3. Види та способи статистичного спостереження.

Види спостереження визначаються охопленням сукупності і часом реєстрації даних.

За охопленням сукупності види спостереження поділяються на:

1. Суцільне.

2. Несуцільне (вибіркове, основного масиву, монографічне, моніторинг).

При вибірковому спостереженні вивчається лише частина сукупності, відібрана у випадковому порядку, що робить вибірку представницькою (репрезентативною). Це дає право розповсюдити характеристики, які визначені для вибіркової сукупності на всю сукупність (генеральну).

При обстеженні основного масиву збирається дані про ті елементи, які відіграють визначну роль в об’єкті спостереження.

Монографічне – це несистематичне ретельне обстеження певної частини одиниць сукупності (податкові перевірки).

Моніторинг – систематичне спостереження за станом певного середовища (обстеження студентів, пенсіонерів).

За розподілом в часі види спостереження поділяються на:

1. поточне;

2. періодичне;

3. одноразове.

Способи:

• безпосередній облік;

• документальний облік.

Точність статистичного спостереження – ступінь відповідності значення ознаки, що було знайдене шляхом статистичного спостереження її дійсному значенню.

У більшості випадків досягти повної відповідності цих значень неможливо. Тому доводиться враховувати природу помилок. В залежності від причини виникнення розрізняють такі помилки:

- репрезентативності – властиві лише вибірковому спостереженню і виникають через несуцільність реєстрації даних внаслідок некоректного формування вибіркової сукупності.

- реєстрації – виникають внаслідок неправильного встановлення фактів, або їх реєстрації.

(Лекція 2)

Тема 3. Зведення статистичних даних.

Там де один бачить абстракцію

інший бачить істину.

А. Камю.

1. Задачі зведення та його зміст.

В результаті статистичного спостереження отримуються дані, котрі характеризують кожну одиницю з різних боків Ця первинна інформація відбиває (у загальному випадку) широкий діапазон різних ознак, та їх варіацій у сукупності.

Задача другого етапу статистичного дослідження: у цьому розмаїтті “нащупати” закономірності.

Виникає потреба впорядкувати статистичні данні – здійснити зведення матеріалів спостереження.

Зведення – комплекс дій по узагальненню конкретних індивідуальних даних одиниць статистичної сукупності, з метою виявлення типових рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу в цілому.

Зведення включає:

1. групування матеріалу;

2. вибір показників, що характеризують групи;

3. підрахунок групових і загальних підсумків;

4. викладення результатів у вигляді таблиць, або графіків.

Статистичне групування – розподіл сукупності на групи за певними ознакам.

Умовно розрізняють три типи статистичного групування:

1). Поділ сукупності на якісно однорідні групи (за атрибутивною ознакою) має назву типологічного групування (класифікація). Мета такого поділу в економічній діяльності – можливість уніфікації при веденні різних облікових завдань (митних, податкових, ЗЕД, реєстрових).

ПРИКЛАД – впровадження Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики.

№з/п	Ознака	Назва коду	Вигляд
	Професія	КП	ХХХХ.Х
	Відходи	УВК	ХХХХ.Х.Х.ХХ
	Корисні копалини	КККПВ	Х Х ХХХ ХХ
	Види економічної діяльності	КВЕД	ХХ.ХХ.Х
	Послуги ЗЕД	КПЗЕД	ХХ.ХХ.Х
	Продукція та послуги	ДКПП	ХХХХХХ

2). Поділ якісно однорідної сукупності за величиною ознаки, або за іншими ознаками має назву структурного (варіаційного) групування. Мета такого поділу – дослідити групу за її складом.

ПРИКЛАД - розподіл підприємств за чисельністю працівників, вартістю основних фондів, собівартістю продукції або населення за віком, за доходом.

3) Спеціальний розподіл сукупності для виявлення та вивчення зв’язку між ознаками (коли одна розглядається як фактор, а інша – як результат) здійснюється за допомогою аналітичного групування. Вважають, що між ознаками є зв’язок, коли при певній зміні значення причини (факторної ознаки) систематично відповідно збільшується, або зменшується значення наслідків (результативної ознаки).

ПРИКЛАД - залежність тривалості життя від екології або рівня інфляції від обсягу грошової маси.

Особливості аналітичного групування будуть розглянуті пізніше при вивченні методів дослідження статистичного зв’язку між явищами.

У кожному конкретному випадку групування вирішуються три питання:

1. Що взяти за основу групування (тобто якусь одну ознаку).

ПРИКЛАД. Сукупність промислових підприємств в залежності від мети можна робити за такими ознаками: кількості працівників, вартості основних фондів, величини енергоспоживання, об’єму виробленої продукції, ступенем екологічної безпеки і т. і.

2. Скільки груп необхідно відокремити;

ПРИКЛАД. Ті ж промислові підприємства можна розбити на дві, три або десять різних груп.

3. Як розмежувати групи.

Величина інтервалу – це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Вони бувають рівні і нерівні. Як правило, нижню межу вважають “включно”, верхню –“виключно”

ПРИКЛАД. Нехай промислові підприємства регіону нараховують від 10 до 5000 осіб. На чотири групи їх можна розбити як завгодно:

1 група	10 – 100	10 – 50	10 – 1000	10 – 20
2 група	100 – 1000	50-500	1000 – 2000	20 – 30
3 група	1000 – 2000	500 - 1000	2000 – 4000	30 – 50
4 група	2000 - 5000	1000 - 5000	4000 - 5000	50 - 5000

На практиці інтервали групувань намагаються утворювати за трьома формальними принципами: рівності інтервалів, кратності інтервалів, рівності частот (частота – це кількість елементів у групі).

Прогресивне збільшення інтервалів (кратність інтервалів) обумовлене природою більшості економічних явищ.

У випадках, коли здійснене групування не задовольняє поставленій меті здійснюється перегрупування. Невдалий вибір інтервалів групування може затьмарити виявлення закономірностей.

Групування за однією ознакою – просте. Якщо ознак дві і більше – комбінаційне. При цьому групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою і т. д. Але на кожному етапі поділу використовується лише одна ознака.

Вибір показників, що характеризують групи визначається метою дослідження.

Підрахунок групових і загальних підсумків є останнім етапом зведення, після якого структуровану статистичну інформацію викладають у вигляді таблиць, або графіків.