема
- •Основними шляхами вирішення проблеми є:
- •Паливно-енергетична та сировинна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Продовольча проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Демографічна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Список рекомендованої літератури
Питання 57. Антикультура, її вплив на свідомість людини
Література: 17, ст. 132 – 136.
Дати визначення антикультури.
Антикультура – це явища, норми і поведінка, що суперечать гуманізму і людяності. Це відхід від загальнолюдських цінностей, втрата моральних орієнтирів. Антикультура негативно впливає на людину, її свідомість.
Людина, яка може отримати насолоду від спілкування з культурою, створеною її руками і розумом, вимушена витримувати її тиск. У такому випадку культура стає чужою, іншою, відчуженою. Людинотворча суть культури набуває відчужених форм. Культура втрачає гуманістичний характер і тактично перетворюється на антикультуру, і замість того, щоб турбуватися про людей, вона підноситься над ними чужою і ворожою силою. Виявити у суспільних явищах антикультурний зміст легко і в той же час надзвичайно складно. Наркоманії, алкоголізму, пияцтву та обману усі народи дають однозначну оцінку - негативну, тобто класифікують як антицінність, антикультуру. Антикультурою людство затаврувало сталінський геноцид проти малих народів і ворогів народу, фашистську політику і практику Гітлера, політичний геноцид і різні форми расизму. Антикультура - прояв і результат дегуманізації людських стосунків, відхід від загальнолюдських цінностей і пріоритетів, втрата глибинних моральних орієнтирів, які ґрунтуються на розумі, вірі, істинній любові до людей.
Розкрити вплив на людину таких явищ антикультури, як наркоманії, алкоголю, тютюнопаління, расизму, тероризму, геноциду (за власним вибором студента).
Термін '"наркоманія" походить від грецьких слів "нарко" - помутніння, оціпеніння і "манія" - безумство. Першим наркотиком був опій.
Перші відомості про опій з'явилися близько 5000 р. до н.е. у Нижній Месопотамії, Персії, Єгипті, Індії, Китаї. Його одурманюючі властивості описані Геродотом, про них згадується у Китайських рукописах VIII-IX ст. до н.е. У країнах Сходу опій використовували як засіб проти болю, туги, смутку. Відродження застосування опію у Європі зв'язане з ім'ям Парацельса (1491-1541). В той час великої популярності для зняття будь-яких больових відчуттів, різноманітних недуг набув препарат морфій, до складу якого входили опій та алкоголь. У 1853 році цей препарат почали вводити парентерально. При цьому болетамувальна дія препарату різко зростала. У 80-ті роки XIX ст. у США починають вживати кокаїн у чистому вигляді, від 1898 р. - героїн. Формування чорного ринку наркотиків у цій країні відбулося у 20-ті роки ХХ століття. У Південній і Центральній Америці аборигени традиційно жували листя кокаїнового куща для підняття тонусу під час роботи. У кінці ХIX ст. медикам стала відома не лише місцевоанестезуюча дія кокаїну, але і його здатність спричинювати залежність. У 20-х роках ХХ ст. кокаїн був заборонений для застосування у медичній практиці. У 70-х роках ХХ столыття його застосування відроджене, в тому числі немедичне застосування наркоманами. Гашиш як наркотик був відомий асирійцям у VII ст. до н.е. В Туреччині за допомогою нього збуджували народні маси при різних заколотах. У 1880 р. американський психоневролог Берд відгукувався про гашиш як про чудовий засіб для лікування неврастенії. До першої світової війни гашиш в основному ввозили з Китаю. Після 2 світової війни в зв'язку із введенням у 1937 р. смертної кари за їх вживання ринок наркотиків скоротився. Сьогодні лавиноподібне поширення наркотизму зумовлене доступністю наркотичних засобів, розвитком засобів зв'язку й інформації, міграцією населення, зміною загальнолюдських цінностей. У зловживання наркотиками втягуються цілі країни та етнічні групи, які до того не мали історичного досвіду застосування психоактивних речовин. В другій половині ХХ століття розпочалася "психоделічна революція", яка тісно пов'язана з культурою "хіппі".
Від 80-х років ХХстоліття поширюється застосування для інгаляції органічних розчинників, продуктів побутової хімії. Зокрема, у США індійці застосовують "гірський джин" - технічну рідину, яка містить денатурований алкоголь, аерозоль для волосся і рідини для побутової дезінфекції. Невелика вартість цієї суміші призвела до розповсюдження її вживання дітьми. Лише у штаті Техас кожна третя дитина зловживала токсикоманічними речовинами, в зв'язку з чим у 1983 р. в США було заборонено продаж технічних та побутових аерозолів дітям до 14 років. Згодом монотоксикоманія переростає у політоксикоманію. Токсикоманічні речовини комбінують з традиційними наркотиками, змішують з алкоголем, одеколоном тощо.
В Україні, згідно із статистикою, порівняно з іншими формами наркоманії (каннабіноїдною, кокаїновою, ефедриновою, амфетаміновою тощо), переважає опіоманія. На першому місці стоїть вживання наркотичних засобів, які виготовляються з різних сортів маку. Широко розповсюджені також фармакологічні препарати: морфін, кодеїн, омнопон, промедол, дионін, триметилфентаніл та інші опіоїди. Героїнова мононаркоманія зустрічається рідко. За різними оцінками, кількість наркоманів в Україні досягає 500 тис., що становить 1 % від загальної кількості населення. Якщо враховувати лише людей репродуктивного віку, то кожен 30-й житель нашої країни є наркоманом.
Визначити причини вживання наркотиків:
- погані стосунки в родині, з близькими і друзями;
- антисоціальна поведінка та гіперактивність;
- дружба з однолітками, які вживають наркотики;
- неуспішне навчання;
- економічні та соціальні труднощі;
Різні види наркоманії протікають по-різному. Спосіб вживання наркотиків різний - їх жують, курять, застосовують у вигляді різних напоїв і пігулок. Спеціалісти-наркологи детально описують клінічну дію сп'яніння наркотичними препаратами. Дія їх починається через 10-15 хвилин, як правило, з почуттям голоду, спраги. Далі по всьому тілу розливається тепло, відчувається стан легкості, невагомості, бажання скакати, танцювати, сміятися. Цей стан притягує наркоманів і курців, увага не концентрується, а перескакує з предмета на предмет. Думки часто міняють одна одну, мова втрачає чіткість, втрачається контакт з оточуючими, які не поділяють даного стану, що і викликає роздратування. Емоційний стан піддасться різким коливанням: то злоба, то благо душшя. Виникають ілюзії, світ набуває яскравого забарвлення, деформуються слухові відчуття. Описаний стан характеризує першу стадію -збудження після якої наступає друга стадія — заторможення. Перехід між цими стадіями проходить або відразу, або поступово змінюється і тускніє забарвлення, згасають фантазії, затримується мислення. З'являється страх, різко погіршується настрій.
На цій стадії на шкірі з'являються червоні плями, розширюються зіниці, прискорюється пульс і дихання. Може виникнути запаморочення, шум і дзвін у вухах, малопомітне тремтіння рук. Характерне гостре відчуття спраги і голоду. А потім тривалий сон - 10-12 годин.
Перша стадія наркоманії, як хвороби, формується протягом шести місяців-1,5 року. Вживання наркотиків дуже шкідливе. Вже через 2-3 роки воно приведе до повного виснаження організму. Людина худне, її шкіра набуває жовтуватого відтінку, з’являється крихкість нігтів, починає випадати волосся, повна і необоротна імпотенція. Вона втрачає здатність навіть до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає передчасне старіння з ознаками слабоумства. Повністю зникають попередні почуття і інтереси, єдиною турботою стає добування наркотиків будь-якою ціною. Настає остаточна моральна та інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Людина яка вперше спробувала наркотики після 20років, до 30 років стане невиправним наркоманом, але збережеться при цьому як особистість, а дитина, яка почала колотися в 13 років до 23років як особистість повністю деградує.
Тютюн вирощувався ще в VI столітті до н.е. У I столітті до н. е. американські індіанці почали використовувати тютюн у медичних і релігійних цілях. 15 жовтня 1492 тютюн був переданий Христофору Колумбу американськими індіанцями як подарунок і, незабаром після цього, тютюн був завезений у Європу, і його почали вирощувати повсюдно.
У 1776 році, під час війни за незалежність у США, американці використовували тютюн як забезпечення кредитів, отриманих ними у Франції. Компанія займалася виробництвом тютюну і сигар. Якщо до ХХ століття гнітючу перевагу одержував тютюн для курильних трубок і сигари, то в XX столітті поступово виходять на перше місце в загальному обсязі тютюнового виробництва сигарети.
Сформована ситуація на тютюновому ринку підштовхнула британську "Philip Morris" у 1902 році відкрити американську штаб-квартиру в Нью-Йорку для просування своїх марок сигарет на ринок Америки. Дійсний вибух у виробництві сигарет відбувається під час Першої Світової війни.
Алкоголь - (від гр. - викрадач розуму). Так іменують алкоголь з давніх часів. Про властивості алкоголю люди довідалися не менш чим за 8000 років до н. е. - з появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але прийоми готування, що знала вже, хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його "алькоголь", що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів - Коран (7 століття). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко карали. Але навіть у країнах Азії, де споживання алкоголю заборонялося релігією (Кораном), культ вина все таки процвітав і оспівувався у віршах. У середньовіччі , в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробувавши отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумного веселим. З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і. т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично ні один художник, письменник чи поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва ми бачимо на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: " Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина". Поширення пияцтва на Русі зв'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: "Веселощі на Русі - є пиття". Але це наклеп на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв народу М.І. Костомаров цілком спростував цю думку. Він довів, що на Русі пили дуже мало. Лише на свята варили медовуху чи пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу, і з неї кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживалося. Пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом. З 1894 року продаж горілки став царською монополією. 14 червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет втратив 50 мільярдів карбованців, у два рази зросло споживання самогону. Проте зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасливих випадків. Сьогодні в Україні від шкідливих звичок щорічно помирає 380 тис. чол.
Зробити висновок про те, що антикультура справляє негативний вплив на свідомість людини. Перш ніж використовувати елементи антикультури, необхідно дати їм оцінку, зважати всі «за» і «проти».