Тема 8. Україна в 1920-х рр;

Мета семінару: охарактеризувати соціапьно-економічннй та суспільно- політичний розвиток українських земель у 20-их рр., висвітлити особливості впровадження нової економічної політики та національно-Державного будівниц­тва в Україні.

План

1. Соціально-економічний, суспільно-політичний розвиток України в 1920-х рр.

2. Національно-державне будівництво в "Україні в 1920-х рр., політика україніза­ції.

У загальному вступі до теми слід зазначити, що вперше в історії України в 1920-х рр. на практиці випробовувалася в мирних умовах радянська форма вла­ди - федеративна. У цей час у соціалістичному будівництві використовуються ринкові, товарно-грошові відносини, різноманіття форм власності й засобів виро­бництва, відбувається піднесення національної самосвідомості та культури украї- нськбго та іншого етносів, що мешкали в Україні. Але всі ці явища малгі неодно­значний характер, для з'ясування якого треба детальніше розглянути вказані пи­тання.

Характеристика особливостей соціально-економічного розвитку безпосере­дньо пов'язана зі зростанням незадоволення в країні, повстанським рухом, який засвідчив неможливість і надалі дотримуватися політики воєнного комунізму. Унаслідок економічної та політичної кризи В.Ленін зробив висновок про необхід­ність корінної зміни в концепції розбудови соціалізму в СРСР.

Слід зупинитися детальніше на розгляді головних ознак НЕПу: впрова­дження продподатку, дозвіл вільної торгівлі, надання можливості приватним осо­бам відкривати дрібні підприємства та наймати робітників, перехід на госпрозра­хунок, децентралізація управління промисловістю тощо У 1923 р. в Україні були завершені аграрні перетворення. До селян перейшло 90% земельного фонду рес­публіки. У 1925 - 26 рр. виробництво зерна в Україні майже досягло довоєнного рівня. Слід також звернути увагу на розгортання кооперативного руху.

Як висновок зазначимо, що НЕП виявився ефективним у відновленні на­родного господарства. Разом із тим він не зумів забезпечити умови для спряму­вання капіталовкладень у нове промислове будівництво. Тому перехід до індуст­ріалізації вимагав або реформування НЕПу, або відмови від адміністративно- командних методів. Наприкінці 1920-х рр. спостерігаються поступове згортання нової економічної політики, посилення планових засад у економіці, скасування вжитку приватного капіталу в промисловості та інших галузях народного госпо­дарства.

Розкриваючи друге питання, необхідно зазначити, що в 20-ті рр. спостеріга­ється піднесення культурного розвитку української нації та національних мен­шин, і в той же час посилення адміністративно-репресивного тиску на цей процес на користь унітарної держави й монополії сталінської ідеології. У цей період в Україні здійснювалося національно-державне будівництво: упроваджувалася по­літика «коренізації», яку було оголошено XII з'їздом,РКП (б) у 1923 р. і яка реалі- зувмася в республіці у вигляді українізації.

Відомий історик О.Субтельний зазначав, що в 20-ті рр. українська самосві­домість народила чудовий ренесанс. Дійсно, усі сфери української культури пе­реживали піднесення, яке охопило не тільки стару та нову інтелігенцію, а й широ­кий заіал. Наприклад, ліквідація неписемності здійснювалася українською мовою, якою розмовляло 80% населення республіки. Слід зауважити, що в літературі та мистецтві бурхливо розвивалися численні школи та течії, між якими відбувалося творче змагання, процес, якого необхідно висвітлити. У міцний науковий центр перетворилася Українська академія наук.

Ставлення правлячої партії до національно-культурних процесів у добу, яка розглядається було різним. На початку 1920-х рр. секретар ЦК КП(б)У Д.Лебідь висловив думку, згідно з якою російська ід'льтура є міська, а українська - сільсь­ка, і тому комуністи повинні орієнтуватися на першу. Проти цього рішуче висту­пив В.Чубар та інші члени Політбюро ЦК КП (б)У.

Шумський, Хвильовий, Скрипник, займаючи високі посади, мали можли­вість сприяти поширенню української мови та зміцненню зв'язків української культури зі світового не тільки через російську, а й безпосередньо. Хвильовий у цьому справедливо вбачав шлях найшвидшого подолання «хуторянства», яким страждають недержавні нації.

Треба зазначити, що трагічним дисонансом служать інші події та факти. Наприклад, листи Сталіна від 26 квітня 1926 р., у яких пролунали застереження проти тіньових сторін руху за українську культуру. В антиросійському спряму­ванні було звинувачено Шумського та Хвильового. Репресії проти інтелігенції (наприклад, арешт М.Грушевського) зростали, що призвело вже на початку 1930-х рр. до гальмування, а потім і згортання українізації.

Необхідно зосередити увагу на тому, що процес культурного розвитку тісно пов'язаний із державотворчими процесами. Ще на початку 1920-х рр. склалися об'єктивні умови для об'єднання радянських республік в одну державу, коли було створено військовий СОЮЗ. 28 грудня 1920 р. представники Росії та України під­писали угоду про воєнний та господарський союз. За угодою об'єднані наркомати входили до складу РНК РРФСР. Це призвело до того, що ще до 1922 р. апаратні працівники російських центральних органів у практичній роботі перестали роз­глядати Україну як незалежну державу.

Слід проаналізувати ленінський та сталінський принципи формування Ра­дянського Союзу, а також ставлення до цього відомих політичних діячів України. Наприклад, голова Раднаркому УРСР Х.Раковський піддав гострій критиці ста­лінський принцип «автономізації» як шкідливий для України.

На початку утворення СРСР (ЗО грудня 1922 р.) було проголошено ленінсь­кий принцип федералізму, який на практиці перетворився на сталінську «автоно­мізацію» та ще й у спотвореному вигляді. Уже в липні 1923 р. союзним урядом прийнято рішення про те, що всі питання економічного й фінансового характеру уряди союзних респ^лік повинні узгоджувати з Раднаркомом СРСР. А в Консти­туції СРСР 1924 р. зазначалося, ще уряд СРСР^^идає декрети й постанови, які обов'язково повинні виконуватись на всій території Радянського Союзу. Із сере­дини 1920-х рр. почали створюватися союзно-республікансікі наркомати, які ще більше обмежували суверенітет республік. Причини цього треба шукати в одно­партійній політичній системі, всевладді державної.партії, генеральним секретарем якої з 1922 р. став Й.Сталін. Ця партія розглядала федерацію як тимчасове комп­ромісне явище. Позиція КПРС випливала з ідеї світової революції, яка мала при­брати державні кордони й створити величезну централізовану й міцну державу.

Утворення СРСР було закріплено Конституцією СР(рР 1924 р. Існують як позитивні, так і негативні оцінки актів 1922 - 1924 рр. Та об'єктивним фактом за­лишається те, що за 70 років Україна та інші республіки перетворилися в звичайні адміністративні одиниці. ,

Список рекомендованої літератури

Бут А.Н. НЭП в Украине: развитие и размещение производительных сил. - Донецк: ДонГУ, 1997. - 57 с.

Ветров Р.І. Ліквідація багатопартійності і стмовлення однопартійної системи:

1919 - 1925 рр. / Р.І. Ветров, С.П. Донченко // Прлітичні партії Україні! в першій

чверті XX ст. - Д.- Дніпродзержинськ, 2001. - С. 176 - 211.

Волосник Ю.П. Нова буржуазія України та розвиток приватнопідприємницької

діяльності на фінансовому ринку в роки непу. - Х.і НМЦ "СД", 2002. - 384 с.

Дізанова А.В. Українська державність в процесі ^(творення Союзу РСР // Наук.

вісн. Ізмаїл, держ. пед. ін-ту. - Ізмаїл. - 1999. - С. 196 - 203.

Іщенко І.В. Здобутки і прорахунки у боротьбі з аномаліями суспільства в Уіфаїні

періоду НЕПу (1921 - 1928) // Грані. - 2003. - № З. - С.29 - 31.

Котляр Ю.В. Селянство Півдня України: доба нової економічної політики. - О.,

2004. - С.162 - 179; С.255 - 263.

Кульчицький С.В. Ленінська нова еконбмічна політика та її здійснення в УРСР // Укр.іст.журн. - 1989. - № 8. - С.88 - 93.

Курносов ЮЮ. Суспільно-політичне життя на Україні в 20 - 30-х роках // Тамже.- № Ї2.- С.89-95.

Литвин В. УСРР в період нової економічної політики (1921 - 1928) И В.М. Литвин Україна: доба війн і революцій (1914 - 1920). - К., 2003. - С.39 - 187. Овсій 1.0. Зовнішня політика УСРР та УРСР в 1921 - 1944 рр. // І.О.Овсій Зовнішня політика України. - К., 2002. - С.189 - 218Орлов И.Б. «Соблазны нэпа» и политическая система 1920-х годов // Отеч. история."-2002. - № ГГ- С.2б9 - '2 П.

Симонов Н.С. Советская финансовая политика в условиях НЭПа (1921 - 1927) // История СССР. - 1990. - № 5. - С.42 - 59.

Смирнов В.М. Напрямки соціально-економічної орієнтації аграрної політики в Україні періоду НЕПу'// Грані. - 2002. - № 4. - С.ЗЗ - 37.

Ченцов В. В. Винищення конкурентних партій. /В.В. Ченцов, Д.В. Архієрейський. // Політичний терор і тероризм в Україні XIX - ХХ ст. Історичні нариси. - К., 2002.-С.284-299.

Червонная С.М. Россия нэповская: политика, экономика, культура // Отеч. история.- 1992.-№3.-С.216-221.

Чирко Б.В. Національні меншості на Україні в 20-30 - ті рр. // Укр.іст.журн. - 1989.-№ I0.-C.107-113.

Теми рефератів

1. Особливості впровадження НЕПу в Україні.

2. Становище селянства в період впровадження нової економічної політики.

3. Міжнародне становище України в 1921 - 1925 рр.

4. Ліквідація багатопартійності та становлення однопартійної системи.

5. X. Раковський та його роль у дипломатичних стосунках України на початку 1920-х рр.

6. Фінансова політика радянського уряду в часи НЕПу.