- •6.051701 “Харчова технологія та інженерія”
- •Київ нухт 2012
- •Лабораторна робота №1 природні вуглеводи – носії солодкого смаку. Синтетичні підсолоджувачі
- •1.1. Визначення вмісту сахарину
- •1.2. Кількісне визначення сахарину
- •1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
- •1.4. Резорциновий метод визначення кетоз
- •Хід роботи
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота №2 визначення природи барвника та вмісту речовин, що корегують колір у харчових продуктах.
- •2.1. Експрес-метод визначення природи барвника
- •2.2. Експрес-ідентифікацгя штучних барвників
- •2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86)
- •2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках
- •2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
- •Прилади і матеріали
- •3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі та цукерках з плодово-ягідними корпусами і начинками.
- •3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти
- •3.3. Визначення наявності мінеральних кислот у рослинному маслі (маринаді консервів) Хід визначення
- •3.4 Визначення масової частки хлориду натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
- •5.1. Визначення вмісту оцтової кислоти при визначенні міцності препарату
- •Хід визначення
- •5.2. Визначення вмісту оцтової кислоти в маринованій рибі Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •5.3. Визначення вмісту лимонної та яблучної кислот у рослинній сировині.
- •5.4. Визначення молочної кислоти у хлібі або заквасці Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота № 5. Роль емульгаторів, піноутворювачів та стабілізаторів у виробництві продуктів харчування.
- •5.1. Вивчення властивостей основних поверхнево активних речовин у виготовленні харчових продуктів.
- •5.1.1. Визначення желюючої здатності желатини у залежності від рН середовища
- •5.1.2. Приготування мармеладу
- •5.2. Одержання харчової емульсії ( майонезу )
- •5.3. Одержання харчової піни (зефір )
- •Лабораторна робота №6 визначення кінетичних властивостей ферменту глюкооксидази
- •6.1. Визначення активності ферменту глюкооксидази експрес-методом
- •6.2. Визначення початкової швидкості реакції
- •6.3. Визначення константи Міхаеліса
- •6.4. Визначення типу інгібірування
- •8.5. Визначення оптимуму температури і рН
- •Лабораторна робота №7 кількісне визначення амінокислот
- •7.1. Кількісне та якісне визначення амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •7.1.1. Якісне визначення амінокислот
- •7.1.2. Кількісне визначення амінокислот
- •7.2. Метод формольного титрування
- •7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
- •5.3. Визначення аміногрупи за реакцією з нінгідрином (метод Лі та Такахамі)
- •Лабораторна робота №8 білки. Отримання та аналіз білків тваринного і ролинного походження
- •8.1. Отримання кристалічного яєчного альбуміну
- •8.2. Виділення казеїну з молока і визначення його властивостей
- •8.4 Визначення розчинного білка за Лоурі та спектрофотометричний методом
1.1. Визначення вмісту сахарину
Для якісного визначення сахарину 100 см3 досліджуваного напою вводять у ділильну лійку, підкислюють 1 см3 25 %-ної сірчаної кислоти, додають суміш (50 см3) рівних об'ємів сірчаного і петролейного ефірів. Обережно перемішуючи (2-3 хв.), вилучають сахарин із напою в ефірний шар. Цукроза, якщо вона присутня в напої, залишається у водному розчині.
Під час вилучення сахарину потрібно періодично відкривати пробку лійки для зменшення тиску ефірних парів всередині.
Після розшарування рідин нижній водний шар випускають і відкидають. Ефірний шар, що містить сахарин, зливають у порцелянову чашку і відганяють ефір на водяній бані із температурою 60 °С під тягою.
Сухий залишок змочують водою і смакують. Занадто солодкий смак (із деяким металевим присмаком) вказує на присутність сахарину.
1.2. Кількісне визначення сахарину
В основу методу покладено принцип відщеплення і окислення групи SO2, яка входить до складу сахарину, до H2SO4, яку потім визначають осадженням у вигляді сульфату барію.
100 мл досліджуваного напою змішують із кварцовим піском і висушують на водяній бані. Залишок змішують із 1-2 см3 30%-ної фосфорної кислоти. До суміші приливають по частинах суміш сірчаного і петролейного ефірів (1:1) і екстрагують сахарин. Екстракти змивають у колбу. Кількість екстракту (3-4-кратне екстрагування ) повинна складати не менше 200-250 см3. Потім екстракт фільтрують через азбестовий фільтр, випаровують у фарфоровій чашці на водяній бані. Сухий залишок розчиняють у 3%-ному розчині Na2CO3, фільтрують і знову випаровують у фарфоровій чашці. Сухий залишок змішують із 4-5 частинами Na2CO3 і переносять у колбу з розплавленою селітрою (3-5 г). плавлення продовжують ще 10 хв. Потім сплав охолоджують і розчиняють у 5%-ному розчині соляної кислоти.
У ході аналізу при розчиненні сплаву соляною кислотою утворюється H2SO4, яку нейтралізують BaCl2.
H2SO4+BaCl2=BaSO4+2HCl
Сульфат натрію відділяють фільтруванням через без зольний фільтр. Фільтр з осадом озолюють. Від загальної маси золи віднімають масу золи фільтра і отриману вагу сульфату барію перераховують на H2SO4 шляхом множення на коефіцієнт, який має значення 0,7854 відповідно.
1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
В основу методу визначення фруктози покладено властивість її розчинів
поляризувати промінь світла, відхиляючи його на відміну від розчинів глюкози та сахарози не вправо, а вліво.
Таблиця 1.1
Фактори обертання глюкози g та фруктози f при різних концентраціях загального цукру
Масова частка сухих речовин досліджуваного розчину СР,% |
Питома вага фруктозних розчинів γ420 |
Вміст цукрів S, % |
Фактор обертання глюкози g |
Фактор обертання фруктози f |
Cума факторів обертання глюкози та фруктози g + f |
3,0 |
1,010030 |
3,0300900 |
3,03860 |
5,32570 |
8,36430 |
3,1 |
1,010429 |
3,1323299 |
3,03881 |
5,32635 |
8,36516 |
3,2 |
1,010828 |
3,2346496 |
3,03902 |
5,32700 |
8,36602 |
3,3 |
1,011227 |
3,3370491 |
3,03922 |
5,32705 |
8,36627 |
3,4 |
1,011626 |
3,4395284 |
3,03943 |
5,32830 |
8,36773 |
3,5 |
1,012025 |
3,5420875 |
3,03985 |
5,32896 |
8,36881 |
3,6 |
1,012424 |
3,6447264 |
3,04000 |
5,32960 |
8,36960 |
3,7 |
1,012823 |
3,7474451 |
3,04006 |
5,33025 |
8,37031 |
3,8 |
1,013222 |
3,8502436 |
3,04026 |
5,33090 |
8,37116 |
3,9 |
1,013621 |
3,9531219 |
3,04077 |
5,33155 |
8,37232 |
4,0 |
1,011402 |
4,0456080 |
3,04070 |
5,33220 |
8,37290 |
4,1 |
1,014421 |
4,1591261 |
3,04091 |
5,33285 |
8,37376 |
4,2 |
1,014822 |
4,2622524 |
3,04132 |
5,33415 |
8,37547 |
4,3 |
1,015223 |
4,3654589 |
3,04153 |
5,33480 |
8,37633 |
4,4 |
1,015624 |
4,4687456 |
3,04195 |
5,33545 |
8,37740 |
4,5 |
1,016025 |
4,5721125 |
3,04210 |
5,33610 |
8,37820 |
4,6 |
1,016426 |
4,6755596 |
3,04216 |
5,33675 |
8,37891 |
4,7 |
1,016827 |
4,7790869 |
3,04236 |
5,33740 |
8,37976 |
4,8 |
1,017228 |
4,8826944 |
3,04257 |
3,33805 |
6,38062 |
4,9 |
1,047629 |
5,1333821 |
3,04280 |
5,33870 |
8,38150 |
5,0 |
1,018030 |
5,0901500 |
3,04301 |
5,33955 |
8,38256 |
5,1 |
1,018434 |
5,1940134 |
3,04332 |
5,34000 |
8,38332 |
5,2 |
1,018838 |
5,2979576 |
3,04342 |
5,34065 |
8,38407 |
5,3 |
1,019242 |
5,4019826 |
3,04363 |
5,34130 |
8,38493 |
5,4 |
1,019646 |
5,5060884 |
3,04405 |
5,34195 |
8,38600 |
5,5 |
1,020050 |
5,6102750 |
3,04420 |
5,34260 |
8,38680 |
5,6 |
1,020050 |
5,7122800 |
3,04426 |
5,34325 |
8,38751 |
5,7 |
1,020858 |
5,8188906 |
3,04446 |
5,34390 |
8,38836 |
5,8 |
1,021262 |
5,9233196 |
3,04467 |
5,34455 |
8,38922 |
5,9 |
1,021666 |
6,0278294 |
3,04490 |
5,34520 |
8,39010 |
6,0 |
1,022070 |
6,1324200 |
3,04511 |
5,34585 |
8,39096 |
Наважку досліджуваного продукту масою 5 г (кристалічна фруктоза) або 8 г (високофруктозний сироп) зважити у нейзильберовій чашці на технічних терезах і, розчиняючи у дистильованій, кількісно перевести у мірну колбу об'ємом 100 см3. Довести об'єм розчину до мітки, профільтрувати. Фільтрат помістити у поляриметричну трубку (l=200 мм) і, під'єднавши до термостату. Встановити у фільтраті температуру 20 0С.
Після встановлення температури у фільтраті знімаємо покази поляриметра(П) та визначаємо вміст сухих речовин(СР).
Вміст фруктози, тобто доброякісність продукту за фруктозою, визначаємо за формулою:
,% (1.1)
, (1.2)
де П – покази поляриметра;
СР – сухі речовини фільтрату;
g – фактор обертання глюкози (дані таблиці 1.1);
f – фактор обертання фруктози (дані таблиці 1.1);
γ420 – питома вага фруктозних розчинів (дані таблиці 1.1).