Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу "Логіка"

Тема і: Предмет та метод логіки Основні терміни:

Логіка, міркування, традиційна логіка, сучасна логіка, логічна правильність міркування, логічна неправильність міркування, логічна помилка, паралогізм, софізм, логічна форма міркування, формалізована мова, метод формалізації.

Визначення термінів можна знайти у розділі «Словник основних термінів логіки».

1.1. Визначення логіки як науки

Останнім часом термін "логіка" став дуже популярним. У газетах, в журналах, по телебаченню ви можете прочитати або почути про "логіку історії", "логіку суспільного розвитку", "логіку економічної кризи", "логіку подій" тощо. Для того, щоб розкритикувати точку зору співрозмовника в сучасних дискусіях як аргумент застосовується вказівка на алогічность його думок, алогічність прикладів, які він наводить; жінкам іноді вказують на "жіночу логіку", яка суттєво, як вважають чоловіки, відрізняється від чоловічої. Мабуть і ви самі неодноразово застосовували цей термін, спілкуючись з іншими людьми. Однак, не зважаючи на широку розповсюдженність цього терміна, як не дивно, багато людей не можуть точно сказати, що цей термін означає. Це стосується навіть тих, хто вивчав курс логіки у вузі. Отже, давайте з"ясуємо що ж насправді означає термін "логіка".

Термін «логіка» походить від давньогрецького слова "логос" (у перекладі "слово" або "смисл"). У Давній Греції "логос" був одним з основних філософських термінів. До складу філософії його вперше ввів знаменитий філософ Геракліт (близько 544-близько 483рр. до н.е.), який

Цей матеріал можна подивитися більш докладно у підручнику Хоменко IB Логіка - юристам - К, 1997 - С 6-9, 21-24 (теорія), С249 (практика)

Контрольні запитання

1. Від якого слова походить термін "логіка"? Що це слово означає"?

2. Які значення приписуються терміну "логіка" у даний час?

3. Яке визначення лопки як науки ви можете дати?

4. Яке значення лопки для людини?

1.2. Історичні етапи розвитку логічного знання

Ще з давніх часів люди цікавилися тим, як можна обгрунтовано та переконливо побудувати свої міркування Вони намагалися виділити основні правила, закони, норми, за якими повинна була мислити людина На їх основі створювалися концепції, теорії, формувалися напрямки досліджень

Хоча зачатки логічних знань можна знайти ще в Давньому Єгипті та в Давній Індії, однак загальновизнаним засновником логіки як науки вважається давньогрецький філософ, вчений-енциклопедист Арістотель (Стагиріт) (384-322 pp. до н.е.) Він походив із сім"і лікарів Його дідом був славетний Асклешй (за римською традицією Ескулап), а батько Арістотеля - Нікомах довгий час лікував македонського царя Амшта та його родину Свого часу він вилікував Філіппа - сина Амінта, який у майбутньому став батьком Олександра Македонського Коли Олександру виповнилося тринадцять років Арістотеля запросили стати його вихователем Ці обов'язки він виконував шість років до дев"ятнадцятиріччя Олександра

Арістотель отримав добру освіту для свого часу Він навчався в школі відомого ритора Ісократа та в Академяі Платона, яку покинув після смерті його засновника, котрого він вважав своїм вчителем Отримані знання та здібності до філософствування дозволили Арістотелю надалі заснувати свою власну школу, яка отримала назву перипатетичної школи або Лікею

62

Основні правила, закони, норми логіки, тобто теоретичний логічний матеріал не так важко запам'ятати, однак це ще не означає, що людина зможе в реальних процесах мислення, спілкування з іншими людьми з успіхом його застосувати Це істина, яка вже недноразово була перевірена на практиці Галілео Галшей з цього приводу ще у 17 ст писав "Як можна бути чудовим майстром у побудові інструменту, не вміючи з нього добути жодного звуку, так само можна бути великим логіком, не вміючи як належить користуватись логікою"

Не треба завчати лопку напам'ять, треба вміти засосовувати логічні знання в процесі міркування, тобто вчитися мислити Лопка - це мабуть єдина наукова дисципліна, яка безпосередньо вчить людину ефективно використовувати та розвивати свій інтелект Вона навчає не думкам, а тому як потрібно мислити

До недавнього часу мисляча людина у нашому суспільстві була зайвою Існували жорсткі рамки, кліше, стандарти, які були підпорядковані певній ідеології Навіщо, щоб хтось думав, аналізував, досліджував, коли є певні настанови - абсолюти, порушення яких карається'

Однак часи змінилися Зараз кожній людині надається можливіть вільно мислити, без страху висловлювати власш думки, пропонувати різні варіанти вирішення проблем і обирати з них найкращий Але для цього вона повинна вміти мислити, міркувати, а не просто повторювати раз і назавжди завчені постулати Це важко і іноді дуже не хочеться робити А в результаті ми отримуємо монографії, дисертації, статті - перекази, цитатники, в яких нема жодної власної думки, бачимо телевізійні дискусії, в яких приймають участь люди, які навіть не можуть чітко визначити основні поняття, які вони використовують в своїх аргументаціях, читаємо офіційні документи, в яких припускаються елементарні лопчш помилки Щоб цього не допустити кожна людина повинна працювати над своїм інтелектом, нести відповідальність за його стан, тренувати його, спонукати до активної дії І тут їй у нагоді може стати така наука, як лопка - наука, яка безпосередньо займається розвитком інтелекту людини, й культури мислення

6^r>

Наведемо ще один приклад У Протагора був учень Еватл Учитель і учень уклали угоду, відповідно до якої Еватл заплатить за навчання лише теля того, як виграє свій перший процес Але, закінчивши навчання, Еватл не поспішав виступати в суді Терпець у вчителя увірвався, і він подав на свого учня в суд "Еватл у будь-якому випадку повинен буде мені заплатити, -міркував Протагор - Він або виграє цей процес, або програє його, Якщо виграє - заплатить за домовленістю, якщо програє - заплатить за вироком суду" "Нічого подібного", - заперечував Еватл - "Дійсно, я або виграю процес, або програю його Якщо виграю - рішення суду звільнить мене від платні, якщо ж програю -не буду платити за нашою домовленістю"

Окрім побудови різноманітних міркувань софісти також полюбляли у суперечках задавати такі запитання, на які практично неможливо було дати відповідь якби людина не відповідала все рівно вона опинялася у пастці Наприклад, софіст запитував "Чи перестав ти бити свого батька?" Співрозмовник відповідає "Так" (Отже, виходить він бив батька, а зараз перестав) Співрозмовник відповідає "Ні" (Отже - він бив, б"є і буде бити батька у майбутньому)

Ці приклади і подібні до них отримали назву софізмів Цей термін дійшов і до наших часів Тільки зараз "софізмом" називають логічні помилки, які людина припускає в своїх міркуваннях навмисно з метою введення в оману опонента, обгрунтування неправдивого твердження тощо. Якщо ж логічна помилка припускається ненавмисно, через незнання, то її називають "паралогізмом".

Якщо за часів античності лопка формується як наукова дисципліна, то за часів середньовіччя вона стає однією з основних навчальних дисциплін тогочасної освіти Лопка входить до тривіуму - циклу з трьох наук, до якого окрім логіки включалися також граматика і риторика Граматика відповідала на питання, як правильно говорити, риторика - як витончено говорити, а лопка - як зробити так, щоб висновки, до яких приходить людина у процесі міркування над якоюсь проблемою були обгрунтовані та

64

Арістотель дуже високо оцінював логіку За його думкою - це незвичайна наука, яка дозволяє кожному, хто нею оволодів, отримати певний метод дослідження будь-якої проблеми, бо саме ця наука дає можливість у явному вигляді визначити, що є доведення та вилічити його основні види та ступені

Цей метод відомий широкому колу людей як дедуктивний метод Пам"ятаєте, як вдало свого часу ним користувався герой Конан-Дойла -славетний Шерлок Холмс Сам Арістотель називав його 'силогістичним" методом, бо на його думку будь-яке доведення можна побудувати у виїляді певного силопзму тобто міркування Аналізом таких силогізмів він і займався в своїх логічних працях

Поряд з Арістотелем в античні часи логічною проблематикою цікавилися також представники стоїцизму і софістики Серед стоїків слід відзначити Хрисшпа (281/277 - 208/205 рр до н є), який фактично створив стоїчну концепцію логіки Цікаво те, що він почав писати свою знамениту логічну працю аж на вісімдесятому році життя

Школу софістики у наш час іноді називають школою "інтелектуального шахрайства" Основну увагу представники цієї школи приділяли анналізу логічних помилок у міркуваннях людей Вони навіть за високу платню навчали бажаючих "мистецтву обдурювання людей", яке полягало у тому, щоб неправильну схему міркування, тобто ту, де не виповнювалися закони або правила логіки, видати за правильну їх викладацька діяльність була дуже вдалою з матеріальної точки зору Протагор ( бл 490 - бл 420 до н є), засновник школи софістики, навіть зміг замовити у видатного скульптора своє золоте погруддя, яке потім поставив перед одним з храмів Давньої Греції

До нашого часу дійшли численні приклади міркувань, які застосовували софісти у різноманітних суперечках Найбільш відоме серед них -міркування, яке отримало назву "Рогатий" Уявіть собі ситуацію одна людина хоче переконати іншу в тому, що та має роги Для цього наводиться таке обгрунтування "Те, що ти не втрачав, те ти маєш Роги ти не втрачав Отже, у тебе є роги"

57

юриспруденцію та філософію у Лейпцигському та Йєнському університетах 3 1676 р Лейбниць на службі у ганноверських герцогів спочатку як придворний бібліотекар, а потім як герцогський історіограф та таємний радник юстиції

З ш"ям Лейбниця пов"язана цікава історія Справа в тому, що видатний німецький філософ довгий час підтримував тісні зв"язки із російським царем Петром І Лейбницю було п"ятдесят років, коли він вперше зустрівся з ним Це трапилося в середині літа 1697 р у замку Копенбрюн поблизу Ганновера Це побачення було недовгим, але у обох залишилося сильне враження від цієї зустрічі

Другого разу цар та філософ зустрілися восени 1711р на весіллі брауншвейгськоі принцеси Софц-Христини та царевича Олексія Петро 11 Лейбниць проводили багато часу у бесідах Російського царя особливо цікавив план реформи навчальної справи та проект створення Академії наук у Петербурзі

Восени наступного року Петро І приїздить до Карлсбаду За бажанням царя Лейбниць супроводжує його до Теплицю та Дрездену Під час цієї подорожі був розроблений план російської Академії наук, яка була заснована вже після смерті Лейбниця Це побачення з Петром І відіграло значну роль у житті філософа він був прийнятий на службу до російського царя на високу посаду таємного юстиц-радника з пенсією у дві тисячі гульденів В осташй раз Лейбниць бачив царя незадовго до своєї смерті

Лейбниць помер за дивних обставин 14 листопада 1716р Були чутки, що філософа отруїли Це цілком можливо, бо ворогів у нього було достатньо Ганноверщ віднеслися до смерті великого вченого байдуже Окрім того, хтось пустив плітку, що він покінчив життя самогубством, тому тіло Лейбниця ще цілий місяць пролежало у церковному підвалі без поховання Похорони були настільки скромними та поспішними, що один з друзів Лейбниця потім писав в своїх спогадах "Його поховали скоріше як розбійника, ніж як людину, якою він був у дійсності, будучи гордістю своєї країни" Могила великого філософа невідома

66

доведені Вивчення цих трьох дисциплін у школах того часу було обов'язковим

Видатні представники середньовіччя дуже високо оцінювали лопку як науку Вони вважали п мистецтвом мистецтв та наукою наук, яка вказує шлях до усіх методів пізнання Людина, яка не знала основ логіки за тих часів вважалася неосвіченою

Часи античності та середньовіччя називають великими епохами піднесення логічного знання, епохами, які бачили звеличення логічної думки Після них аж до середини 19 ст ця наука перебувала у гтані "зимової сплячки" її поважали за минулі результати, вона залишалася одним з основних предметів викладання у всіх західноєвропейських університетах, однак великого майбутнього їй ніхто не передрікав Видатний німецький філософ І Кант (1724 1804) навіть стверджував, що лопка це завершена наука, яка не зробила жодного кроку вперед ще з часів Арістотеля

Помилковість таких уявлень щодо перспектив логіки була спростована дійсним розвитком подій протягом останніх ста років, коли на зміну традиційній (арістотелівській) лопці приходить сучасна логіка

Сучасна лопка формується наприкінці 19ст - початку 20 ст Але u засновником по праву вважається видатний німецький філософ Готфрід Лейбниць (1646 - 1716). Хоча він жив у 17 ст, однак його праці випереджали свою епоху на кілька століть вперед Вони навіть не були сприйняті сучасниками Лише у 20 ст з розвитком сучасної логіки ідеї Лейбниця отримали підтримку та були розвинуті в працях сучасних лопків

Сам Лейбниць був видатною особою свого часу Цікаво, що його предки були слов'янського походження, а прізвище Лейбниць походить від прізвища Лубенець Його батько був відомим юристом, який виконував обов'язки діловоду Лейпцигського університету Маленькому Готфріду було лише шість років, коли помер його батько Після смерті батька вихованням хлопчика займалася його мати, яка дала йому найкращу освіту для того часу Лейбниць навчався в одній з кращих шкіл Лейпцигу, а потім вивчав

69

певного формалізму, а потім довести його несуперечливість за допомогою логічних методів Надіям Гільберта не дано було втілитися у життя Проблема обгрунтування математики виявилася глибше і складніше, ніж він собі уявляв Теореми австрійського математика і лопка Курта Геделя (1906 -1978) про неповноту га несуперечливість показали принципову нездійснетсть його задумів Однак у роботах Гільберта, його попередників та учнів були закладеш основи сучасної лопки і створені перші її розділи логіка висловлювань та логіка предикатів, які у подальшому отримали назву класичної логіки

Критика класичної логіки почалася на початку 20ст і велася у різних напрямках fi результат - виникнення нових розділів сучасного лопчного знання, які становлять так звану некласичну логіку, що знаходить своє застосування в гуманітарному знанні Некласична лопка дуже важко піддається визначенню, бо й плки розглядають різні типи міркувань Так, наприклад, розділами цієї лопки є алетична логіка, що розглялає міркування до складу яких включаються такі модальності, як "необхідно", "можливо", "випадково" та їх різновиди, темпоральна логіка, яка описує лопчш зв"язки висловлювань про минуле, сучасне та майбутнє, епістемічна логіка, що розглядає міркування до складу яких включаються модальності "спростовано", "доведено", "переконаний", "знаю", "вірю" тощо, деонтична логіка, яка розглядає зв"язок нормативних висловлювань в структурі міркування, логіка оцінок, яка має справу з поняттями "добре", "погано", 'байдуже", "краще", "гірше" тощо, лопка дії, яка описує міркування, пов"язані з діями людей Окрім цих напрямків сучасного лопчного знання можна також назвати логіку змінювання, логіку переваг, логіку причинності, логіку цілі, логіку бажань, логіку цінностей, логіку рішень, динамічну логіку, когнітивну логіку, логіку імперативів, логіку запитань та відповідей, праксеологіку, девіантну логіку та інші. Цей перелік звичайно не охоплює усіх розділів некласичноі лопки Перелічити її усі практично неможливо, бо їхній екстенсиний ріст не завершився й сьогодні Можна лише сказати, що в цілому завдання, яке стоїть перед

68

Сучасна логіка, засновником якої був Лейбниць, суттєво відрізняється від традиційної, основи якої заклав Арістотель, хоча і не є її запереченням Відомий англійський лопк А Уайтхед з цього приводу писав "В сучасному розвитку логіки традиційна арктотелівська логіка займає своє місце як спрощене формулювання проблем, зумовлених предметом У цьому наявна аналогія арифметики примітивних племен із сучасною математикою"

На початку 20ст інтереси логіків значно розширяються, вони починають звертатися до аналізу таких типів міркувань, яким раніше взагалі було відмовлено в можливості логічного аналізу Так, поряд з різними видами теоретичних (наукових) міркувань, основна мета яких полягає в обгрунтуванні знання, предметом дослідження багатьох логіків стають практичні міркування, основна мета яких полягає в поясненні дій людини Виникають нові розділи логіки, істотно пов"язаш з різноманітними галузями наукового знання (математикою, фізикою, лінгвістикою, правом, філософією, соціологією, психологією тощо) і типами міркувань у них, створюються нові методи логічного аналізу

Спочатку сучасна лопка орієнтувалася повністю лише на аналіз математичних міркувань Справа в тому, що на початку 20 ст були відкриті "парадокси теорії множин" А саме з'ясувалося, що в цій області математики виникають протиріччя, причому в доведеннях, які приводять до них, не було помічено однозначно визначаємих помилок Найбільш відомим з цих парадоксів став "парадокс Расела" У змістовній формі сам Б Расел виразив його так існує село, де цирюльник голить тих і тільки тих, хто не голиться сам, чи голить він самого себе?

Вирішення цієї задачі приводить до суперечливого висновку цирюльник голить себе тільки в тому випадку, якщо він не голить себе сам Парадокс Расела потряс вчених В математиці він справив ефект повної катастрофи виявилося, що така строга і точна наука є парадоксальною в своїх основах Відразу ж почали розроблятися програми виходу з кризи Однією з них була програма запропонована німецьким математиком та логіком Давідом Гільбертом (1862 -1943). Мета цієї програми - створення сучасної логіки, до якої можна було б звести все математичне знання Він запропонував представити математику у вигляді

71

1.3. Міркування та його структура. Логічна форма міркування

Предметом логіки як науки протягом всієї історії її розвитку було міркування. Що ж це таке?

Міркування - це певний розумовий процес, в результаті якого на основі наявних, відомих знань отримують нове знання.

Структура будь-якого міркування складається з двох основних компонентів: засновків і висновку.

Засновки - це вихідні відомі знання, на які спирається людина, намагаючись щось обгрунтувати, а висновок - це нове знання, яке виводиться за допомогою певних логічних правил із засновків.

Класичний приклад міркування, який наводиться майже в усіх підручниках з логіки ще з часів середньовіччя, такий;

Усі люди смертні. Сократ - людина. Отже, Сократ є смертним.

Висловлювання, що стоять над рискою - засновки міркування, а висловлювання, що стоїть під рискою - його висновок.

Звичайно у житті ми ніколи так не міркуємо. Уявіть собі, що ваш співрозмовник починає таким чином обґрунтовувати власну точку зору. Скоріше за все вас це здивує і ви спробуєте дати йому відповідну пораду щодо його способу міркування. Як правило, в процесах реальної комунікації між людьми ми опускаємо деякі засновки, а іноді навіть і висновки міркувань, тобто скорочуємо їх.

Однак якщо ви хочете грамотно розкритикувати точку зору супротивника, виявити помилки, які наявні в його міркуваннях, побудувати обгрунтоване спростування його позиції з якогось питання, перш за все ви повинні вміти відновляти міркування у повному вигляді, тобто вміти з"ясувати усі засновки і висновки міркувань співрозмовника

З першого погляду здається, що нічого складного в такій елементарній логічній операції немає. Однак, як показує досвід, дуже багато людей не тільки не

70

некласичною логікою полягає у тому, щоб повніше описати ті види міркувань, які не були розглянуті в класичній логіці.

І сторичні етапи

розвитку логічного знання

Т радиційний етап Часові рамки: 4 ст. до н.е - друга пол. 19ст. Засновник: Арістотєль

Сучасний етап Часові рамки: друга пол. 19ст. - до нашого часу

Засновник: Г.Лейбниць Етапи розвитку:

класична логіка;

Ц ей матеріал ви можете подивитися більш докладно у підручнику Хоменко І.В. Логіка - юристам. К, 1997. - С. 9-15 (теорія), С.249 (практика).

Контрольні запитання

1. Які історичні етапи розвитку логічного знання ви знаєте? їх хронологія?

2. Хто є засновником традиційної логіки? Що ви можете про нього розповісти?

3. Хто є засновником сучасної логіки? Що ви можете про нього розповісти?

5. Які характерні ознаки традиційного етапу у розвитку логіки?

6. Які характерні ознаки сучасного етапу у розвитку логіки?

7. Назвіть основні розділи сучасної логіки. Які з них тісно пов'язані із правовим знанням?

73

Логіка як наука навчає людину міркувати, однак вона звичайно не всесильна. Так, наприклад, за допомогою логічних методів не можна встановити істинність або хибність засновків та висновків міркувань, що наводять люди. Логіка лише дає відповідь на питання правильно чи неправильно побудоване те чи інше міркування. її не цікавить про що ми з вами міркуємо, тобто зміст наших міркувань, предметом її уваги є те, як ми міркуємо, тобто форма наших міркувань.

Виразити логічну форму міркування за допомогою природної мови практично неможливо. І на це є багато причин. Одна з них (мабуть найголовніша) полягає в тому, що люди, як правило, не можуть абстрагуватися від змісту мовних виразів, які вони застосовують у процесах мислення або комунікації з іншими людьми.

Для того щоб наведені 1 фактори не впливали на визначення структури, форми певного міркування в логіці застосовується метод, який отримав назву методу формалізації. За його допомогою мовні вирази, що входять до складу міркування замінюються на відповідні символи, за якими закріплююється певне значення.

Так, наприклад, якщо замінити прості висловлювання, що входять до складу міркування Сократа, розглянутого вище, певними символами, то його логічна форма буде мати такий вигляд:

Якщо А, то В. Якщо не А, то В. А або не А. Отже, В.

За такою схемою можна побудувати велику кількість різноманітних за змістом міркувань. Підставте замість А та В свої висловлювання і ви отримуєте власне міркування, яке за змістом буде відрізнятися від міркування Сократа, але за формою, схемою вони будуть однаковими.

Основна задача логіки як раз і полягає в тому, щоб досліджувати різноманітні схеми, форми міркувань, виявляти серед них правильні і неправильні, а в неправильних міркуваннях з'ясовувати логічні помилки, що припускаються.

72

вміють цього робити, а навіть не замислюються над цим. У результаті ми маємо дискусії, де кожний учасник говорить про своє, бо сприймає міркування співрозмовника як певний потік слів, навіть не намагаючись проаналізувати його. Давайте для прикладу розглянемо випадок із життя давньогрецького філософа Сократа. Одного разу до нього прийшов молодий чоловік за порадою. Його цікавило питання: "Чи слід йому вже одружуватися?". Сократ подивився на нього і відповів: "Одружишся ти чи не одружишся, все одно розкаєшсяГ. Довго розмірковував молодий чоловік, щоб з"ясувати що мав на увазі Сократ. Спробуємо разом з ним відновити міркування давньогрецького філософа у повному вигляді, тобто з"ясуємо усі його засновки і висновок Але перш ніж ви приступите до роботи одне зауваження: не намагайтеся, виконуючи це завдання, наводити свої власні думки щодо одруження, пам"ятайте нас цікавить лише точка зору Сократа А тепер правильна відповідь. Повне міркування Сократа виглядає таким чином:

Якщо ти одружишся , то розкаєшся. Якщо ти не одружишся, то розкаєшся. Ти одружишся або не одружишся.

Отже, ти розкаєшся.

Ще один приклад. Свого часу давньоримський філософ Лукрецш Кар, автор відомої книга "Про природу речей", навів таке міркування: " Те, up змнююється, руйнується і, отже, гине". Відновимо його у повному вигляді. Що змінюється, то руйнується. Що руйнується, то гине. Отже, що змінюється, то гине.

Ми розглядали не дуже великі міркування і у вас був час подумати над ними. Уявіть тепер собі, що йде усна дискусія, диспут, полеміка. Співрозмовники можуть наюдити для обгрунтування власної позиції з певного питання значно більші міркування. Це може бути навіть не одне міркування, а ціла низка міркувань. Якщо ви володієте логічним прийомом відновляти міркування у повному вигляді і можете чітко з"ясувати з чого виходив ваш супротивник і до чого він прийшов, то звичайно у вас буде більше шансів розібратися у суті питання і юнець-кінцем виграти суперечку.

75