Тема 10. Україна в роки другої світової та великої вітчизняної воєн

Мета семінару: розкрити цілі та характер Другої світової та Великої Вітчи­зняної воєн, плани гітлерівської Німеччини щодо України; проаналізувати возз'єднання західноукраїнських земель у складі єдиної держави та їх радяніза- цію, рух Опору загарбникам в Україні та хід війни, внесок українського народу в розгром фашистської Німеччини та її сателітів. '

Пдан

1. Початок Другої світової війни. Возз'єднання західноукраїнських земель у складі Укргйнської РСР та їх радянізація.

2. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Фашистський "новий порядок" і рух Опору в Україні.

3. Бойові дії на території України в 1941 - 1944 рр. Визволення території ре­спубліки та внесок українського народу в розгром фашистської Німеччини.

Розгляд першого питання слід почати з висвітлення міжнародного стану в кінці 30-х рр., що характеризувався посиленням напруження, небезпекою виник- нейня нової війни за поділ світу, яка витікала з політики фашистської Німеччини. Із приходом до влади А.Гітлера Німеччина виступила з вимогою перегляду карти Європи, повернення так званих німецьких територій, розширення «життєвого простору». Унаслідок Мюнхенської угоди глав урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії (вересень 1938 р.) нацистська Німеччина захопила Судетську область Че- хословаччини. Порушивши Мюнхенську угоду, 15 березня 1939 р. окупувала Бо­гемію та Моравію, оголосивши їх своїми протекторатом. У відповідь на приєд­нання Угорщини до Німеччини Гітлер дав згоду на окупацію Будапештом Кар­патської України, яка щойно проголосила незалежність.

Західні держави не тільки не протидіяли загарбницьким прагненням Гітле- ра, а й, продовжуючи горезвісну політику умиротворення агресора, дали мовчазну згоду на задоволення територіальних претензій Німеччини за рахунок східної Єв­ропи, здійснення агресії проти СРСР. Радянсько-франко-британські переговори навесні й улітку 1939 р., що проводилися з метою створення системи колективної безпеки в Європі, зайшли в глухий кут. У такій ситуації 23 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний договір про ненапад, відомий як пакт Ріббен- тропа - Молотова. До нього додавався секретний протокол, який свідчив про змо­ву Гітлера й Сталіна щодо поділу Польщі, розмежування сфер інтересів обох держав, за яким Західна Україна, із іншими територіями поряд, мала ввійти до складу СРСР. Наявність такого протоколу Радянський Союз протягом піввіку за­перечував. Необхідно дати оцінку альянсу Гітлера й Сталіна, безпосереднім ре­зультатом якого був початок Другої світової війни.

Далі слід висвітлити події початку Другої світової війни й долю західноук­раїнських земель. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Почалася Друга світова війна. З вересня Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині, однак активної військової допомоги Польщі не надали.

17 вересня 1939 р. радянсько-польський кордон перейшли частини Червоної Армії і вступили на західноукраїнські землі. До 29 вересня 1939 р. радянські вій­ська просунулися на 250 - 300 км, вийшли до Західного Бугу й Сяну, як і перед­бачалося радянсько-німецьким договором. 28 вересня радянсько-німецький воєн­но-політичний альянс, скріплений сумісними бойовими діями проти Польщі, був підтверджений новим договором - про дружбу й кордон. Новий договір уточню­вав розподіл сфер впливу, фактично закріпивши поділ Польщі між СРСР і Німеч­чиною, формально підтвердив приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР. У листопаді 1939 р. вони офіційно увійшли до складу Української РСР. До­говір створив умови для вирішення проблеми Бессарабії й Буковини, територій, населених переважно українцями. Після пред'явлення ультиматуму про повер­нення цих земель Румунія в червні 1940 р. задовольнила радянську вимогу. 2 сер­пня 1940 р. VII сесія Верховної Ради Союзу РСР прийняла закон про приєднання Північної Буковини, Хотинського повіту Бессарабії та Придунайських українсь­ких земель до складу Української РСР. На території Західної України й Північної Буковини були створені Волинська, Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Рів­ненська, Станіславська, Чернівецька та Ізмаїльська області.

Далі слід розкрити характер соціально-економічних перетворень у Західній Україні після включення її до складу УРСР.

Розглядаючи зміни в соціально-економічному й культурному житті краю, необхідно звернути увагу на те, що з визволенням і возз'єднанням на західноукра­їнські землі прийшов сталінський режим. Паралельно з відкриттям українських шкіл, вузів, бібліотек, медичних закладів, будівництвом фабрик і заводів, ство­ренням колгоспів почався процес нещадного руйнування й без того слабких куль­турницьких осередків і громадських центрів, поширились репресії щодо діячів культури, «соціально ворожих елементів». Із осені 1939 р. до осені 1940 р. було репресовано за політичними поглядами й депортовано до Сибіру без суду й слідс­тва близько 10% населення Західної України. За даними на листопад 1940 р. із цих районів вислано 312 тис. сімей (1 млн 173 тис. чоловік).

Як висновок необхідно розкрити значення возз'єднання західноукраїнських земель у боротьбі за національне визволення українського народу.

У ході висвітлення другого питання перш з» все необхідно зупинитися на тому факті, що на початок літа 1941 р. фашистська Німеччина поширила своє па­нування майже на всю територію Західної та Центральної Європи. Починаючи з вересня 1939 р., Німеччина та Італія окупували 9 європейських країн. Уся попере­дня діяльність Гітлера в Європі мала одну мету - нагромадити сили, щоб за най- коротший термін розгромити СРСР, покінчити з більшовизмом, розчистити собі шлях до світового панування. 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву №21 (план «Барбаросса») - план нападу на СРСР. Необхідно докладніше; зупинитися на характеристиці планів фашистського рейху щодо України.

На світанку 22 червня 1941 р. Німеччина, розірвавши пакт про ненапад, без оголошення війни розпочала агресію проти Радянського Союзу. Армія завойов­ників нараховувала 190 дивізій (157 із них - німецькі), 47 тис. гармат, 4,3 тис. та­нків, 5 тис. літаків. У союзі з фашистською Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Почалася Велика Вітчизняна війна. Необхідно розкри­ти й характер, показати чому вона була несправедливою. Загарбницькою з боку Німеччини та її сателітів.

Необхідно відзначити, що для опору ворогові на Київському напрямку було сформовано два фронти: Південн<>3ахідний (командуючий - генерал М.П. Кир- понос) та Південний (комгшдуючиіІ - генерал І.В.Тюленсв), ;рсято ряд заходів для мобілізації сил. На фронт було відправлено більше 2 млн жителів України (понад 2,00 тис. із них - добровольці). Ь територій, яким загрожувала окупація, здійсню­валась евакуація в східні райони країни матеріальних цінностей, зерна, худоби, промислового обладнання, підприємств. Кровопролитні бої в районі Львова, Бродів, Рівного не зупинили ворога. Із важкими боями радянські війська відступали на с?іід, завдаючи ударів противни­ку, знекровлюючи його. Наприкінці серпня війська Південного фронту відійшли за Дніїфо. 19 вересня війська Південно-Західного фронту й ополченці після 71 дня героїчної оборони залишили Київ. Восени розгорілися жорстокі бої на під­ступах до Харкова й Донбасу. У липні 1942 р. вся Україна була окупована воро­гом. Необхідно з позицій сьогоднішніх знань розкрити причини невдач Червоної Армії, показати мужність і відвагу воїнів і ополченців у захисті рідної землі. Із окупацією на всій території України було встаноЦено жорстокий режим на осно­ві так званого «нового порядку». Необхідно на крнкретних фактах розкрити його суть і вказати, яка доля ^була приготована українському народу.

Далі слід визначити характер і масштаби руху Опору загарбникам, який чи­нив український народ із перших днів окупації. Вимиканий опір був не лише не­навистю до чужинців, масовими розстрілами радянських активістів, комуністів, євреїв, а й значною мірою він став результатом роботи партійних, радянських ор­ганізацій, організації українських націоналістів зі створення підпілля, партизансь­ких загонів, формування похідних груп ОУН.

На осінь 1942 р. в Україні не було жодної області або району, де б не діяли підпільні обкоми, міськкоми, райкоми КЇІ(б)У, партизанські загони й об'єднання. Найбільші партизанські об'єднання очолили С.А. Ковпак, О.Ф. Федоров, М.І. Наумов, О.М. Сабуров та ін. Був створений Український ипаб партизансько­го руху, який очолив генерал Т.А. Строкач. Організаторами підпілля на Дніпропе­тровщині були секретарі підпільного обкому партії М.І.Сташков, міськкому партії Ю.Г.Савченко, Криворізького міськкому В.С.Снигірцев, Павлоградського А.Н.Караванченко, Крйничанського райкому В.С.Терещенко та ін. Серед підпіль­них молодіжних організацій найбільш відомі «Молода гвардія» (м. Краснодон) і «Партизанська іскра» (с. Кримка Миколаївської обл.).

На західноукраїнських землях організатором опору виступила ОУН, яка за­кликала вести боротьбу за звільнення України одночасно як проти німецьких окупантів, так і проти «совітів». У жовтні 1942 р. була створена Українська повс­танська армія (УПА) - командир Р.Шухевич. У 1942 - 1943 рр. у складі УПА зна­ходилося від 40 до 90 тис. чоловік.

Необхідно на конкретних прикладах показати, який вклад у розгром ворога внесла кожна з цих сил Опору:

Розглядаючи третє питання, перщ за все необхідно зазначити, що Велика Вітчизняна війна була складовою частиною Другої світової війни. Територія України протягом більше трьох років була одним із іТ центрів, ареною кровопро­литних боїв. За характером воєнних дій і за їх наслідками найбільш важким для СРСР був початковий період війни, коли Червона Армія, під ударами переважаю­чих сил противника, змушена була вести тяжкі оборонні бої, але відступала..

Досягши успіху,на вирішальних ділянках фронту - під Києвом та Смолен­ськом, німецькі війська почали маСовий наступ на столицю країни. Однак із роз­громом під Москвою (грудень 1941 - січень 1942 рр.) гітлерівський план «блиска­вичної війни» зазнав краху.

Із розгромом фашистських військ під Сталінірадом (19 листопада 1942 р. - 2 лютого 1943 р.) і Курськом (5 лиііня - 23 серпня 1943 р.) стратегічна ініціатива переходить до Радянської Армії. Настав корінний перелом у війні. Почалося ма­сове вигнання ворога й з України. Головними у цей період на українських землях стали битви м звільнення Донбасу та за Дніпро, в результаті яких 22вер№Ш 1943р. Донбас був очищений від ворога. На кінець вересня 1943 р. радянські війська на 750 - кілометровому фронті вийшли до Дніпра і зразу ж форсували його в де­кількох місцях. 25 жовтня визволено Дніпропетровськ. Кульмінацією ж битви за Дніпро стало визволення 6 листопада 1943 р. столиці України - Києва.

24 грудня 1943 р. почався загальний наступ радянських військ на Правобе­режній Україні, у якому взяли участь усі чотири Українські фронти, що знамену­вало початок третього, завершального періоду війни. У ході його було проведено ряд блискучих військових операцій (Корсунь-Шевченківську, Луцько-Рівненську, звільнення Криму, Львівсько-Салдомирську, Карпатсько-Ужгородську), результа­том яких стало визволення Правобережжя, Криму, Південної та Західної України, Закарпаття. 27 жовтня і 944 р. ворога було вибито в Ужгороді, а наступного дня були визволені останні населені пункти української землі.

Необхідно висвітлити внесок українського народу в роботу радянського ти­лу, нарощування військового виробництва, участь українців у лавах діючої армії, партизанському русі, підпіллі, а також якою ціною була досягнута перемога.

Як висновок слід підкреслити, що Україна разом із Росією та Білорусією винесла на собі основний тягар боротьби з фашистською навалою, набула міжна­родного авторитету, стала одним із засновників ООН.^Ва'жливим результатом роз­грому німецького фашизму стало возз'єднання Закарпатської України з Радянсь­кою в складі СРСР. Була здійснена багатовікова мрія українців - об'єднання в єдину сім'ю.

Список рекомендованої літератури

Абліцов В. Антифашистський рух Опору. Відоме й невідоме / В. Абліцов, В. Же- жера В., В. Краснодемський // Голос України. - 1999. - 6 листоп. Бар М. Війна втрачених надій. Український самостійницький рух у 1939 - 1945 ! М. Бар, А. Зеленський //Укр. іст. журн. - 1992. - № 6. - С.116 - 122. Бондаренко В. Днепропетровские бандеровцы плечом к плечу с коммунистами боролись против оккупантов // Киев, ведомости. - 1994. - 14 сент. Григорович Д. Коммунистическое подполье на Украине в годы Великой Отечест­венной войны / Д. Григорович, П. Денисенко, В. Немятый. - К.: Политиздат Украины, 1976.-223 с.

Коваль М.В. ОУН-УПА між "третім рейхом" і сталінськш|і тоталітаризмом //

Укр.іст.журн.-1994.-№2-3.-С.94-102. _

Коваль М.В. 1941-й рік. Проблеми історичної пам'яті // Там же,- 2001.- №3.-С,69-91.

Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945рр.). - К.: Альтернативи, 1999. - 336 с.

Коваль М.В. Економічна експансія третього рейху в Україні / М.В. Коваль, І. Вет­ров // Укр.іст. журн. - 2001. - № 2. - С.28 -41. , Ковалюк В.Р. Культурологічні та духовні аспекти «радянізації» Зш^ідної України (вересень 1939-червень 1941 рр.)//Там же. -199І- №2-3.- С.З-ІІ- Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941 - 1944: В 2 кн. / Сост. В.Н.Немятый и др. - К.: Наук, думка, 1985. - Кн.1. - 399 е.; Кн.2. - 431 с Саженкж С.Н. Трудовий подвиг робітників України у Великій Вітчизняній війні. - К.: Вища шк., 1985. - 113 с.

Слободянюк М.А. Рух опору на Дніпропетровщині в роки Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945): Навч. посіб. / М.А. Слободянюк, І.А. Шахрайчук. - Д ■ ДЦУ, 1998. - 84 с: ^

Тронько П. Бессмертие подвига. Из истории борьбы комсомольцев и Молодёжи Советской Украины против немецко-фашистских захватчиков в период Великой Отечественной войны 1941 - 1945. - К.: Молодь, 1985. - 240 с. Шевчук В. Українська повстанська армія // Політик^і і час. - 1991. -№ 11. -С.78 - 84. ,

Якушевский А.С. Советско-германский договор о ненападении: взгляд через годы // Страницы истории советского общества: факты, проблемы, люди. - М.: Полит­издат, 1989. - 307 с.

Теми рефератів

1. Героїчна оборона Києва, Одеси, Севастополя.

2. Комсомольсько-молодіжне підпілля в роки Великої Вітчизняної Війни в Укра­їні.

3. С.А.Ковпак - легендарний партизанський командир.

4. Радянське підпілля й партизанський рух на Дніпропетровщині.

5. Діяльність ОУН-УПА в роки війни.

6. Політичний портрет С.Бандери.

7. Битва за Дніпро.