41.Товариство “Просвіта” і “Руська бесіда” у розбудові української культури.

Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка (колишнє Товариство «Просвіта») — українська громадська організація культурно-освітянського спрямування.Товариство «Просвіта» в Галичині народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і русофільській, — з другого. Загальний збір був скликаний 8 грудня 1868 в залі польської «Стрільниці» на вулиці Курковій (тепер вул. Лисенка). Програма майбутньої праці «Просвіти» була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського:

«Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього».

Головою новоствореного Товариства збір обрав Анатоля Вахнянина. Щоб роз'яснити мету Товариства, його виділ звернувся 11 лютого 1869 року зі спеціальною відозвою до народу. У ній указувалося, що «поза школою не знаходить українська дитина ніякого духовного корму, через котрий самосвідомість, моральність і добробут у народі могли би чимраз більше розвиватися». Своє 25-річчя «Просвіта» відзначила дуже урочисто. Разом з іншими українськими товариствами вона організувала перевезення з Новосілок-Міських на Личаківське кладовище останків Маркіяна Шашкевича. Іван Белей підготував коротку «Історію Просвіти».Великим досягненням «Просвіти» була, безперечно, купівля у 1895 році власного будинку. Для цього надійшли пожертвування не тільки з Галичини, а й з Наддніпрянщини. Кияни передали через професора Михайла Грушевського 1500 ринських. 31 січня 1896 року загальний збір «Просвіти» обрав головою Товариства професора Юліана Романчука. Починаючи з 1906 року, «Просвіту» очолювали доктор Євген Олесницький (усього 4 місяці) та Петро Огоновський. 1 листопада 1910 року головою Товариства став судовий радник Іван Кивелюк, який виконував ці обов'язки аж до 1922 року. За його головування «Просвіта», попри тяжке воєнне лихоліття, досягла небачених висот. До важливих здобутків «Просвіти» належить святкування ювілейних річниць — 50-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича, 50-річчя «Руської Бесіди», 40-річчя письменницької діяльності Івана Франка. 13 грудня 1913 року «Просвіта» взяла участь у події надзвичайної ваги — митрополит Андрей Шептицький передав громадськості Львова Національний музей, який він заснував. При цьому «Просвіта» подарувала музеєві цінні пам'ятки зі свого архіву. Російська окупація Львова завдала значної шкоди «Просвіті». Було знищено бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів. Деякі з них змушені були виїхати за межі Галичини. Товариство брало найактивнішу участь у всіх загальнополітичних заходах, не випускало з поля зору проблему зміцнення позицій української мови як державної, підготовку Верховною Радою Закону про мови в Україні. «Українська Бесіда» (до 1928 «Руська Бесіда»), товариство клубного типу 1861-1939 рр. у Галичині.Перше товариство «У.Б.» було засноване у Львові 1861 року заходами Юліана Лаврівського на базі гуртка львівської інтелігенції «Молода Русь» для плекання товариського жигтя та «скріплення й піднесення національного духа»; згодом воно було поширене по всіх більших галицьких містах (Перемишль, Станиславів, Тернопіль та ін).У 1860-1880-х pp. «У.Б.» у Львові була осередком товариського, просвітянського, культурного і навіть політичного життя.В колах «У.Б.» дозрівали різні ідеї щодо національного життя, відбувалися зустрічі земляків з усіх частин України.«У.Б.» влаштовувала літературномузичні вечори, доповіді, концерти, вечерниці на відзначення роковин Шевченка, бали.У 1864-1923 рр. вона утримувала у Львові свій театр.Конкурсами на драматичні твори «У.Б.» стимулювала розвиток української драматургії в Галичині й нагородами сприяла пожвавленню літературного життя.При ній у 1870-1890-х рр. мали також пристановище львівські студентські товариства.У 1866-1871 рр. у клубі переважали москвофіли, згодом керівництво перебрали народовці.Визначніші голови львівської «У.Б.»: Ю.Лаврівський, В.Шухевич (1895-1910), Л.Шехович, І.Кокорудз (1920-1932), Ю.Савчак, І.Копач.З розбудовою українських громадських організацій праця «У. Б.» поступово зійшла на товарисько-розвагові влаштування.