26. Теорія кореня й класифікація мов у працях ф.Боппа.

Знайомство європейців із санскритом підготувало до періоду порівняльно-історичного методу. ПІМ – це система науково-дослідницьких прийомів, завдання яких, за допомогою порівняння споріднених мов пояснити історію певної мови та реконструювати прамову. ПІМ може показати розвиток мови до наявності писемної фіксації. Ф. Бопп став родоначальником ПІМ, коли у 1816 р. у Франкруті у віці 25 років опублікував працю «Про санскритську дієвідміну в порівнянні з дієвідмінами грецької, латинської, перської, німецької мов».

Іншою працею Боппа є «Порівняльна граматика санскриту, зенду, вірменської, грецької, латинської, литовської, старослов’янської, готської, німецької мов».Найбільш розробленою була морфологія. В центрі цієї граматики опиняються корені та флексії. Бопп поділяє усі слова на дві групи. Вважав, що усі слова походили від односкладових коренів, які поділялися на два класи: дієслівні крені та займенникові корені. Доводить, що особові дієслівні закінчення в індоєвропейських мовах це, за походженням, займенникові корені, а дієслівні форми утворюються шляхом поєднання дієслівного і займенникового коренів. Отже, усі флективні (відмінювані) граматичні форми це результат дії аглютинації (поєднання) первинно-незалежних коренів.

В цей час, Беккер, створює теорію еволюції, суть якої полягає в тому, що не флексії утворюються із займенникових коренів, а навпаки, службові слова, а також займенники утворюються в результаті розподілу єдиного слова на складові елементи.

Із теорією кореня пов’язана і класифікація мовБоппа:

1.Мови без справжніх коренів (які не здатні сполучатися) – китайська.

2.Мови з односкладовими коренями, які здатні сполучатися – усі індоєвропейські мови.

3.Мови із коренями, які складаються з трьох приголосних – семітські мови.

Заслуги Боппа:

1.Вперше розобив теорію порівняльно-історичного дослідження мов, на основі порівняльних закінчень дієслів, дійшов висновку про єдність граматичних систем різних мов.

2.Відкриваючи початковий вигляд форм, пояснив явища однієї мови за допомогою фактів іншої мови. Цим заклав основи ПІМ. Свій метод апробував на матеріалі 45 мов.

3.Ввів у лінгвістичний обіг поняття «звукового закону» і термін «індоєвропейські мови» (до цього були «індогерманські мови»).

27. Дослідження р.Раска. Методологічні критерії дослідження спорідненості мов.

Р.Раск володів 25 мовами. Основна праця – «Походження ісландської мови», у якій він доводить походження саме ісландської мови (1818р.). Р.Раск вперше у процесі порівняння мов, заявляє про ступінь спорідненості подібних мов. Основна думка – скандинавські і германські мови є близькими і разом із слов’янськими та балтійськими походять із давньофракійської мови – мертвої прамови Пд.-сх. Європи. Раск виділяє 400 слів, які є спільними у різних споріднених мовах. Раск пропонує керуватися такими принципами у лексико-семантичному аналізі:

1. якщо одне й те саме слово існує в багатьох мовах, то слід вважати, що воно належить тій мові, в якій функціонує в найзагальнішому значенні.

2. якщо слово існує в межах однієї групи в одному або кількох значеннях, а в сусідній групі має більше значень, то воно запозичене з іншої мови.

3. якщо слово виступає ізольовано в одній мові, а в іншій мові має прозорі зв’язки, то воно запозичено першою мовою.

Методологічні критерії Раска:

• Встановлення граматичних відповідностей;

• Встановлення тотожностей певних прошарків лексики;

• У порівнюваних мовах наявність правил закономірних звукових переходів.