Розділ ііі загальна характеристика методик надання психологічної допомоги в системі мнс україни

Розглянемо більш докладно методики, що можна застосувати для надання психологічної допомоги працівникам оперативно-рятувальних служб та їх методологічні засади.

3.1 Консультативна бесіда

Консультативна психологія – розділ знань, змістом якого є опис процесу надання психологічної допомоги – консультування. Основний смисл полягає у тому, що за допомогою спеціально організованого процесу спілкування у працівника можна актуалізувати додаткові психологічні сили і здібності, які, у свою чергу, можуть забезпечити мобілізацію нових можливостей для виходу із скрутної життєвої ситуації. Консультативна психологія намагається відповісти на такі питання:

у чому суть процесу, що виникає між людиною, яка опинилася у скрутній ситуації і звернулася за допомогою, – працівником, і людиною, яка її надає, – консультантом;

якими повинні бути особистісні риси, установки, знання та вміння консультанта;

які резерви, внутрішні сили працівника можуть бути актуалізовані під час консультування;

які особливості покладає на процес консультування ситуація, що трапилася у житті працівника;

які прийоми і психотехніки може використовувати консультант для надання допомоги працівнику.

Консультативна психологія базується на соціальній, клінічній, диференційній психології, психології особистості та тестології. Вибір підстав для конкретної моделі консультування часто пов’язаний з більш загальною теоретичною орієнтацією. Моделі консультування специфікуються та пристосовуються відповідно до життєвих ситуацій, що викликають психічну дезадаптацію, порушення у розвитку тощо.

Консультативна бесіда – це особистісно-орієнтовне спілкування, в якому здійснюється загальна орієнтація в особливостях особистості та проблемах працівника, встановлюється та підтримується партнерський стиль відносин, надається певна психологічна допомога відповідно до потреб, проблематики та характеру консультативної роботи.

Етапи консультативної бесіди:

а) початковий;

б) процесуальний;

в) завершальний;

г) підтримуючий.

Вимоги до психолога:

уникнення, за можливістю, соціальних контактів з працівником, якщо останнє не передбачено процедурою спільної роботи;

уникнення спільного ведення справ, недопущення маніпулювання працівником або собою з боку останнього;

бути обережним, щоб не викликати у працівника необґрунтованих очікувань або перебільшити межі власної компетенції.

Психолог має право відмовитися від надання психологічної допомоги працівнику, якщо водночас поряд з його психологічним втручанням здійснюється інший незалежний та не погоджений вплив на психіку останнього.

Основні положення консультування:

дотримання конфіденційності;

усвідомлення межи власної компетентності;

уникнення розпитувати про дрібниці;

ставлення до працівника так, як би ви хотіли, щоб він ставився до вас;

взяття до уваги індивідуальних та культурних розбіжностей.

Фази спілкування:

початок встановлення взаємовідносин;

розвиток взаємовідносин;

динаміка спілкування;

припинення спілкування.

Завдання початкової консультативної бесіди:

а) встановлення у працівника довіри до себе та зняття психологічної напруги;

б) встановлення контакту;

в) заохочення обговорення проблематики та визначення, за необхідністю, часових та інших можливостей працівника для спільної роботи;

г) надання інформації;

д) встановлення робочих відносин з працівником (робочий контакт);

є) заохочення саморозуміння, власної активності та відповідальності працівника;

ж) формування реалістичних очікувань від спільної роботи.

Комунікативні техніки у консультативній бесіді. Етикет.

а) Мовчання:

смисл мовчання – ознака опору, ознака самоаналізу, демонстрація відчаю або безвихідності;

прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.

б) Емпатійне слухання:

смисл – не співчувати, а співпереживати, утворювати емоційний резонанс переживанням працівника;

прийоми реагування: уважне слухання, невербальне або словесне вираження власної послідовності думок та почуттів працівнику, іноді непоміченим поглядом, словом, вербалізацією заохочення працівника до більш глибинної демонстрації себе і саморозкриття.

в) Прояснення:

смисл – розкриття смислу (мотиваційного, цільового, операційного) – як для консультанта, так і для працівника – його власних дій. Допомагає відслідкувати амбівалентність почуттів і відносин, особливості використання захисних механізмів, мислення тощо;

прийоми реагування: додаткові питання, пояснення почуттів працівника тощо.

г) Рефлексивна вербалізація.

смисл – підсилення емоційно-смислового резонансу висловлювань працівника;

прийоми реагування: “луна-вербалізація”, “вербалізація-генералізація” тощо.

д) Інтерпретація:

смисл – роз’яснення працівнику прихованого смислу його висловлювань;

прийоми реагування: надати можливість працівнику самостійно інтерпретувати власні висловлювання або поведінку, “читання між рядками” тощо.

е) Саморозкриття:

• смисл – встановлення робочих відносин та полегшення саморозкриття працівника (гуманістична парадигма), моделювання поведінки психологом та підкріплення бажаного образу дій з боку працівника (біхевіориська парадигма), розуміння та прийняття психологом почуттів і переживань працівника (В. Сумін, 1995);

• прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.

Основні правила проведення бесіди:

слухайте дуже уважно. Схоплюйте не тільки те, що говорить працівник, але і як він це робить (тембр, ритм, паузи). Це вам допоможе правильно зрозуміти його емоційний стан, і те, про що він не говорить;

визначте головні проблеми. Дайте можливість працівнику відверто розкрити істинну проблему. Запитуйте: “Як це трапилося?” Уточніть деталі. Використайте відкриті та закриті запитання;

зверніть увагу працівника на його бажання вирішити проблему, що виникла. запитати: “Чому саме він обрав саме такий спосіб?”, “Які ще можна зробити кроки у подоланні цієї життєвої кризи?”, “На допомогу кого він розраховує?”, “Який результат бажає отримати після роботи з ним психолога?” тощо;

розмова повинна відбутися наодинці в кімнаті психоемоційного розвантаження;

ви повинні зібрати інформацію у ході розмови про працівника, яка була б корисна для подальшої корекційної роботи.

Таблиця 3