32. Учення в.Фон Гумбольдта про мовлення й мислення.

В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям.

У вченні про мовлення й мислення, Гумбольдт вперше підриває монополію логічної мови у мовознавстві. Лінгвісти розглядали мову як технічний засіб творення думки, а Гумбольдт доводив, що мова і мислення пісно пов’язані і мова – це той орган, який творить думку. Мислення не просто залежить від мови, а зумовлюється мовою. Мови – це органи оригінального мислення нації. Мова – це посередник між людиною і зовнішнім світом. Різні мови є не різними позначеннями однієї і тієї ж речі, а різними баченнями її. Мислення не можливе без мови і мова, у свою чергу, припускає мислення.

33. Учення в.Фон Гумбольдта про форму в мові.

В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям.

Гумбольдт встановив факт існування внутрішньої форми мови. Він розмежовував зовнішню і внутрішню форми. Зовнішня форма – це не лише звукове оформлення, а й морфологічна структура та значення. Це матерія мови. Форма мови – це «постійне й одноманітне в діяльності духу, яке підносить артикульований звук до рівня думки». Форма мови виявляється в тому, що мова не є агрегатом слів, а системою, оскільки кожен окремий елемент існує завдяки іншим елементам. Форма мови – це єдність матеріального та ідеального планів. Внутрішня форма є своєрідною для кожної мови і втілюється у зовнішній формі. Внутрішня форма є головною, вона:

• відрізняє одну мову від іншої;

• фіксує особливості національного світобачення.

Внутрішня форма – це сукупність шляхів, способів і прийомів, за допомогою яких позамовний зміст передається зовнішніми, звуковими засобами.