62.Визначення понять народність, етнос, нація.

Як найповніше еволюційний ланцюжок етносу можна зобразити так: рід-племя-народність-народ(етнос)-нація. Рід –це доісторична та ранньоісторична суспільно-організаційна спільнота, стадія еволюції етносу до якої належали кровноповязані нащадки одного предка. Рід оселювався в одному місці, мав спільну власність,разом дбав про їжу, управляючи ріллю, годуючи худобу, полюючи на звірів і ловлячи рибу. У замкнутому колі роду виробляється здебільшого потрібне для спожитку знаряддя крім господарських. Рід виконував суспільні ф-ції, охороняючи членів перед чужинцями та підтримуючи згоду перед членами роду. Ключовою особливістю,що дозволила сформувати перші роди були екзогенні стосунки в сімях. племя-це тип етнічної спільноти людей,історичний тип спільноти, стадія еволюції етносу, що ґрунтується на родових відносинах та суспільному поділі праці які визначають розрізненість племен за територією організації життєдіяльності. Родова спільнота є однєю з необхідних умов виникнення плем’я. воно виникає одночасно з родом бо екзогенність роду потребує постійних зв’язків хоча між двома родовими колективами. Характерними рисами раннього плем’я є наявність племінної території відокремленої від території сусідів умовними рубежами певна економічна спільність і допомога одноплемінників.що виражається у колективі полювання. Для них характерна єдина мова, культура, племінна свідомість , традиція. Розвинені племена кінця епохи первісно-общинного ладу мали племінне самоврядування, яке складалося з племінної ради військових і цивільних вождів. На зміні племені приходить нова форма – народність. Це форма спільноти людей,яка історично виникла за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарській діяльності. У процесі злиття консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови культури обрядів . народності зазвичай складалися з кількох племен близьких за своїм походженням і мовою. Народ – найширше розуміння поняття народ означає весь еволюційний ланцюжок виникнення і становлення етносу. Етнос викор.з 5 ст до н.е у значенні плем’я не грецького походження, себе греке позначали словом – демос. Часто етнос визначають як між поколінну групу людей об’єднану тривалим спільним проживанням на певній території зі спільною мовою, культурою, самосвідомістю. Поняття етносу як категорії що узагальнює розвиток спільнот на всіх етапах історичного людства що розвивається і постає в радянській етнографії. У сучасній рос.етнології термін етнос вживається коли мова йде про народ і націю. У західносоціальній культурній антропології етнос вживається рідко, а побудова його теорій не вважається атукльною, більш вживаним є єтнічність,що відображає приналежність до певної нації або етнічної групи. Нація – полісиматичне поняття що застосовується для характеристики соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Нація це історичних тип етнічної спільноти стадія етносу результат еволюційного процесу нації. Націоналізм є лише частиною нації.певна народність яка вирішила за тих чи інших причин зарахувати себе до тої чи іншої нації. Нація може бути 2 видів- полі і моно етнічною. Етнічнооднорідні нації рідкісні(євреї). Полі етнічні нації зустрічаються частіше(росіяни, китайці.) термін вживається і в таких значеннях – політична спільнота певної держави; політична нація частво вживається як синонім до терміну держава, коли мається на увазі її населення ; етнічна спільнота є єдиною мовою і самосвідомістю як особистим відчуттям націольної ідентичності так і колектив усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших.