Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpargalka_na_ispit.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
23.04.2019
Размер:
961.02 Кб
Скачать

54. Культурно-просвітницькі тенденції «Червоного Ренесансу».

В Україні в той час діяло багато просвітницьких і літературних обєднань. Одне з яких «Молодняк»,на основі цієї організації пізніше виникла молода украъна розв. Дуже потужнє обєднання поетів, критиків ВАПЛІТЕ. Діяло багато різних журналів навколо яких гуртувалося в тій чи іншій мірі. Зрештою д-сть всіх цих обєднань з творчої звелася у формально. Письменники під тиском влади поч.. писати заказні вірші, але навіть такий прогин перед владою не врятував їх від долі репресованих. Поч 30років х-ться хвилею репресії які прокатилися радянським союзом і в особливій мірі Україною .Репресії торкалися пол.. апарату україни інтелігентного,ту яку під маркою гнила інтелігенція кидали в тюрми і відправляли в заслання долю таких людей дуже щиро і об’єктивно відобразив у своїй творчості один з репресованих відомий укр.. поет і письменник Стус. В історію гоніння укр.. інтелігенції увійшли під назвою розстріляне відродженння

55.Українізація як явище в культурному житті України 20-30 рр. XX ст..

Українізація, що відбувалася під партійним контролем, ставала часткою загального процесу розвитку української культури. Завдяки українізації вперше після століть колоніального існування українська культура дістала державну підтримку. Але процес українізації ніс на собі відбиток, притаманний пореволюційній епосі політизації та ідеалізації культурної сфери. Партійне керівництво та державні органи постійно втручалися у розвиток культурної сфери.Позитивних явищ у 20-х — на початку 30-х pp. все ж було чимало.Важливим було те, що в Україні взялися за ліквідацію неписьменності, оскільки переважна більшість населення України не вміла читати й писати. У 1920 р. було створено Надзвичайну комісію по боротьбі з неписьменністю, а в травні 1921 р. Раднарком України ухвалив постанову «Про боротьбу з неписьменністю», згідно з якою все населення республіки віком від шести до п´ятдесяти років повинно було вчитися читати й писати. З 1924 р. в Україні початкова освіта стала обов´язковою, а в 1932—1933 pp. було взято курс на обов´язкову семирічну освіту. Держава намагалася охопити навчанням всіх дітей шкільного віку, хоча у 1932—1933 pp. кількість дітей віком 8— 10 років, не охоплених навчанням, становила 2 %.Після 1917 р. були скасовані майнові, станові, національні та інші обмеження, що існували раніше. Від молоді селянського та робітничого походження при вступі до ВНЗ не вимагався документ про середню освіту. Фактично після скасування дореволюційних пільг і привілеїв запроваджувалися нові, що знижувало рівень професійної підготовки. Після 1917 р. були скасовані майнові, станові, національні та інші обмеження, що існували раніше. Від молоді селянського та робітничого походження при вступі до ВНЗ не вимагався документ про середню освіту. Фактично після скасування дореволюційних пільг і привілеїв запроваджувалися нові, що знижувало рівень професійної підготовки. У середині 30-х pp. українська школа поступово втрачає своє національне обличчя, бо у 1932—1934 pp. запроваджено загальносоюзну систему народної освіти з уніфікованими програмами і підручником.У 20-х pp. активізується наукова діяльність. У галузі історичної науки працювали відомі вже вчені Д. І. Яворницький, А. Ю. Кримський, Д. І. Баталій, з 1924 р. повернувся з еміграції М. С. Грушевський, перу якого належить понад тисячі наукових праць.Значних успіхів українські вчені досягли в галузі фізики і математики. Д. О. Граве, М. М. Крилів та М. М. Боголюбов заклали підвалини нелінійної механіки. Успіхи українських вчених були б значнішими, якби не репресії, яких вони за-знають з початку 30-х років. Після припинення українізації в грудні 1932 р. майже всі мовознавчі праці (в тому числі правопис 1928 р.) в Україні були визнані «націоналістичними» і вилучені з наукового вжитку.20-ті pp. відзначалися пожвавленням національного релігійного життя. На шляху його, однак, постійно виникали політичні перешкоди. Передумовою діяльності релігійних організацій став декрет уряду радянської України «Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви» У 20-х — на початку 30-х pp. активно розвивається література.У розвитку мистецтва цієї доби поєднувалися традиції дожовтневого часу та досвід молодих культурних сил, покликаних до життя революцією. Про бурхливий розвиток літератури цієї доби свідчить утворення різноманітних творчих угруповань («Плуг», «Гарт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, «Молодняк», «Аспанфут», «Нова генерація» тощо) У літературі 20-х pp. сформувалася яскрава революційно-романтична течія (П. Тичина, В. Сосюра, В. Чумак, В. Еллан).У другій половині 20-х pp. помітне місце займала ВУСПП (1927—1932) — спілка, яка ставила за мету об´єднати всіх художників слова, що прагнули до створення єдиної інтернаціональної пролетарської літератури. У 20-х pp. активізувався розвиток прози. У великих епічних творах письменники-реалісти намагалися осмислити і узагальнити події, що відбувалися, зміни в суспільно-політичному житті народу та його побуті: Ю. Яновський («Майстер корабля»), П. Панч («Голубі ешелони»), І. Ле («Роман міжгір´я»), А. Головко («Бур´ян»). У 1925—1926 pp. створено театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі, а в 1928—1929 pp. ще чотири пересувних оперно-балетних колективи. У 1923 р. у Харкові створено перший Державний симфонічний оркестр.Новий вид мистецтва — кіно — швидко поширилося і набуло популярності в Україні. У кінці 20-х — на початку 30-х pp. були екранізовані твори класиків української літератури: «Микола Джеря» (1927), «Борислав сміється» (1927), «Фата моргана» (1931).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]