Податкова застава як засіб погашення зобов’язань перед бюджетом

З метою забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання перед бюджетом та пені, не сплачених у строк, визначений Податковим кодексом, до такого платника застосовується податкова застава.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 розділу II Податкового кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної фіскальної служби про наявність такого майна.

Якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу та орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Податковим кодексом передбачена відповідальність платника за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, а саме тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Стягнення безготівкових та готівкових коштів платника податків, продаж майна, що перебуває в податковій заставі проводяться не раніше, ніж через 60 днів після направлення податкової вимоги.

Першим етапом з погашення податкового боргу є робота протягом 60 днів після формування податкової вимоги безпосередньо з платниками для забезпечення ними добровільної сплати, та проведення податковим керуючим підготовчої роботи, до проведення примусових заходів стягнення:

- проведення співбесіди з платниками;

- аналіз податкової звітності;

- наявність та дислокація рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, касових апаратів.

Метою проведення співбесіди з платником є: інформування його про факт наявності боргу; ознайомлення із заходами, які можуть бути застосовані у разі його непогашення, передбачені діючим законодавством (стягнення грошових коштів з рахунків, вилучення готівки, виділення, опис та наступна реалізація активів, застосування адміністративного арешту, банкрутство); пояснення обов’язкового дотримання податкової дисципліни, оскільки конституційний обов'язок платника податків сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції до бюджетів; отримання, від боржника необхідної інформації щодо причини виникнення податкового боргу та можливостей його погашення; пояснення шляхів погашення податкового боргу, передбачених діючим законодавством; роз’яснення порядку застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, інше.

Результатом співбесіди може стати самостійне погашення боржником всієї суми податкового боргу, без застосування заходів щодо його стягнення.

Стаття 88. Зміст податкової застави

88.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

88.2. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

88.3. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Стаття 89. Виникнення права податкової застави

89.1. Право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.

89.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

89.3. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

89.4. У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

89.5. У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

89.6. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

89.7. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

89.8. Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Стаття 90. Податковий пріоритет

90.1. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Питання 60. Отримання податкової інформації контролюючими органами.

Стаття 73. Отримання податкової інформації контролюючими органами

73.1. Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

73.2. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов'язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено інші строки надання такої інформації:

73.2.1. інформація, зазначена у підпунктах 72.1.2.1 та 72.1.2.5 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним;

73.2.2. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Органами державної статистики інформація надається відповідно до плану державних статистичних спостережень;

73.2.3. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.4 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами місцевого самоврядування не пізніше 10 календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням;

Порядок подання інформації контролюючим органам визначається Кабінетом Міністрів України.

73.3. Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

73.4. Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

73.5. З метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Під час проведення зустрічної звірки з’ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.

Форма запиту контролюючого органу на проведення зустрічної звірки встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб’єкту господарювання у 10-денний строк.

Повторне здійснення зустрічних звірок контролюючими органами з одного і того самого питання заборонено.

Питання 61. Історія оподаткування. П'ять історичних етапів розвитку оподаткування.

Історія оподаткування включає п'ять етапів:

І етап розвитку оподаткування – існування продовольчих складів як форми перерозподілення у часи від початку людства. Таким чином збирався страховий продовольчий фонд усієї родини. Другим доказом є жертовники. Податки, оподаткування, публічні перерозподільчі відносини існували в додержавний період. Для розвитку оподаткування стимулюючим фактором послужив суспільний розподіл праці. Таким чином ми стверджуємо антропність перерозподільчих або податкових норм, не пов'язуючи їх виникнення ані з суспільним поділом праці, ані з виникненням держави. При цьому ми стверджуємо, що немає істотної різниці між справлянням податків у державний та додержавний період на першому етапі оподаткування, в однаковій мірі вони характеризуватися безсистемністю, переважно натуральною формою справляння, вибірковістю, відсутністю загальності та справедливості оподаткування. Певні виключення становлять податкові системи Греції та Риму. - Сприйняття оподаткування базується на тому, що податок сприймався як внесок добровільний, як плата за щось, навіть якщо він ставав фактично обов'язковим, звідси розвиток мит. - Широке використання інституту оподаткування не лише державою, але й будь-ким, хто мав владу.

Риси І етапу оподаткування: 1. Є найдовшим за часом, характеризується найповільнішим розвитком оподаткування: с початку людства до 16 століття.

2. Перерозподільчі податкові відносини існують не тільки і не стільки в межах державних відносин, скільки передують державному оподаткуванню та існують з ним одночасно.

3. Податки та податкові платежі є недорозвинутими, епізодичними та безсистемними, справляння податків здійснювалося часто просто за потребою, іноді за певною умовою.

4. Розвинутість інших неподаткових форм державних доходів, що мають приватно-правову природу та зважаючи на невеликі потреби у фінансуванні публічних держаних потреб можуть у повному обсязі забезпечити собою публічні потреби: регалії (продаж прав) , домени ( використання майна), військова здобич.

5. Низький рівень правового регулювання податкових відносин. Податкові норми мають одиничний характер, не мають великого значення для регулювання оподаткування, однак саме в цей час приймаються нормативні акти, покладені в основу подальшого розвитку сучасного оподаткування: Велика хартія вольностей 1213 рік, що містила перелік податків, що справлялися за звичаєвим правом: податок на викуп з полону короля, податок на посаг його доньки, податок на посвяту в рицарство старшого сина короля.

6. Низький рівень розвитку грошового обігу, переважно натуральна форма оподаткування, оподаткування у вигляді натуральних повинностей.

7. Беззаперечна перевага прямого ( фактичний та юридичний платник податків співпадає) оподаткування над очевидно недорозвинутим непрямим ( фактичний та юридичний платник податків різні особи) . Подушний податок, податки на особу.

8. Етапи розвитку оподаткування: -рівне -пропорційне -прогресивне.

9. Прямий податок на особу є ознакою несвободи людини. Невдалі спроби запровадження акцизів.

10. Існування специфічних податків та інших платежів, що не зустрічаються в жодному іншому періоді ( ейсфори, літургії, податки на рабів).

11. Рівень розвитку наукового осмислення оподаткування є настільки низьким, що свідчить про відсутність

фінансової науки у цей період, ніж про її наявність навіть у недорозвиненому вигляді.

12. Існування дискримінаційних податків (податки з етнічних, релігійних чи соціальних груп).

13. Недорозвинутість системи адміністрування податків.

ІІ етап розвитку оподаткування – 16-18 століття - Податки починають грати основну роль; - Зміна етапів пов'язана з наступними змінами: 1. Відкриття Америки, вільний дешевий капітал; - Нова функція держави – забезпечення сиріт; 2. Порох, необхідність професійної армії, постійний стан війни, що потребує коштів, необхідність виникнення нових джерел фінансування – нові нетрадиційні податки; 3. Феодальне роздроблення - Епоха меркантилізму ( економічне вчення, за допомогою якого держави методом спроб і помилок ставали могутнішими, зміст – могутніші той, у кого більше грошей);

Риси ІІ етапу оподаткування: 1. Перерозподільчі або податкові відносини остаточно оформлюються в межах державних відносин, оподаткування в повній мірі забезпечується державним примусом.

2. У справлянні податків з'являються ознаки системності, поширюєтться нецільове оподаткування, хоча значною залишається доля і цільов платежів.

3. Податки перетворюються в одне з основних джерел наповнення державної казни. Поряд із все ще значними обсягами доходів від регалій, доменів, військової здобичі. Обсяги оподаткування та державних доходів зростають.

4. Низький рівень правового регулювання податкових відносин, які розвивається у порівнянні з першим етапом оподаткування, але залишається невисоким, характеризується суперечливістю, подвійністю, обмеженістю норм, спрямованих на захист платників податків. Розвиток грошового обігу сприяє поширенню грошової форми справляння податків, при збереження

натуральної форми.

5. Стрімкий розвиток непрямого оподаткування, що призводить. До підвищення значення непрямих податків, у порівнянні з прямими.

6. Існування дискримінаційних податків з окремих груп населення (представники іншої віри-євреї).

7. Реальні податки - оподаткування майна здійснюється за формальними, зовнішніми ознаками, не співставляється з реальною вартістю майна.

8. З'являються перші теорії оподаткування, що характеризуються безсистемністю та суперечністю, у державній політиці панує меркантилізм ( фон Юсті “Система державних фінансів”, Зоненфельдс, Локк, Руссо, Монтеск’є (теорія суспільного договору) ). Думки вчених зводилися до приватно-правового розуміння податків. Уільям Петті “Трактат про податки і збори” 1662 рік – попередник Сміта.

9. Адміністрування податків є вкрай недорозвинутим, дискримінаційним для платників, процвітає відкупна система. Також застосовується кругова порука та розкладка податків.

10. Найбільша за всю історію оподаткування кількість відомих податкових бунтів, війн, революцій, що трапилися протягом порівняно невеликого проміжку часу. Селянські війни (Ганс Пайпер Німеччина).

11. Санкції за порушення податкових норм відрізняються жорстокістю, що піддається критиці з боку представників школи природнього права.

12. Спостерігається жорстка протекціоністські політика урядів, спрямована на постааїну товарів іноземного виробництва, що призводить до утворення в державі окремого прошарку суспільства –контрабандистів, контрабанди як нової галузі.

13. Оподаткування на рівні держави філософією сприймається як приватно-правовий механізм.

ІІІ етап розвитку оподаткування – кінець 18 століттяпочаток 20 століття

Риси 3 етапу оподаткування:

1. Податки стають основним джерелом державних доходів,

істотно переважаючи всі інші доходи бюджетів європейських країн.

2. Доля обсягу непрямого оподаткування в загальних надходженнях від обов'язкових платежів істотно зростає. У непрямому оподаткуванні присутній так званий каскадний ефект, тобто штучне, подвійне оподаткування та нарахування податку на податок.

3. Скороченням кількості податків до кількох акцизів.

4. Адміністрування податків вдосконалено, скасовується відкупна система, вдосконалюються та ускладнюються податкові процедури. Для справляння окремих податків використовуються нові інструменти, наприклад, земельний кадастр у Франції. У справлянні непрямих податків момент виникнення податкового зобов'язання переміщується від моменту виготовлення товару до його реалізації споживачу.

5. З'являються спеціалізовані податкові органи, до яких поступово переходять повноваження поліції щодо справляння податків.

6. Зменшення кількості податкових бунтів.

7. Оподаткування індивідуалізується, тобто при визначенні елементів податків починають враховуватися особливості окремих категорій платників податків з метою реалізації принципу справедливості оподаткування при скороченні застосування механізму розкладки.

8. Фінансова наука відіграє вирішальну роль у фінансовій політиці держави, з'являється фінансове право та наука фінансового права. Це той період, коли держави починають експериментувати з певними фінансовими теоріями.

9. Адам Сміт “Дослідження про природу та багатство нації” – класична економічна теорія. Єдиним справжнім балансом над економікою є не перевага імпорту над експортом, а перевага виробництва над споживанням. Держава не повинна втручатися в економіку взагалі, у цьому випадку економіка сама себе врегуляє за допомогою попиту та пропозиції (невидимая рука рынка).

Увів 4 максими, яким повинно відповідати оподаткування:

1. Загальність податків, їх пропорційність доходам

2. Визначеність оподаткування

3. Простота та зручність сплати податків

4. Економічність оподаткування ( податки повинні лягати на більшу кількість населення).

10. Вдосконалюється податкова звітність та декларування податків платниками податків.

11. Скасовується архаїчна подать, вводяться нові податки: податок на доходи фізичних осіб та підприємства, податок на прибуток акціонерних товариств, на спадок, на капітал.

12. З'являються прогресивні шкали податкових ставок, замість пропорційних, при оподаткуваннні починає використовуватися категорія неоподаткованого мінімуму.

13. Наявність податкового обов'язку пов'язується з правом обирати та бути обраним.

14. Розширення прав парламенту у погодженні питань оподаткування щодо введення нових податків та зміни існуючих.

ІV етап розвитку оподаткування- початок 20 ст.- 60-ті роки 20 ст.:

1. Істотно зростає доля ВВП, що перезподіляється через бюджет, а також обсяг оподаткування в загальних надходженнях від обов'язкових платежів до бюджету.

2. Збільшується обсяг надходжень від прямих податків завдяки введенню податку на доходи фізичних осіб у більшості європейських країн та США та збільшення ставок.

3. Збільшення кількості податкових систем у світі.

4. Використання тоталітарними режимами оподаткування як елементу політичної боротьби, винищення цілих соціальних верств через оподаткування.

5. Створення та розвиток цілої індустрії ухилення від оподаткування, що включає в себе, крім відповідних технологій, спеціалістів, інструментів , окремі держави та території.

6. Подальше вдосконалення адміністрування податків.

7. Значно розвивається система спеціалізованих податкових органів, повноваження яких розширюються.

8. Зменшується кількість податкових бунтів, через те, що у

платників податків з'являються законодавчо закріплені права.

9. Фінансова наука відіграє визначальну роль у податковій науці, відбувається бурхливий розвиток як фінансової науки, так і науки фінансового права. Фінансова наука є заполітизованою.

10. 2 основні течії в економіці: Кайнсіанство ( широке втручання держави в економіку суспільства); неолібералісти (прихильники вільного розвитку економіки, політики невтручання) Фрігман.

11. Вдосконалюється податкова звітність та декларування платниками податків.

12. Настає ера універсальних акцизів, усі акцизи, крім надприбуткових, замінюються єдиним універсальним акцизом –податок з продажу.

13. Прогрес шкал податкових ставок податку на дохід значно зростає.

14. Неоподаткований мінімум зменшується, кількість платників податків зростає, розривається зв'язок між виборчим правом та обов'язком сплачувати податки. Податок не сприймається виключно як фіскальний інструмент із наповнення бюджету, за ним закріплюється роль інструменту державної економічної політики. Податок впливає на соціальні функції в суспільстві .

15. Розширюються права парламенту в питаннях оподаткування.