3. Призначення і взаємозв'язок особистого і соціального страхування.

Страхування широко впроваджено в економічне життя суспільства. Більш того, за рахунок страхування забезпечуються основні соціальні потреби громадян країни. Так, кошти, що збирає держава у виді соціальних податків, забезпечують потреби громадян у коштах при втраті працездатності (у тому числі і за віком), у результаті втрати годувальника, смерті, ін. Виникає розподіл грошових утрат, що присутні в даних випадках для окремих громадян, між населенням усієї країни. Однак страхові внески у виді соціальних податків вносять у страхові фонди країни не самі громадяни безпосередньо, а підприємства й організації.

При особистому страхуванні перелік основних страхових випадків приблизно той же, що і при соціальному страхуванні (хоча і трохи розширений). Об'єктом страхування також є речі, що не мають строго вираженого грошової вартості: життя, здоров'я і працездатність людини. Однак, на відміну від соціального страхування, внески здійснює сам громадянин.

Необхідність страхування пов'язана в даному випадку з ризиковим характером відтворення робочої сили. Таким чином, особисте і соціальне страхування знаходяться в взаємопов’язані і є необхідним елементом страхування процесу суспільного виробництва. Однак, в особистому страховому захисті зацікавлене все населення країни, а дозволити собі його по фінансовим можливостям може лише незначна частина. При відсутності соціального страхування велика частина населення залишалася б без страхового захисту. Крім того, тільки особисте страхування недостатнє ефективно в перерозподілі коштів і в нагромадженні їх. Державні страхові фонди дозволяють забезпечити мінімальним рівнем страхового захисту основну масу населення і тим самим зменшити ризикованість відтворення робочої сили.

Соціальне страхування провадиться в обов'язковій формі. Воно спрямовано на розширення і підвищення мінімально можливого рівня задоволення соціальних потреб з урахуванням добробуту кожної родини.

Економічний взаємозв'язок двох зазначених форм прояву категорії страхування припускає відмінності в управлінні страховою справою, обумовлені сферами перерозподільного процесу. Соціальне страхування і пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів підприємств і установ і управляються спеціалізованими державними органами. Особисте страхування бере участь у перерозподілі доходів громадян, керується незалежними від держави фінансовими інститутами, діяльність яких регламентується державою лише законодавчо.

4. Страхові поняття і терміни.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів громадян у випадку настання визначених подій (страхових випадків), визначених договором чи страхування чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових платежів.

Страховий захист - сукупність страхових відносин із приводу подолання і відшкодування збитку, нанесеного конкретним об'єктам суспільного виробництва.

Страховий інтерес – сума, у яку оцінюється збиток, у зв'язку з можливою загибеллю і знищенням майна.

Страховик – спеціалізована організація, що проводить страхування.

Страхувальник – юридична особа і дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори чи страхування є страхувальниками згідно законодавства України.

Застрахований – фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якого є об'єктом страхового захисту за договором особистого страхування.

Страхова відповідальність (страхове покриття) - обов'язок страховика виплатити страхову суму при обговорених наслідках страхових випадків, що виникли.

Одержувач страхового відшкодування і страхової суми – фізична і юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів.

Страхове свідчення – документ, що засвідчує факт страхування чи майна особистого страхування.

Страхова оцінка – термін майнового страхування, коли як об'єкт страхування виступають матеріальні цінності, що мають вартість. Під страховою оцінкою розуміється визначення вартості об'єкта для цілей страхування.

Страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятого для страхування. Розглядають три системи страхового забезпечення:

• Пропорційне страхове забезпечення – відшкодовується не повна вартість збитку, а її пропорційна частина відповідно до договору страхування (%);

• Система першого ризику – відшкодовується не вся сума збитку, а тільки та сума, що визначена в договорі страхування і не перевищує оціненої суми збитку;

• Граничне страхове забезпечення – відшкодовується різниця межу обговореним рівнем доходу і досягнутим фактично доходом.

Страхова сума – сума коштів, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний зробити виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується при особистому страхуванні.

Страхове відшкодування – грошова сума, що виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховий платіж – плата за страхування, що страхувальник, зобов'язаний внести страховику відповідно до договору страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. являє собою брутто-ставку, що складається з нетто-ставки і навантаження. Виражається в %.

Термін страхування – період часу, протягом якого застраховані об'єкти страхування. Дія страхування - період часу від моменту надходження першого (разового) платежу до закінчення терміну страхування.

Страхове поле – максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати.

Страховий портфель – фактична кількість чи об'єктів діючих договорів страхування на даній чи території на підприємстві. Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник охоплення страхового чи полючи рівня розвитку страховика.

Страховий вік – вікові групи, у яких приймаються на страхування громадяни чи підлягає страхуванню поголів'я сільськогосподарських тварин.

Страховий ризик – визначена подія, на випадок якого провадиться страхування і який має ознаки імовірності і випадковості настання. Він може виражатися у формах:

• Імовірності нанесення збитку від страхового випадку;

• Конкретний страховий випадок;

• Частина вартості майна, не охоплена страхуванням;

• Конкретні об'єкти страхування по їхній страховій оцінці і ступеню імовірності нанесення збитку.

Страховий випадок – визначена подія, передбачена договором чи страхування законодавством, що відбулося і з настанням якого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованому чи третій особі.

Страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку, що виникли. У майновому страхуванні він є підставою для розрахунку суми збитку і визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування. В особистому страхуванні акт необхідний для підтвердження факту й обставин нещасливого випадку, пов'язаного з роботою чи перебуванням у дорозі, при страхуванні працівників за рахунок організацій, по обов'язковому страхуванню пасажирів.

Страховий збиток – вартість цілком загиблої чи знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці. Належна до виплати чи частина повна сума страхового збитку називається страховим відшкодуванням. В особистому страхуванні страховий збиток і страхове відшкодування являють собою практично те саме.

Страхове сторно - число достроково припинених договорів страхування життя в зв'язку з несплатою страхових внесків. Виходячи з даних по страховому сторно може бути розрахований відсоток сторно.

Страхова рента – регулярний доход страхувальника в зв'язку з одержанням довічної чи тимчасової пенсії за рахунок витрати внесеного в страховий фонд одноразового страхового чи внеску нагромадження визначеної суми коштів регулярними внесками по добровільному чи обов'язковому страхуванню пенсії.

Збитковість страхової суми – виражене в гривнях і копійках відношення сукупної величини страхового чи відшкодування виплачених страхових сум у масштабі області, чи республіки країни до числа сотень гривень усіх застрахованих об'єктів у тих же межах.

Абандон – відмовлення страхувальника від своїх прав на застраховане майно на користь страховика з метою одержання від нього повної страхової суми.

Андерайтер - особа, уповноважена страховий (перестрахувальної) компанією приймати на страхування(перестрахування) ризики. Відповідає за формування страхового (перестрахувального) портфеля страховика.

Андерайтерска політика – прийняті страховою компанією міри, зв'язані з прийняттям рішень на страхування визначених чи ризиків відхилення ризиків, що, на думку компанії, можуть внести диспропорцію в портфель, є занадто великими чи небезпечними.

Адендум – у страхуванні доповнення до договорів чи страхування перестрахування, у якому міститися погоджені між сторонами зміни в умовах страхування.

Зелена карта – назва системи міжнародних договорів і страхового посвідчення про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників коштів автотранспорту.

Ковернота страхова – свідчення про страхування, видане брокером страхувальнику і що підтверджує висновок договору страхування з вказівкою списку страховиків. Ковернота свідчить про повноту страхування, але не має юридичної чинності, тому брокер протягом визначеного часу повинний видати страхувальнику договір страхування.

Коносамент – документ, видаваний перевізником вантажовласнику в посвідчення факту прийняття вантажу до перевезення і підтвердження зобов'язання передати його вантажоодержувачу в порту призначення.

Застереження страхове – умова в страхових, фрахтових, торгових угодах, відповідно до яких регулюються взаємини сторін при настанні в майбутньому якої-небудь чи обставини зміні обставин, які не мали місця при заключенні угоди.

Добір ризиків – міри страховика по цілеспрямованому формуванню збалансованого страхового портфеля за допомогою прийому на страхування об'єктів визначеного роду і відхилення від прийому на страхування інших об'єктів.

Страховий брокер – чи громадянин юридична особа, що зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку на підставі доручень чи страхувальника страховика.

Шомаж – страхування прибутку й інших фінансових утрат, зв'язаних із припиненням виробництва, що наступила в результаті страхового випадку.

Аварія (у морському страхуванні) – збиток, збитки, заподіяні судну, чи вантажу фрахту в ході здійснення морського підприємства.

Аварійний сертифікат – документ, що підтверджує характер, розмір і причини збитку в застрахованому майні.

Кумуляція – сукупність ризиків, при якій велика кількість застрахованих чи об'єктів кілька об'єктів зі значними страховими сумами можуть бути порушені одним страховим випадком, у результаті чого виникає дуже великий збиток.

Сюрвейер - експерт по огляду застрахованого майна.

Страховий бонус – термін транспортного страхування, що означає знижку зі страхової премії за безаварійну чи їзду за тривале незвертання за страховим відшкодуванням.

Страхування карго – страхування вантажів, перевезених повітряним, морської чи наземним перевізником без страхування самого транспорту.

Страхування каско - страхування транспорту без страхування вантажів.

Страхова франшиза – частина збитку, що не відшкодовується страхувальнику відповідно до договору страхування.