49. Види податків

Всі податки підрозділяються на кілька видів:

Державні та місцеві

Прямі та непрямі податки

Загалом, податки діляться на прямі, тобто ті податки, які стягуються з економічних агентів за доходи від факторів виробництва й непрямі, тобто податки на товари й послуги, що складаються в самій ціні на предмети споживання. Прямими податками можна назвати такі, як податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток і подібні. До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизи й інші.

Значення цих термінів може вживатися в різних контекстах, що може іноді призводити до плутанини. Економічне визначення, дане Аткінсоном, говорить, що «… прямі податки можуть бути пристосовані до індивідуальних особливостей платника податків, у той час як непрямі податки стягуються за операціями, незалежно від обставин покупець або продавець». Юридичні визначення часто відрізняються від економічного.

В Україні:

прямі — податки, що стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.

Акордні й прибуткові

Також прийнято розрізняти акордні й прибуткові податки. Перші держава встановлює поза залежністю від рівня доходу економічного агента.

Під останніми ж мають на увазі податки, що становлять якийсь певний відсоток від доходу. Дану залежність показує або гранична ставка податку (t), що пояснює, наскільки збільшується податок при збільшенні доходу на одну грошову одиницю, або середня ставка податку (q): просте відношення суми податку, що стягує, до величини доходу.

Прогресивні, регресивні або пропорційні

Прибуткові податки самі діляться на три типи:

Прогресивні податки — податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу. Таким чином, якщо доход агента збільшується, то росте й податкова ставка. Якщо ж, навпаки, падає величина доходу, то ставка так само падає. (Див. Прогресивне оподатковування).

Регресивні податки — податки, чия середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу. Це означає, що при збільшенні доходів економічного агента, ставка падає, і, навпаки, росте, якщо доход зменшується .

Пропорційні податки — податки, ставка яких не залежить від величини оподатковуваного доходу.

За формою оподаткування:

прямі

непрямі

За об'єктом:

на доходи

на споживання

на майно

За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

загальнодержавні

місцеві

Залежно від напрямку використання:

загальні

цільові

50. Загальні засади встановлення податків і зборів

7.1. Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об’єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

7.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

7.4. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.