Питання 55. Субкультура як специфічний культурний феномен

Література: 17, ст. 214 – 220.

Вказати на те, що у суспільстві завжди існували та функціонува­ли соціальні групи різного характеру (культурні, релігійні, політичні). Вони є невід'ємною части­ною суспільства. Особливістю цих груп є те, що прак­тично всі вони пропонують привабливі для індивіда перспективи («справжню» культуру). Отже, субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен із його представників се­бе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Кожен представник чи носій субкультури при­ймає норми, цінності, картину світу, стиль життя тощо за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон, зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків - вистри­жена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається «ірокез».

Субкультура є характерною для певних соціальних, демографічних, етнічних груп.

Визначити види субкультур:

• регіональні (зумовлені певними відмінностями між окремими регіонами країни);

• професійні (зумовлені наявністю у суспільстві різних за соціальним статусом груп, що визначає їх соціальні ролі);

• етнолінгвістичні (пов'язані із мовними, етнічними особливостями соціальних груп);

• релігійні (що створюються у випадку, якщо релігійні норми стають основним елементом культури);

• вікові (пов'язані з різними системами цінностей у представників різних поколінь).

Охарактеризувати молодіжну субкультуру.

Молодіжна субкультура - це будь-яке об'єднан­ня молоді, що має власні елементи культури, а са­ме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибу­тика), традиції, тексти, норми і цінності.

Загалом можна виділити 5 головних характе­ристик молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки.

1. Наявність власних норм, цінностей, картин світу, які відповідають вимогам певних соціаль­них категорій молоді.

2. Протиставлення себе решті суспільства.

3. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення.

4. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Таким чином, можна вивести визначення.

Сучасна наука виводить навіть певну кла­сифікацію молодіжних субкультур. У короткому викладі їхня типологія виглядає так:

• романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери);

• гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери );

• кримінальні (гопники, скінхеди);

• анархо-нігілістичні (панки та інші).

Реп - жанр поезії та музи­ки, в якому використовуються римовані тексти, які зчитуються під музику або без музики у варіанті «а капела», також це один із чотирьох еле­ментів хіп-хопу. Слово «реп» використовува­лося в Англії з XVI століття та означало «говори­ти» з XVIII, а у 1960-му слово було частиною афро-американського діалекту англійської мови і означа­ло «спілкуватися». Незабаром воно прийняло звичного у наші дні значення музичного стилю. Зараз термін «реп» настільки близький до хіп-хоп музики, що ці терміни використовуються як синоніми.

Хіп-хоп - молодіжна субкуль­тура, яка з'явилась у США наприкінці 1970-х у середовищі афроамериканців. Для неї характерні своя музика, свій жаргон, своя мода, танцювальні стилі (брейк-данс та ін.), графічне мистецтво (графіті) та свій кінематограф.

Започаткував цей рух ді-джей Кул Херк, який запустив у мову слівце «Ь-boys», тоб­то, «ламані хлопці», ті, які танцюють брейк. Але суспільство розшифрувало це як «bad boys» (хулігани), а їхніх подруг охрестили «flygirls» - тобто «мушки» - крикливо одягнені й густо на­мальовані дівчата з вулиці. Кул Херк приїхав до Нью-Йорка з Ямайки, звідки і привіз традицію організовувати вуличні танці під музику з платівок, на яку поети нажи­во начитують речитативом свої вірші. Центром цієї імпрези завжди був ді-джей, і родзинка та­ких акцій в тому, що вони виникали спонтанно і на вулиці. Так зародилася система вуличної куль­тури «street culture*, і так зародилася провідна роль ді-джея, який до того був тільки людиною, яка вчасно міняє платівки. Ді-джей сам вибирав му­зику, горланив щось у мікрофон, заводив людей і давав цей мікрофон іншим. Так особливо талано­витих ді-джеїв стали називати МС — майстер церемонії, цим словосполу­ченням іменували ведучих різних шоу.

Плюси: людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюсом), вона проявляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростан­ню особистості.

Мінуси: все ніби добре, але є така підтечія, як «ганста». Ось саме тут «в моді» агресивний стиль поведінки. Такі люди можуть мати вогнепальну зброю, оскільки вважають, що світ жорстокий, і лише вони самі можуть себе захистити. Вони вва­жають себе за королів і не визнають нікого і нічо­го вище за себе.

Готи - представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естети­кою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж го­ти спрямували в русло пристрасті до вампірської естетики, до темного погляду на світ.

Характерний зовнішній вигляд готів. Чорний (темний) одяг, чорне довге волосся, високі шну­ровані черевики, чорний корсет, вузькі чорні на­рукавники і чорна максі-спідниця (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіря­ний одяг, нашийник із колючками, срібні при­краси окультної тематики.

Основним готичним символом є єгипетсь­кий «Анк», символ вічного життя - ймовірно, у зв'язку з темою вампірів, безсмертя.

Плюси: готи - це люди, які шука­ють натхнення, а значить, творчі люди. І їхнє за­хоплення даною субкультурою не що інше, як просто спосіб насититися енергією. А їхній виг­ляд (нехай навіть він декого лякає) - це просто відповідь, створена на противагу нічого не варто­му гламуру, в якому за картинкою - порожнеча.

Мінуси: тут так само є небезпечні під течії (сатаніти). Їхня ідеологія - ідеологія епатажу і бунт проти церковно-традиціоналістської системи. Саме люди з такої субкультури мо­жуть піти на осквернення церковних предметів, жертвопринесення та інші дії, засновані на пок­лонінні сатані.

Панки (від англ. - недосвідчена молода лю­дина; хтось непотрібний, нікчемний) - покоління молодих людей на рок-естраді (середина 70-х років XX ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на ха­рактері їхньої музики - панк-року (постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних інструментів, перевага ритму над мелодією). Шо­кував глядачів і зовнішній вигляд виконавців (різноколірний грим, лахміття старомодного одя­гу, обвішаного «металевими» прикрасами — леза­ми бритв, велосипедними ланцюгами тощо). Їх можна відразу впізнати за ірокезом на го­лові. Часто носять чорні шкіряні куртки, люб­лять пірсинг. В їхньому стилі завжди присутня неохайність і недбалість. У більш юного по­коління можна побачити на руках ще й браслети з колючками, ланцюжки на штанях та різні інші штучки, які продаються у спеціальних магази­нах. Кольори їхнього вбрання - переважно чор­ний, червоний, білий, зелений. Грубий жаргон, близький до жаргону «зони». Поведінка неприс­тойна. Багато хто з них вживає наркотики, спиртні напої, токсичні речовини.

Плюси: може, вони і є, але збоку їх не видно.

Мінуси: там, де з'являються панки, - бійки, гра­бунки, насильство з метою наруги над особистістю.

Фрік - із жаргонної англійської - «бо­жевільний», «скажений», «божевільно модний» - напрям у молодіжній культурі кінця XX - почат­ку XXI століття. Соціальні групи людей, які одя­гаються неординарно, оригінально. Тут і яскраві кольори одягу, і тату, і різний пірсинг. По суті, ці люди не лише яскраво виглядають, вони і яск­раво мислять. Зазвичай такі люди - це співаки, письменники, композитори. Фрік-культура - це культура сміливих і абсолютно відв'язних людей.

Знаменитим попередником фріків була Жорж Санд, французька письменниця. Віддаючи перевагу чоловічому костюму над жіночим, вона подорожу­вала по таких місцях Парижа, куди аристократки, як правило, не потрапляли. Для вищого світу Франції XIX століття така поведінка вважалася неприйнятною. Жінка через це втратила статус ба­ронеси. Був у рядах фріків і Врубель, знаменитий художник, що кинув виклик суспільству фарбуван­ням волосся у зелений колір.

Плюси: немає ніякого негативного ставлення до світу і до «не своїх». Немає нічого такого, проти чого вони вороже виступають.

Мінуси: саме їхня свобода є їхнім головним мінусом. Вона дає їм усе, тоді як на них самих не­можливо вплинути ззовні, тобто поки це нешкідливо і весело, то хто знає, чим це обернеть­ся потім... І ніхто їх не зможе зупинити...

Емо як субкультура набула широкого поши­рення. Головна риса емо - це вираження та не­отримання своїх емоцій, найважливіше - бути со­бою і не заганяти себе у якісь певні рамки. У емо свої погляди на життя, яке складається з двох ос­новних кольорів: чорного (символізує несправед­ливість, жорстокість світу) та яскравих кольорів (щасливі емоції, кохання, приємне переживання). Часто це відображається у зовнішньому вигляді послідовників цієї субкультури, але справжні емо ніколи не ставлять зовнішній вигляд вище, ніж са­му суть, ідеологію, переконання цього напряму.

Найтиповіший одяг:

• Вузька футболка в обтяжку.

• Вузькі джинси чорного або попелясто-синього кольору, можливо навіть із дірками та латками.

• Чорний або рожевий пасок із заклепками, лан­цюгами і символікою на великій блясі.

• Кеди із яскравими або чорними шнурками, зашнурованими особливим методом.

• Клітчаста хустинка-арафатка на шиї.

• Присутні обідочки з бантиком. Смугасті гетри на руках. Рідше зустрічається одяг унісекс.

Для емо характерні такі атрибути:

• Поштова сумка через плече, вкрита латками та значками.

• Значки, причеплені до одягу, іноді і до взуття.

• Окуляри в широкій яскравій або чорній оправі.

•Яскраві різнокольорові браслети на руках, особливо популярна панк-атрибутика (напульсни­ки із шипами).

• Велике намисто яскравих кольорів на шиї.

Символіка емо:

• Рожеве серце, часто з поперечною тріщиною або розірване на шматки.

• Череп із кістками.

• Рожевий (або чорний) пістолет чи схрещені пістолети із надписом «bang-bang» (звук пострілу).

• Чорна п'ятикутна зірка на рожевому тлі.

• Рожево-чорна шахівниця.

•Футболки із героями дитячих мультфільмів. Характерні жести:

• Нахилити голову, щоб звисало волосся, і при­ставити до виска два пальці на манер пістолета.

• Скласти руки разом у вигляді серця.

• Скривити ноги ступнями всередину і трошки зігнути коліна.

Плюси: якщо не зважати на їхню емоційність, то цілком мирний і тихий народ. Не налаштовані вороже і не хочуть поневолити світ.

Мінуси: прагнення до переживання яскравих і чистих емоцій та їх вираження - головне правило для емо. їх відрізняє: жадання самовираження, протистояння несправедливості, особливе, чутливе світосприйняття. Отже, все це може призвести до нервового зриву і до проблем у подальшому житті.

Металісти - субкультура, натхненна музикою у стилі метал. З'явилася у 1980-их роках.

Їхній зовнішній вигляд зухвало агресивний: чор­ний одяг із великою кількістю металу, зображен­ням черепів, крові, написом «сатана» англійською мовою. Хоча одяг - чистий, охайний. Класичні ме­талісти носять вузькі чорні джинси, заправлені у високі черевики або «козаки», шкіряні куртки з косою блискавкою - «косухи», «косовороти», се­режки в лівому вусі, персні із зображенням че­репів або інших чорних магічних символів. Але їхня зовнішня агре­сивність і похмурість найчастіше є засобом епата­жу оточуючих людей. Ті, яким за 25 років, займа­ються серйозною роботою, як правило, миролюбні, хоча інколи можуть побешкетувати разом із тими, хто молодший.

Плюси: переважно, люди вельми цікаві і не замкнуті у своєму маленькому світі. Для них це лише спосіб провести час.

Мінуси: надмірний алкоголь і агресія на їхніх «залізних друзях» - крутих мотоциклах, можуть призвести до аварій та інших ситуацій, пов'яза­них з алкоголем.

Скінхеди (від англ. - лиса голова) - сучасна субкультура. Рух скінхедів зародився в Англії. Ці хлопці голили голови або ж вибривали бакенбарди, і носили тяжкі боти, які тепер стали атрибутом кожного скіна.

Згодом скіни почали об'єднуватися в місцеві бан­ди, так звані моби. Рух скінхедів швидко ширився. Спочатку в Європі, згодом у США, Австралії, інших країнах. У країни колишнього СРСР цей рух потрапив разом із панками. Зараз цей рух сильно змішався з рухом футбольних хуліганів в Україні, скінхедів можна часто побачити, коли вони вболівають за свою улюблену команду в якомусь барі чи на стадіоні. Проповідують культ сильної особи, расизм, шовінізм, культ чорної магії, систе­матично займаються фізичною підготовкою. Не приховують своїх поглядів.

Вітанням є витягнута вперед рука. Часто на чолі такого молодіжного угрупування стоїть до­росла людина з профашистськими поглядами. Скінхеди слухають доволі специфічну музику.

Плюси: звісно, справжнім плюсом це не на­звеш, але ідея скінхедів - тільки сильні мають жити. Отже, потрібно бути сильним, і не лише тілом, але й духом. Саме це прагнення з натяж­кою можна назвати позитивним.

Мінуси: мінусів набагато більше. Свою ідею во­ни сприймають занадто буквально. Саме за скінхедами дуже часто спостерігаються напади безпричинної агресії до інших людей. Вони абсо­лютно не бояться убити «не свого», і навіть де­коли прагнуть до цього.

Толкіністи або толкієністи зайняті вивченням твор­чості Дж. P.P. Толкієна, чим схожі на прихиль­ників творчості О.С. Пушкіна чи іншого письмен­ника. Однак часто, крім філологічних пошуків, вони люблять обігрувати описані професором (називають Толкієна) події у рольових іграх, на­зивають себе іменами персонажів Толкієна або ви­гадують собі імена, керуючись мовами зі світу Толкієна. Толкієністи вважають, що світ, описаний у книгах Толкієна, існував насправді, і шукають то­му підтвердження або живуть відповідно до даного твердження і часто «пам'ятають» той світ і вірять, що мають там втілення; або навпаки - дане їх втілення лише тінь того, хто проживав там, і що вони не люди, а ельфи. Зазвичай це не заважає їм чітко усвідомлювати, що насправді вони - люди. Це прояви так званого міфологічного мислення». Це люди, які люблять грати за сценарієм. Вони можуть поставити свою улюблену книжку, як спектакль, і жити так довгий час. По суті, все те саме, як при зйомках фільму, тільки без камер.

Плюси: тільки розвинені люди в інтелектуальному плані стають ролевиками. Вони обов'язково освічені, начитані і вельми інтелігентні та миролюбні.

Мінуси: є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. При таких ситу­аціях людина просто вибивається з суспільства.

Висновок зробити у вигляді таблиці «Види та характерні особливості молодіжних культур».