Термінологічний словник

Біотехнологія – це сукупність промислових методів, які використовують живі організми і біологічні процеси для виробництва й модифікації різноманітних продуктів, зокрема спрямованих на поліпшення властивостей економічно цінних видів рослин і тварин.

Бонітет ґрунтів – система цифрових даних (шкали бонітування ґрунтів), що відповідають певним значенням природних показників щодо різних груп ґрунтів. Критерієм для розрахунку шкал бонітетів є властивості ґрунтів, виражені в кількісних показниках, стійкі в часі, які суттєво впливають на врожаї сільськогосподарських культур і найбільш повно відображають сутність ґрунтової родючості. Шкали бонітетів ґрунтів розраховуються на кожний природний сільськогосподарський район. За 100 балів береться еталонний ґрунт для кожної культури.

Бонітування ґрунтів – це оцінка їх якості за родючістю при оптимальних рівнях агротехніки й інтенсивності землеробства. Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, які підлягають економічній оцінці.

Вартість валової продукції (ВП) – визначається як складова за всіма культурами з урахуванням площі посіву культури (Р), урожайності культури (У) і кадастрової ціни (Ц) за формулою:

ВП=Р · У · Ц.

Гніздовий спосіб сівби – насіння висівають групами в окремих гніздах. Найбільш раціональним різновидом гніздових посівів є квадратно-гніздові, тобто такі, в яких насіння групами по кілька насінин розміщується по кутах квадратів. Так можна висівати всі культури, для яких зазвичай застосовують широкорядні способи сівби, – кукурудзу, сорго, соняшник, бавовник, рицину та ін.

Ґрунт – верхній шар землі, який має родючість.

Дихання рослини – сукупність фізіологічних процесів, за допомогою яких поглинається кисень та виділяються вуглекислий газ і вода із звільненням енергії, яка забезпечує життєдіяльність організму. Основою дихання є окислення в організмі вуглеводів, білків, жирів та інших речовин, тому воно і вважається енергетичною основою життя.

Економічна оцінка земель – оцінка якості землі як природного ресурсу і головного засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах. Вона відображає кількісну характеристику показників родючості, яка об’єктивно склалася, за економічними ознаками, дає достовірні відомості про виробничу здатність конкретних земельних угідь і ділянок. Економічна оцінка забезпечує визначення економічного ефекту від використання різних за якістю земель шляхом врахування відмінностей у продуктивності праці при відповідному рівні інтенсивності використання земель.

Звичайний рядковий спосіб сівби – це висівання насіння з міжряддями від 10 до 25 см. Виконується сівалками СЗ-3,6; СЗТ-3,6; СЗА-3,6; СЗС-2,1 та ін. Якщо ширина міжрядь менше 10 см, такий спосіб сівби називають вузькорядним, а більше 30 см – широкорядним. Для вузькорядної сівби використовують сівалки СЗУ-3,6, СЗЛ-3,6, які забезпечують висівання насіння з міжряддями 7,5 см.

Кадастрові ціни – вартість продукції за суспільно необхідними та економічно обґрунтованими цінами в гірших ґрунтово-кліматичних умовах виробництва і є єдиними для всієї країни.

Окупність затрат (ОЗ) – показник економічної оцінки відносного вираження рівня родючості ґрунту до затрат при рівних економічних умовах господарювання і визначається за формулою:

ОЗ = ВП / З,

де ВП – вартість валової продукції в кадастрових цінах;

З – затрати уречевленої і живої праці в гривнях.

Насіння (насінний матеріал) – зернівки (зернові злаки і зернобобові), сім’янки (соняшник, морква), горішки (гречка, буряки), однонасінні боби (еспарцет, буркун), бульби (картопля, топінамбур) та ін. Насінням можуть бути плоди або їх частини.

Норма висіву – кількість або маса насіння, яку висівають на площі 1 га. Для розрахунку потреби в насінні норма висіву на 1 га складає, ц: озимої пшениці і жита – 1,8-2,5; кукурудзи при квадратно-гніздовому посіві на зерно і силос – 0,2-0,3, при пунктирному рядковому посіві – 0,5, суцільному рядковому посіві на зелений корм – 1-1,2; ячменю – 1,8; вівса – 1,6; проса – 0,2; гречки при широкорядному посіві – 0,6, суцільному – 1,2; гороху – 2,8-3,5; вики – 1,8-2,0; люпину – 1,5-1,7; сої – 0,5-0,6; сорго – 0,2; цукрових буряків одноростковим насінням – 0,12-0,16; багаторостковими – 0,25-0,3; соняшнику – 0,12-0,15; льону-довгунця – 1,3-1,5; картоплі – 25-40 (залежно від розміру бульб); буряків кормового – 0,2; моркви – 0,1; вико-вівса на сіно і зелену масу – 1,7-1,8; багаторічних трав на сіно і зелену масу – 0,16-0,2. Вартість насіння і садивного матеріалу визначають залежно від джерел їх надходження. При власному виробництві їх оцінюють за собівартістю, а при купівлі – за ціною придбання з урахуванням витрат на завезення в господарство.

Перехресний спосіб сівби – це висівання насіння рядковим способом на одному полі у двох взаємно перпендикулярних напрямах половинними нормами висіву.

Попередник – сільськогосподарська культура, яка займала поле минулого року.

Потреба в насінні – обчислюється за розмірами площі посівів культур і норм висіву насіння на 1 га або за даними необхідного обсягу продукції, її урожайності та норми висіву за формулами:

К = П · Н; (1)

К = О · Н / В, (2)

де К – кількість насіння, ц;

П – площа посіву (садіння) культури, га;

Н – норма висіву (садіння) насіння на 1 га, ц;

О – необхідний обсяг виробництва продукції, ц;

В – урожайність культури, ц/га.

Пунктирний спосіб сівби є різновидом широкорядного з поодиноким розміщенням насіння в рядках на певній відстані одне від одного. На пунктирних посівах створюються сприятливіші умови ґрунтового і повітряного живлення для кожної рослини. Пунктирна сівба широко застосовується при вирощуванні кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, картоплі та інших культур.

Родючість – здатність ґрунту задовольняти потребу рослин в елементах живлення, воді, теплі, повітрі.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і на території. При правильному чергуванні культур поліпшується структура, водний та повітряний режим ґрунту, послаблюється його ерозія.

Система обробітку ґрунту – комплекс заходів, які виконують в агротехнічні строки у певній послідовності відповідно до ґрунтово-кліматичних умов зони.

Стрічкова сівба – насіння розміщують стрічками по 2-3 рядки з відстанню між рядками в стрічці 7,5-15, а між стрічками – 45-60 см. Цей спосіб застосовують при вирощуванні проса, гречки, столових буряків, цибулі, моркви та інших культур. Для сівби використовують звичайні рядкові сівалки, у яких перекривають певні висівні апарати.

Смугова сівба – рядкова сівба з розміщенням насіння смугами завширшки не менше 10 см. Застосовують її для вирощування деяких овочевих і зернових культур, рослини яких вимагають невеликих площ живлення.

Технологічна карта – документ, в якому визначаються технологія виробництва, технічні засоби, виробничий персонал і витрати на вирощування сільськогосподарських культур.

Фотосинтез – це процес синтезу зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу і води за допомогою світлової (електромагнітної) енергії. У процесі фотосинтезу відбувається розщеплення води енергією світла, кисень якої виділяється в повітря, а вдень використовується для відновлення вуглекислоти до первинного продукту фотосинтезу – простого вуглеводу, який потім перетворюється в цукри, крохмаль та інші органічні сполуки. Для фотосинтезу потрібне одночасне надходження світла, тепла, води вуглекислого газу і елементів мінерального живлення з ґрунту. Фотосинтез є основним джерелом формування біомаси рослин.

Широкорядна сівба – застосовують при вирощуванні культур, які вимагають відносно великих площ живлення. Буряки, наприклад, висівають з міжряддями 45 см (при зрошенні і на торфових ґрунтах – 60 см), картоплю, соняшник, рицину, кукурудзу – 70 см, овочеві культури – до 90 см. Широкорядним способом іноді висівають насіння гречки і проса. На таких посівах під час вегетації проводять боротьбу з бур’янами (розпушують міжряддя).