31.Українські романтики і українська ідея.

Засновниками романтизму стали діячі Віденського гуртка, філософи Шмегель та Шлегель, поети Пік, Гатенберг,філософ Шелінг та філолог Шеєрмахер. Романтизм постав реакцією на обмеженості класицизму. Охопивши різні галузі к-ри Європи 19ст. він протиставив раціональному просвітництву культ почуттів і творчого екстазу, любов, культ природи, худож.творчість,ідеалізацію минулого на процес формування романтизму справили значний вплив нім.письменники і поети Гердер,Шіллер,Гюрдер,які внесли ідеї розв. В єдності органічного світу та відповід.людини перед людством.Романтизм виступив за свободу життя право кожного вірити в те що той хоче вірити.Для романтики природа постала абсолютною реальністю об’єктом поклоніння, а не результатом уявлення та покори.Стихією романтики стали поезія, афоризм,сміх, та іронія. Поезія для романтиків стала засобом проникнення в таємниці природи без порушення заданої нею гармонії де таємниця буття знаходь. поруч з нами в простому почутті любові. Вимога любові відносно вказаних моментів полягає в тому щоби любов життя радісно сприймати його прояви адекватно реагувати на них. Звернувши до життя вони зазначали, що людей об’єднує к-ра своє вираження вона знаходить в народ.творчості, де народ є і носієм і творцем к-ри.З розв.культури пов’язана мова звідси вимога досліджувати рідну мову народ. Творчості, народне життя-душу народу. Якщо до цього часу народ розглядався як абстрактна одиниця та завдяки романтизму народ став субстанційною одиницею, суб’єктом к-ри. Цим самим романтизм відіграв важливу роль у розв нац.. свідомості зах.Європи народів.Пробуджуючи нац.. свідомість на зах. Романтизм знаходить сприятливий грунт і в україні специфічно переломлюючись через її соціокультурне життя. Реалії цього життя полягають в тім що в україні не було своєї власної державності. Виборені народними масами поч. державності закінчується руїною, а саме Україна з польської провінції перетворює на російську тим не менш культурні ідеї дали схід і в цих не простих умовах. Грушевський характеризує стан культури у-ни 18-поч19ст.Основною ознакою романтизму вважав появу нового ставлення до укр..мови ідеюнародностіі романтичного захоплення нею. Витоки останьої він повязував з ідеями Гердера стосовно кола популяризаторів романтизму в україні то виходячи із суджень Грушевського таким є Максимович, гоголь, гурток харківських інтелігентів. Поглядам останніх ще бракує політичної забарвленості чого з лихвою хвастає у діяльності Кирила-Мефодійського братства, яке перше пробує теоретично оформити укр..нац ідею в політичній і суспільній сфері.Обробку літер. Народної мови на Галичині під впливом романтизму і словянського відродження здійснювала Руська Трійця .Визначною датою в історії відродження укр.. культури Єфремов наз 1798 рік коли вийшла Енеїда Котляревського, яка завершила попередню еволюцію нац.. життя в Україні і стала вихідним пунктом для подальшого його розвитку

32.Специфіка європейського і українського романтизму.

Романти́зм — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 ст. абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм. В цілому, у поетичній творчості українському романтизмі помітні дві течії — національно-патріотичний у більшості поетів-романтиків і суб'єктивно-ліричний у таких його представників, як М. Петренко, В. Забіла, згодом Я. Щоголів. В порівнянні з російським, український романтизм вирізняється історичністю в епічних жанрах, ідеалізуванням минулого й національними мотивами, неособистої печалі в ліриці та нахилом до форм пісенної творчості в стилі. В цьому український романтизм має більше спільних рис із польським романтизмом.Відкриваючи значення й вагу народної поезії і народного мистецтва для розвитку й зростання літератури та історичних пам'яток і досліджень для національного самовизначення, український романтизм спричинився одночасно з цим до вироблення й усамостійнення української літературної мови й до удосконалення поетичних засобів. Проте, обмежуючися здебільша жанрами балади і ліричної поезії, українські романтики не збагатили своїми творами інших жанрів: романтичної поеми, історичного роману і драми. Винятком були ранні поеми Т. Шевченка і «Чорна Рада» П. Куліша. Історичні драми М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841) залишилися тільки слабими спробами. Позитивним фактором було те, що українські теми й сюжети у творах російських, польських і українських романтиків вплинули деякою мірою на ознайомлення з Україною, українською історією й культурою в західній літературі й науці.Ідеї, теми й сюжети як і мистецькі засоби романтизму мали великий вплив на образотворче мистецтво кінця XVIII і початку XIX століть Західної Європи і сусідніх з Україною слов'янських народів, зокрема тих митців, що були народжені або жили в Україні: з росіян В. Тропінін, з вірмен І. Айвазовський, з польських Ю. Коссак, А. Ґроттґер та інші. Елементи романтизму наявні в ранніх творах Т. Шевченка і К. Трутовського, у творчості І. Сошенка, А. Мокрицького, згодом у О. Сластіона, М. Івасюка, С. Васильківського, М. Пимоненка, А. Ждахи та ін.