2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86)

20 г подрібненого продукту переносять в мірну колбу місткістю 250 см³, доливають дистильованою водою до половини об'єму колби, закривають гумовою або притертою пробкою і збовтують протягом 10 хв. Потім додають дистильовану воду до позначки, перемішують і дають відстоятись до появи в суспензії прозорого шару. Отриманий розчин фільтрують в суху колбу через складчастий паперовий фільтр.

У конічну колбу місткістю 200 - 250 см³ піпеткою вносять 50 см³ фільтрату і 25 см³ розчину гідроксиду натрію або калію концентрацією 1 моль/дм¹, колбу закривають кришкою, збовтують і залишають у спокої на 15 хв. До вмісту колби за допомогою циліндру додають 10 см³ розчину сірчаної кислоти (1:3 води за об'ємом), 1 см³ крохмалю і титрують розчином йоду концентрацією 0,01 моль/дм³ до появи синього забарвлення, що не зникає під час перемішування.

Контрольний дослід проводять за тих самих умов, але замість фільтрату беруть 50 см³ дистильованої води.

Масову частку сірчистої кислоти, %, визначають за такою формулою:

, (2.1)

де V, V₁, - об'єм розчину йоду концентрацією 0,01 моль/дм³, витраченого на титрування відповідно досліджуваного фільтрату та контролю, см³;

К -поправковий коефіцієнт до розчину йоду;

0,32 - кількість міліграмів двооксиду сірки, яка відповідає 1 см³ 0,01 моль/дм³ розчину йоду;

V₂ - місткість мірної колби, см³;

V₃ - об'єм фільтрату, взятого для титрування, см³;

М - маса наважки продукту, г;

1000 - перерахунок грамів у міліграми.

2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках

У дві конічні колби вносять по 50 см³ досліджуваного соку, по 2 см³ розчину гідроксиду натрію або калію концентрацією 1 моль/дм³, колбу зак­ривають пробкою і залишають у спокої протягом 1 хв. Потім додають 2 см³ 6 моль/дм³ розчину соляної кислоти і відразу титрують розчином йоду концентрацією 0,02 моль/дм³, застосовуючи як Індикатор 1 см³ 1 %-ного розчину крохмалю.

В іншу колбу додають 1 см³ 40 %-ного розчину формаліну, закривають пробкою і залишають у спокої на 10 хв., після чого титрують розчином йоду концентрацією 0,02 моль/дм³ у присутності індикатора крохмалю.

Масову частку сірчистої кислоти, %, визначають за такою формулою:

, (2.2)

де V₁, V₂ - об'єм розчину йоду концентрацією 0,02 моль/дм^:3, витраченого на титрування відповідно у першому та другому дослідах, см³;

0,00064 – поправковий коефіцієнт перерахунку розчину йоду на сірчистий ангідрид;

К – поправковий коефіцієнт для перерахунку розчину йоду на точно 0,02 моль/дм³;

Р – наважка досліджуваної речовини, г.

2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах

Метод базується на здатності нітриту натрію в присутності сульфанілової кислоти та водного розчину кислоти «Чикаго СС» утворювати ізофарбу.

Дослідження розпочинають із створення шкали еталонів. Для цього беруть 11 абсолютно однакових пробірок, які виготовлені з прозорого скла, і в них вносять розведений у певному співвідношенні забарвлений вихідний розчин. Розведення забарвленого вихідного розчину наведені в табл. 2.1

Таблиця 2.1

№ пробірки	Кількість, см^3		Вміст нітриту, мг
	вихідного забарвленого розчину	дистильованої води	в 1см^3 розчину еталонного розчину	в 100 г продукту
1	11	0	0,000825	8,25
2	10	1	0,000750	7,50
3	9	2	0,000675	6,75
4	8	3	0,000600	6,00
5	7	4	0,000525	5,25
6	6	5	0,000450	4,50
7	5	6	0,000375	3,75
8	4	7	0,000300	3,00
9	3	8	0,000225	2,25
10	2	9	0,000150	1,50
11	1	10	0,000075	0,75

10 г досліджуваного зразка м’ясної консерви зважують з точністю до 0,01 г, переносять у конічну колбу місткістю 250 см³, куди додають 100см³ дистильованої води й витримують протягом 30 хв. при періодичному (кожні 10 хв.) перемішуванні скляною паличкою. Після цього витяжку фільтрують через вату чи марлевий фільтр. У мірну колбу місткістю 100см³ піпеткою вносять 10 см³ фільтрату, приливають 4 см³ хлорводневокислого розчину сульфанілової кислоти та 1см³ водного розчину кислоти «Чікаго СС». Вміст колби злегка струшують, додають 5 см³ 10 %-го розчину аміаку, витримують 3…5 хв., доводять об’єм розчину до мітки дистильованою водою і перемішують. Надлишок аміаку на забарвлення не впливає.

Досліджуваний розчин наливають у пробірку з прозорого скла такого самого діаметра та об’єму, що й в еталонів і розглядають забарвлення у відбитому світлі на аркуші білого паперу.

Кількість нітриту натрію, мг на 100 г продукту, визначають за формулою

де Е – кількість нітриту натрію в 1 см³ стандартного розчину, мг;

G – наважка фаршу з консерви, г;

V – об’єм витяжки для приготування забарвленого дослідного розчину см³.

Запитання для самоперевірки

Література