Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекц%04V%04W з %04Vстор%04V%04W мови.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
45.91 Mб
Скачать

2.Особливості у вживанні старослов”янської мови у хіу-Іпол.ХуІст.

Поряд із літературною мовою, що формувалась на народній основі і обслуговувала в ХІУ-ХУІст. державне, громадське та взагалі світське життя українців, мовою релігійного культу і релігійної писемності( як і в добу Київської держави) була церковнослов”янська мова. За чотири століття офіційного існування в Україні вона зазнала сильних впливів як живої народної мови, так і світсько-літературного типу, тому часто називалася слов”яноруською( тобто слов”яноукраїнською).

Мовою релігійного культу і релігійної писемності в ХІУ-ХУст. була церковнослов”янська мова, очевидячки вона була єдиною панівною конфесійною мовою аж до к.ХУст. У всякому разі спроби перекладу Святого Письма або іншої конфесіної літератури живою українською або світсько-літературним типом у ХІ-ХІУст. науці не відомі. Але українські книжники користувались мовою церковнослов”янською дуже довільно. О.Карський уважав навіть, що в ХУІст. в Україні і Білорусії легше було знайти людину, яка знала латинську грецьку мои, ніж церковнослов”янську.

Миниатюра из Киевской Псалтыри 1397 года. Это одна из немногих сохранившихся старинных рукописей

Сийское Евангелие. 1340 год.

Евангелие. Конец XIV - начало XV века.

Ще зХІ-ХІІст. у Європі поширюється аріанство- течія у християнстві, одним з постулатів якої є визнання того, що слово Боже слід доносити до віруючих їхньою мовою. Уже в ХІУст. в Англії багато працює для поширенням Св.письма народною мовою Дж.Віклеф, у Чехії подібну ідею підтримує Ян Гус.Початок перекладу Св.письма польською мовою сягає ХІІІст.

Переклади українською мовою канонічних текстів збереглися лише з к.ХУст. Серед них одним з надавніших перекладів є Четья Мінея 1486р.

( дослідник-М.Карпинський „Западнорусская четья 1489р”(1889)). Первісний оригінал пам”ятки був складений на українській території, в західноволинських землях, а потім був переписаний у Білорусії. Тому в пам”ятці знаходимо риси, які відбивають мовні особлиості обох мов.

Серед них:

1) сполучення -ры,-лы відповідно до до давніх -ръ,-лъ: дрыжаху, крывава, крытань;

2) перехід Е в О після шиплячих: чому, жона.

3) чергування у -в: вчинила, у страні, уво сні.

4) випадки поплутання и зы: рыкающа, шестикрилатий.

5) співіснування церковнослов”янських неппповноголосих форм із українськими повноголосими: володіти, ворога, соромися.

Характерна морфологічна риса української мови у пам”ятці - у Н.в. множини іменників чоловічого роду трапляється закінчення - ове(-еве): волхове, змиеве.

На лексичному рівні у пам”ятці поряд із ерковнослов”янськими словами є загальновживані народні та літературні : боронити, влякатися, всхопитися, годовати, голосно, горазд, туга та ін.

У сер.ХУІст. робота над перекладами Св.Письма і конфесійної літератури активізуалася. Староукраїнською мовою перекладено четероєвангеліє у вигляді Пересопницького Єангелія 1556-1561рр.( переписувачі-перекладачі Михало Василевич, син галицькогосвященика та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій).

 У ХІУ-ХУст україні поширювалися оригінальні та перекладні збірники і компіляції, в які входили проповіді отців церкви, повчання, церковні рекомендації. Такі збірники не були ноиною в українські літературі, бо запозичувалися ще з Болгарії та Візантії у ХІст. Такі збірники читалися віками як у церкві, так і вдома. Для домашнього житку служили насамперед „Ізмарагд”(переспівани у найістотніших ідеях Іваном Франком), „Златая цhпь”, „Златоуст”, „Хронограф”, „Толкова Палея”.

Особливо рясно відбито у рукописі(!!!) живомовну українську лексику: плахта, рядно, попелъ,нехай, гной. Характерне явище Євангелія -наявність глос: колодязь іаковль,(студня або криниця), розмечу житницу мою(клуню або стодолу).Поряд із українськими та старослов”янськими елементами вживаються також полонізми та мадяризми.

Евангелие Успенского собора.

Тема: староукраїнська граматична думка та історія староукраїнської лексикографії.

Максим Грек (1475(Греція)-1556(Росія) прибув у Росію на запрошення князя Василя ІІІ. для виправлення книг. У східних слов’ян на поч..ХУІст ще не було граматики старослов’янської мови. Максим Грек думав написати таку на допомогу перекладачеві, але повного граматичного трактату не залишив. Заслуга його в тому, що він почав активно пропагувати необхідність вивчати і знати граматику, яка „ есть начало и конец всякому любомудри, от няже всяко естетство твориться и славится”. Подаючи визначення граматики, учений зазначав: „Граматика- начало входа к філософіі, і учение зело хитрое, а учити надо у учителя доброго год рамен, освободившись от всякого покоя, и угождения гортанного и сна и винопития”.

Визначав 8 частин мови: ім’я, річ(дієслово), причастие, член(артикль), вместоимени, предлог, приречие(прислівник), союз.

Саме за Греком граматика мала чотири частини: орфографія, просодія, синтаксис, та етимологія.

Причини появи перекладних словників. Поява перекладних словників у Європі була зумовлена не тільки конкретними суспільно-культурними потребами, а втілювала ідею рівності мов (класичних і некласичних), яка випливала із світоглядних постулатів епохи Відродження. На один рівень із латинською були поставлені окремі європейські мови(німецька(праці П.Дасиподіуса, Я.Фризіуса, французька(праці Р.Естьєна, Ніко), польська (праці Я.Мончинського, Г.Кнапського), українська (Є,Славинецьки, А.Корецький-Сатановський).

А почалося усе з того, що Європа часі Середньовіччя зробила крок до розриву із старою книжною традицією вживання латинської мови як літературної. Новий етап у житті європейців започаткував Данте Алігієрі. Його „Божественна комедія”(створена у 1307-1321, а надрукована у 1502р) була написана народною італійською мовою, що стало своєрідною революцією у світі, де функції літературної мови безроздільно виконувала латина. Крім того Данте належить трактат „Про народну мову”(1305р.), у якому автор обстоює думку вживати італійську народну мову як літературну.

Таким чином Італія - праматір не тільки нової прогресивної ідеї тогочасного мовознавства, а й нової лексикографії, оскільки саме там талановитий монах - августинець Амброджо да Калепіно (1440-1511) , протягом життя вивчаючи класичні мови та гебрайську, уклав у 1502р. спочатку тримовний словник(латинсько-гебрейсько-грецьки), а потім і семимовний (німецька, іспанська, французька, італійська) у Венеції друкований словник. Далі було чимало перевидань цього словника(~ 10) із доданням польської, мадярської частин.

Крім словника А.Калепіна були також латино-польський словник Я.Мончинського(1564) та латино-польсько-грецьки словник Г.Кнапського(1621).

Крім того у ХУІст у європейській лексикографії запроваджується новий принцип подачі слів у перекладних словниках. Французькі вчені вперше застосували у лексикографії алфавітний принцип, тобто кожне слово розглядається як окрема лексикографічна одиниця і на основі цитат-ілюстрацій визначається значення слова.

??????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????? академії.

Непересічним інтелектуальним явищем у стінах Київської академії була навчальна, наукова, просвітницька робота Феофана Прокоповича.

Сторінка рукопису Ф.Прокоповича з курсу «Математики».

Титульна сторінка книжки Ф.Прокоповича «Первое учение отрокам, або Буквар»

Феофан Прокопович навчався у Київському колегіумі, тоді у Львові та Римі. Працює професором у Києво-могилянці, стає її ректором. Викладав там науки до нього не знані:філософію,геометрію,фізику, традиційну риторику. Пише сім науково-богословських трактатів та велику кількість інших творів.Він автор трагікомедії «Володимир», трактатів «Правда волі монаршої», «Духовний регламент» та ін.. Володів кількома мовами, мав величезну бібліотеку(близько 30 тисяч книг). Був радником Петра І з питань освіти, науки, культури,церкви, права?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????7777777рукарень.