- •6.051701 “Харчова технологія та інженерія”
- •Київ нухт 2012
- •Лабораторна робота №1 природні вуглеводи – носії солодкого смаку. Синтетичні підсолоджувачі
- •1.1. Визначення вмісту сахарину
- •1.2. Кількісне визначення сахарину
- •1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
- •1.4. Резорциновий метод визначення кетоз
- •Хід роботи
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота №2 визначення природи барвника та вмісту речовин, що корегують колір у харчових продуктах.
- •2.1. Експрес-метод визначення природи барвника
- •2.2. Експрес-ідентифікацгя штучних барвників
- •2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86)
- •2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках
- •2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
- •Прилади і матеріали
- •3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі та цукерках з плодово-ягідними корпусами і начинками.
- •3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти
- •3.3. Визначення наявності мінеральних кислот у рослинному маслі (маринаді консервів) Хід визначення
- •3.4 Визначення масової частки хлориду натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
- •5.1. Визначення вмісту оцтової кислоти при визначенні міцності препарату
- •Хід визначення
- •5.2. Визначення вмісту оцтової кислоти в маринованій рибі Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •5.3. Визначення вмісту лимонної та яблучної кислот у рослинній сировині.
- •5.4. Визначення молочної кислоти у хлібі або заквасці Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота № 5. Роль емульгаторів, піноутворювачів та стабілізаторів у виробництві продуктів харчування.
- •5.1. Вивчення властивостей основних поверхнево активних речовин у виготовленні харчових продуктів.
- •5.1.1. Визначення желюючої здатності желатини у залежності від рН середовища
- •5.1.2. Приготування мармеладу
- •5.2. Одержання харчової емульсії ( майонезу )
- •5.3. Одержання харчової піни (зефір )
- •Лабораторна робота №6 визначення кінетичних властивостей ферменту глюкооксидази
- •6.1. Визначення активності ферменту глюкооксидази експрес-методом
- •6.2. Визначення початкової швидкості реакції
- •6.3. Визначення константи Міхаеліса
- •6.4. Визначення типу інгібірування
- •8.5. Визначення оптимуму температури і рН
- •Лабораторна робота №7 кількісне визначення амінокислот
- •7.1. Кількісне та якісне визначення амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •7.1.1. Якісне визначення амінокислот
- •7.1.2. Кількісне визначення амінокислот
- •7.2. Метод формольного титрування
- •7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
- •5.3. Визначення аміногрупи за реакцією з нінгідрином (метод Лі та Такахамі)
- •Лабораторна робота №8 білки. Отримання та аналіз білків тваринного і ролинного походження
- •8.1. Отримання кристалічного яєчного альбуміну
- •8.2. Виділення казеїну з молока і визначення його властивостей
- •8.4 Визначення розчинного білка за Лоурі та спектрофотометричний методом
Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
Мета роботи
Завдання 1:
Завдання 2:
Завдання 3:
У формуванні консистенції харчових систем велике значення має величина рН, з якою пов’язана ефективність дії добавок, що вносяться з метою вирішення технологічних задач. Від величини рН харчової маси, а також від її зміни у ході технологічного процесу формування готового харчового продукту залежить ефективність емульгатора, стабілізатора,, згущувача або гелеутворювача, введеного до харчової системи.
У залежності від специфіки конкретної харчової системи її рН може впливати на основні колоїдні властивості, які обумовлюють формування консистенції, що є притаманною конкретному продукту. До таких властивостей відносяться:
― стійкість дисперсних систем (емульсій, суспензій);
― зміна в’язкості в присутності згущувача;
― надання певного смаку, характерного для продукту.
Зміна рН досягається внесенням підкислюючих чи підлужуючих речовин. Для вирішення цієї технологічної задачі використовують харчові добавки двох функціональних класів 1 і 2 (кислоти і регулятори кислотності).
Кислоти, луги та солі можуть бути використані не тільки для зміни рН, але й для створення зміни буферних властивостей продукту чи надання йому кислого смаку, кислого чи лужного гідролізу харчової сировини при отриманні конкретного продукту.
Основними представниками 1 та 2 функціональних класів є:
Оцтова, молочна, лимонна, яблучна, винна, янтарна, фумарола, фосфорна, адипінова кислоти, янтарний ангідрид.
Оцтова кислота (Е 260) – використовується у вигляді есенції, яка містить 70-80% кислоти. Отримують шляхом оцтовокислого бродіння. Солі ацетати (К, Na, Ca, NH4OH). Використовують для маринування та у овочевих консервах. Обмежень немає.
Молочна кислота (Е 270) – отримують молочнокислим бродінням цукрів. Рідина, що містить 40% або концентрат – 70% кислоти. Солі – лактати (K, Na, Ca, NH4OH, Mg). Використовують при виробництві безалкогольних напоїв карамельних мас, кисломолочних продуктів. Обмеження у продуктах дитячого харчування.
Лимонна кислота (Е 330) – продукт лимоннокислого бродіння цукрів. Кристалічна речовина. Солі – цитрати. Регуляторами рН є цитрати K, Na, Ca, NH4OH, Mg. Лимонну кислоту і її солі вносять окремо або у комбінаціях. Застосовують у кондитерській промисловості, виробництві безалкогольних напоїв, у деяких видах рибних консервів.
Яблучна кислота – менш кисла, ніж лимонна та винна. Кристалічна речовина. Солі яблучної кислоти – малати. Харчовими добавками є малати K, Na, Ca, NH4OH. При нагріванні перетворюються у ангідрид, який використовується у кондитерській промисловості.
Винна кислота (Е 334) – продукт перероблення відходів виноробства (винних дріжджів, каменю). Солі – тар трати. Застосовується у кондитерських виробах та безалкогольних напоях.
Янтарна кислота (Е 363) – побічний продукт виробництва адипінової кислоти, а також можна отримати із бурштину. Солі – сукцинати. При 235˚С утворює янтарний ангідрид. Солі (K, Na, Ca) використовують як регулятори рН харчових систем (концентрати супів, сухі напої, сухі десертні суміші). Максимальний рівень вмісту цих добавок складає 3,5-6 г на 1 кг продукту.
Адипінова кислота (Е 355) – виробляється промисловістю шляхом двостадійного окислення циклогексану. Солі – адипати. Харчові добавки – солі адипати (K, Na, NH4OH). Основна область застосування – сухі ароматизовані і желеподібні десерти, сухі напої, начинки і декоративні інгредієнти для здобних хлібобулочних виробів. Регламентується рівень використання 1-10 г/кг продукту.
Фумарова кислота – утворюється при зброджуванні цукрів грибом Aspergillus fumaricus. Промисловий спосіб – ізомеризація малеїнової кислоти в присутності HCl та Br. Солі – фумарати. Кислота токсична. Використовують як замінник винної та лимонної кислот. ДДД в мг/кг маси тіла.
Фосфорна кислота – міститься в сировині у вигляді фосфатів – солей K, Na, Ca. Високий вміст фосфатів у молоці, сирах, м’ясних, рибних продуктах, деяких горіхах та злаках. Застосовується при виробництві безалкогольних напоїв, молочних продуктів, кондитерських виробів. ДДД – 5-15 мг/кг маси тіла. Надлишок фосфорної кислоти призводить до порушення балансу кальцію та фосфору в організмі.
Крім цих добавок можуть використовуватись HCl, H2SO4 та її солі, мурашина кислота, яка застосовується як консервант.
Підлужуючі речовини вводять до харчових систем з метою:
― зниження кислотності деяких продуктів;
― роз рихлення харчових мас;
― виготовлення сухих шипучих напоїв.
Основна група підлужувачів – CO2 (E 290) та її солі, Na, K, NH4OH, Mg, Fe.
У гігієнічному відношенні використання цих добавок не викликає небезпеки. Вони нешкідливі речовини. Дозування тільки у відповідності з технологічними задачами.
Використовують як розрихлювачі в кондитерській і підлужувачі у молочній та патоковій промисловості.
Для під луження використовують також гідроксиди K, Na, Ca, NH4OH, Mg. Доза регламентується технологічними потребами.