3.2. Книжно-слов”янський тип мов у пам”ятках хі-хіУст.

Твори церковно-релігіної тематики писані старослов”янською мовою із більшими чи меншими нашаруваннями староукраїнських (світсько-літературних і дуже рідко- діалектних) рис.

Така література створювалася у Києворуській державі різними способами: 1)копіювалася із балканських оригіналів; 2)перекладалася із грецьких оригіналів; 3) писалася самостійно самими українцями. Вже в ХІ-ХІІст. в Україну потрапили усі південнослов”янські переклади візантійської літератури ІХ-Хст., списки яких і дійшли до наших часів. Далі перекладні твори служили зразками для власних оригінальних, здебільшого церковних, творів, вони читалися і наслідувалися, відтак був запозичений стиль( стилістична система, виявлена у складному синтаксисі, лексиці, наборі стилістичних фігур, термінології(церковній, природничій, культурологічній).

А) Києворуські копії і переклади староболгарських(моравських) оригіналів.

ВІЗАНТІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА  СТАРОБОЛГАРСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 КИЄВОРУСЬКІ КОПІЇ.

Староболгарські( моравські, македонські, паннонські) оригінали церковної літератури переписувалися(наслідувалися) двома способами: „слово в слово” ( при цьому запозичувався весь набір слів, символів, стилістичних фігур, синтаксис), або „за змістом”, коли твір відтворювався старослов”янською мовою із вкрапленням лексичних еквівалентів із староукраїнської мови.

Переписувалися у Київські Русі насамперед Святе письмо( відомі два типи Святого Письма: повний - із чотирьох Євангелій, Діянь, Послань апостолів і Одкровення Івана Богослова та короткий тип - недільні Євангелія та Апостол. До таких найдавніших пам”яток відносимо „Остромирове євангеліє” 1056-1057рр. Та „Рейнське євангеліє” Іпол.ХІст.

ФедорівськеЄвангеліє. Заставка та ініціали.

З інших книг церковної літератури дуже поширеним і читаним навіть удома був Псалтир через літургійну поезію, зрозумілу пересічному слухачеві і читачеві. За прикладом Візантії Псалтир був в Україні тривалий час шкільним підручником( аж до ХІХст. в окремих регіонах і школах(дяківських)).

Популярним був звичай гадати на Псалтирі: списки гадательного Псалтиря маємо із ХІст.

Існують списки інших видів церковної літератури, поширеної в Україні в ХІ-ХІУст.: службові Мінеї(збереглись із к.ХІст.) - зібрання служб Божих із вказанням порядку їх проведення на увесь рік церковного календаря і за місяцями. Патерики -збірники житій святих (ченців, сподвижників-аскетів). Надавніше перекладеними були Синайський патерик, Скитський патерик, Афонський патерик. Широковідомі і популярні для читання були і окремі житія святих -житіє Сави Освященного, житіє Миколи Чудотворця.

У тісному зв”язку із перекладним письменством стоять два збірники святослава 1073 та 1076 рр. Обидва були переписані для чернігівського князя Святослава із болгарських оригіналів.

Б) Переклади з грецьких оригіналів, здіснені на території Київської Русі.

Це той вид перекладної літератури, який здійснений безпосередньо із грецької мови без болгарського посередництва.

Слова на піст Василія Великого. 1388 год.

Що стосується такого типу перекладів, то ще у „Початковому літописі” читаємо, що Ярослав Мудрий зібрав багато писарів і з ними перекладав книги із грецької мови церковнослов”янською. Донині збереглося кілька десятків подібних творів: „Житіє Андрія Юродивого”, „Історія іудейської війни Йосипа Флавія”, „Хроніка Георгія Арматола”, „Пчела”, „Чуда Миколи чудотворця”, „Студійський устав”, повість „Александрія” та ін.

„Пчела” - збірник коротких висловів або афоризмів, вибраних із Св. письма, творів отців церкви. Переклад „Плели” здійснений на східнослов”янському ґрунті безпосередньо із грецької мови в ІІпол.ХІІІст.

В Україні Києворуського періоду були відомі також природознавчі твори і світознавчі, перекладені із грецької мови: „Шестиднів” -частина Біблії про сторення світу. В Україні були поширені „Шести днів” Івана, екзарха болгарського, „Бесіди про шести днів” Василя Великого.

„Фізіолог” - популярно-теологічний твір, в якому викладені відомості про тварин з точки зору християнської науки. Кожна стаття присвячена описові окремого звіра чи демонологічної особи(наприклад, чорта). І „шести днів” і „Фізіолог” мали в подальшому вплив на писання вітчизняних богословів і вчених і на українську літературну в цілому - на писання Кирила Турівського, митрополита Іларіона.

Джерелом географічних знань і топографічних для давніх українців був популярний у Європі твір „Християнська топографія” візантійського письменника УІст. Козьми Індикоплова.

Одним із перших зразків книжної повісті, що дішов до нас, була повість „Александрія” - історико-розважальне оповідання про подвиги Олександра Македонського. Переклад відомий із староболгарської та здіснений на східнослов”янському ґрунті із грецької. Остання була доповнена розважальними та апокрифічними подробицями.

Величезне значення для розвитку староукраїнського стилю і мови в цілому мали перекладні пам”ятки, близькі до житій - апокрифи. Творцями апокрифів був єврейський народ, котрий привніс у „сухуваті” християнські легенди єврейські, східні та античні елементи. Апокрифічна література розповідає про старозавітні та новозавітні події в народному дусі, а тому ці твори опинились поза колом канонічної церковної літератури. Але саме апокрифи через простоту викладу здійснили набільший вплив на давню українську літературу й мову - рідко в якому пам”ячнику оригінального письменства ми не зустрінемо якогось апокрифічного оповідання: у Початковому літописі, у житіях Бориса і Гліба, у повчанні Володимира Мономаха.

???????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????тої