- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі:санскрит і українська мова.
- •13) Європейський і український Ренесанс XV- поч.XVII ст..
- •14)Культурно-освітні центри України доби Ренесансу.
- •15) Гуманістичні риси представників українського Ренесансу.
- •17. Раннє українське бароко.
- •18.Специфіка національного варіанту бароко у мистецтво, архітектура, скульптура, літературі, малярстві, гравюрі, орнаменті.
- •19) Острозька академія. “Апокрисис” Христофора Філалета.
- •21) Берестейська церковна унія і полемічна боротьба з приводу її прийняття.
- •22) Творчість Мелетія Смотрицького та Івана Вишенського.
- •24) Братство і рух за реформи церкви й освіти.
- •26.Українська культура другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27.Г.Сковорода, як поет, філософ.
- •29.Початок нової української літератури і.Котляревський.
- •30.Заснування Київського університету.
- •31.Українські романтики і українська ідея.
- •32.Специфіка європейського і українського романтизму.
- •33.Романтизм як світоглядна основа української культури.
- •34.Кирило-Мефодіївське товариство у розбудові української культури.
- •35.М.Костомаров і його твір «Книга Битія українського народу».
- •36.Просвітницькі ідеї представників «Руської трійці».
- •38.Громадівство у вченні м.Драгоманова.
- •39. Неоромантизм: його представники і їх вчення.
- •41.Товариство “Просвіта” і “Руська бесіда” у розбудові української культури.
- •40.Гуманізм українського неоромантизму.
- •42.Роль і.Франка як оновлювача української культури.
- •43.Імпресіоністські та модерністські тенденції у творчості українських художників.
- •44.М.Грушевський як історик і громадський діяч.
- •45.Українська музична культура другої половини XIX- поч.XXст.
- •46.Освіта та наука в україні
- •43. Освіта та наука в Україні XIX– поч. XXст.
- •48.Ровиток української культури під час революції 1917 – 1920 рр.
- •49.Культурний Ренесанс 20-тих років XX ст.
- •50.Український авангард: художні стилі й естетичні напрями.
- •51.Український кубофутуризм;
- •52.Монументальне мистецтво Бойчука.
- •53.Модерністичний театр л.Курбаса.
- •54. Культурно-просвітницькі тенденції «Червоного Ренесансу».
- •55.Українізація як явище в культурному житті України 20-30 рр. XX ст..
- •56„Розстріляне відродження”: провідні діячі та їхній внесок у культурне життя України
- •57.Освіта і наука в Україні 20-30 рр. XX ст..
- •[Ждановщина і українська культура
- •60.Засадничі ідеї націології, її предмет вивчення.
- •61.Українське театральне мистецтво 20-30 рр. XX ст..
- •62.Визначення понять народність, етнос, нація.
- •63.Етнічна і національна культура: їхня характеристика і порівняльний аналіз.
- •65.Розмаїтість українського культурного ландшафту.
- •66.Культурні ознаки етнографічних регіонів України:
- •67.Релігійна регіоналізація України;
- •68.Розмаїтість народної атрибутики ( одягу, прикрас).
- •69.Особливості карпатського культурного регіону.
- •71.Етнографічне районування України.
- •Перші сліди людини на Буковині
- •[Ред.] Період Київської Русі
- •[Ред.] 14-16 століття
- •[Ред.] Національно-визвольна війна 1648—1657 рр.
- •[Ред.] у складі Австрійської імперії
- •Від 1919 р. До післявоєнного періоду
- •73.Українська культура в умовах глобалізацій них процесах.
- •74.Уніфікаційні моменти сучасної української культури.
- •76. Нові тенденції в сучасній українській культурі.
- •77. Сучасна українська література.
- •79.Сучасне кіно і театр.
- •78. Постмодернізм у сучасній українській культурі
79.Сучасне кіно і театр.
У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу („Роксолана “, режисер Бориса Небієрідзе, „Острів любові“, режисер Олег Бійма).На рубежі 2000-х р. низка українських акторів знімається у зарубіжних фільмах. Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана „Вогнем і мечем“, у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького. З цього часу Богдан Ступка став головним гетьманом українського екрану — йому належать також ролі в історичному серіалі „Чорна рада“ Миколи Засєєва-Руденка (2000) та фільмі Юрія Іллєнка „Молитва за гетьмана Мазепу“ (2001).Iсторичні теми також стали провідними у творчості режисера Олеся Янчука. Впродовж 1990-х — першої половини 2000-х ним було знято такі фільми, як „Голод-33“ (1991) про трагічну долю української родини часів Голодомору, „Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені“ (1995), „Нескорений“ (2000) і „Залізна сотня“ (2004), які стали спробою донести до глядача правду про життя та бойовий шлях командирів та воїнів Української повстанської армії.Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. У 2001 р. початківець-постановник Тарас Томенко здобув перемогу в конкурсі „Панорам“ Берлінського фестивалю. У 2003 році, вже в основному конкурсі того ж Берлінале, отримав Срібного ведмедя фільм українського аніматора Степана Коваля „Йшов трамвай № 9“. У 2003 році фільм „Мамай“ Олеся Саніна вперше представляв Україну на премії „Оскар“.У 2005 році стрічка „Подорожні“ молодого українського режисера Ігоря Стрембіцького отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм.Після 2004 знято декілька фільмів про Помаранчеву революцію. Її добу було висвітлено у декількох кінострічках, зокрема: „Помаранчеве небо“ (2006, режисер Олександр Кірієнко), „Прорвемось!“ (2006, режисер Іван Кравчишин), „Оранжлав“ (2006, Алан Бадоєв). Фільм „Оранжлав“ отримав приз за ліпшу режисуру на XV Міжнародному фестівалі „Кіношок“ в Анапі (Росія).В 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру „Штольня“ (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук).В 2008 році вийшов фільм «Ілюзія страху», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами одноіменного твору Олександра Турчинова. Був висунутий від України на нагородження кінопремію "Оскар". Серед фільмів з найбільшими бюджетами можна відзначити Сафо ($6 млн)[6], Двоє і війна ($2 млн)Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію й ін.; а також використають численні досягнення найрізноманітніших наук й областей техніки. Театр — мистецтво колективне. Спектакль — твір, що володіє художньою єдністю, гармонією всіх елементів. Він створюється під керівництвом режисера й відповідно до режисерського задуму спільними зусиллями акторів, художника-сценографа, композитора, хореографа й багатьох інших працівників театру (освітлювачів, костюмерів, гримерів і т. д.). В основі спектаклю лежить режисерська інтерпретація п'єси, її жанрове, стилістичне рішення. Дія спектаклю організована в часі (темп, ритм, наростання й спади емоційної напруги) і в просторі (розробка сценічного майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух й ін.). Зоровий образ спектаклю створюється художником-декоратором засобами живопису, театральної конструкції, костюмів, висвітлення, театральної техніки. Головним носієм театральної дії є актор, у творчості якого втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім видовищем безпосередньо, що протікає в них на очах життя, творчим процесом її втілення. Акторський образ створюється на основі п'єси і її тлумачення режисером — постановником спектаклю. Проте актор залишається самостійним художником, здатним лише йому одному доступними засобами відтворити на сцені живий людський образ, передати складність і багатство людської психології. (див. акторське мистецтво).Характерною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення. Якщо виконавське мистецтво з розвитком техніки аудіозапису одержало можливість фіксації й подальшого багаторазового відтворення, ідентичного первісному, то адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі неможливий: дія нерідко розгортається одномоментно в різних частинах сцени, що надає об'єм дії, що відбувається й формує гаму тонів і півтонів сценічної атмосфери. При великих планах зйомки нюанси загального сценічного життя залишаються за кадром; загальні ж плани занадто дрібні й не можуть передати всіх деталей.
80