- •1.Предмет і завдання історії мовознавства.
- •3.Періодизація історії мовознавства.
- •5.Індійська лінгвістична традиція.(фонет.Вчення в роботі Панніні; словотвір і морфологія в працях давньоіндійських учених).
- •6.Історія китайської писемності.
- •7.Чотири трактати Давнього Китаю.
- •10.Особливості греко-римської лінгвістичної традиції. Її періодизація.
- •11.Філософський період мовознавства в Давній Греції(дискусія давньогрецьких учених про правильність імен; проблема аналогії й аномалії; теорії походження мови).
- •12.Граматичний(александрійський)період греко-римського мовознавства(вивчення фонетики, граматики, етимології, стилістики; Арістотель, Арістарх, д.Фракійський, стоїки).
- •13.Розвиток мовознавства в Давньому Римі.
- •14.Значення античної філології в ім.
- •15.Історичні риси епохи Середній Віків і їх відображення в мові.
- •16.Розробка граматичної теорії в Середньовічній Європі(граматики Доната і Прісціана).
- •17.Філософські дискусії в середні віки.
- •18.Граматичне вчення арабів.
- •19.Особливості епохи Відродження й мовознавство періоду 14ст.-16ст.
- •20.17Ст в ім.Ідеї філософів.Теорії походження мови.
- •21.Граматика Пор-Рояля в ім(дослідження слова й речення).
- •22.Проблема спорідненості мов у 16-18ст.Предвісники порівняльно-історичного мовознавства.
- •23.Порівняльно-історичний метод дослідження мов, його періодизація.
- •24. Ф.Бопп – основоположник порівняльно-історичного мовознавства. Проблема виникнення флексій у дослідженнях ф.Боппа.
- •26. Теорія кореня й класифікація мов у працях ф.Боппа.
- •27. Дослідження р.Раска. Методологічні критерії дослідження спорідненості мов.
- •28. Я.Грімм. Закон Раска-Грімма.
- •29. О.Х. Востоков – основоположник порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов.
- •30. Гумбольдт - основоположник загального теоретичного мовознавства.
- •31. Учення в.Фон Гумбольдта про мову й дух народу.
- •32. Учення в.Фон Гумбольдта про мовлення й мислення.
- •33. Учення в.Фон Гумбольдта про форму в мові.
- •34. Морфологічна класифікація мов в.Гумбольдта та проблема досконалості мов.
- •35. Натуралістичний напрямок у мовознавстві другої половини хіх ст. Натуралістичні погляди Августа Шлейхера.
- •36. Типологічна класифікація та концепція розвитку мов у вченні а.Шлейхера.
- •37. А. Шлейхер – компаративіст.
- •38. Теорія розпаду прамови. Учення Шлейхера про родовідне дерево. Інші теорії розвитку мови в історії мовознавства.
- •39. Психологічний напрям в історії мовознавства. Погляди на мову г.Штейнталя.
- •40. Психологія народів Вундта.
- •41. Лінгвістичні погляди о.О. Потебні. Учення про слово. Учення про граматичну форму слова. Синтаксичні вчення о.О. Потебні.
- •42. Молодограматичний напрям у мовознавстві й маніфест молодограматиків.
- •43/1. Фонетичні вчення молодограматиків.
- •43/2. Зародження семасіології в працях молодограматиків.
- •44. Полеміка з молодограматиками й нові лінгвістичні західноєвропейські школи кінця хіх – початку хх ст.
- •45. Соціологічний напрям в історії мовознавства. Лінгвістична діяльність його представників.
- •46. Неограматичний напрям в історії мовознавства. Московська лінгвістична школа (п. Фортунатов). Казанська лінгвістична школа (б. Де Куртене).
- •47. Учення про лінгвістичні протиставлення в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •48. Мови як система в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •49. Теорія лінгвістичного знаку в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •50. Ф. Де Соссюр і подальший розвиток науки про мову.
- •Виникнення структуралізму. Представники структуралізму.
15.Історичні риси епохи Середній Віків і їх відображення в мові.
Історія Середніх Віків це тривалий період,який триває впродовж 1000 років. З кінця 496р.до н.е.(занепаду Римської імперії) по 1492 р.(відкриття Колумбом Америки).
Мова цього періоду характеризувалась:
1.виділенням двох сфер мов:
-канонічні(правильні мови; мови давніх цивілізацій давньогрецька і латинська, давньоєврейська, арабська);
-варварські(вульгарні мови, безписемні мови, розмовні мови).
2.розвитком неправильних мов.
У зх.Європі писемність створювалась стихійно на основі латинської мови.
У сх..Європі створювалась на основі грецького алфавіту старослов’янська мова.
В 9ст.починають створювати граматики для неправ.мов.
3.формування білінгвізму(двомовності:усної і писемної),його розповсюдження по європ.континенту.
Головним завдання теорії мови є подолання диференціації текстів канонічної мови і погодження нового письмового тексту із старим текстом.
Лінгвістика Середньовіччя – це створення писемності для неправильних мов і створення для них граматик.
16.Розробка граматичної теорії в Середньовічній Європі(граматики Доната і Прісціана).
Поняття «Латинська мова» і «Граматика» були тотожними.Компілятивні роботи(напис.на основі чужих матеріалів)-зявляються у ранньому Середньовіччі.
1.Граматика ДОНАТА.
Повна Граматика Доната складається з двох частин. Перша найчастіше зустрічається під заголовком Донат. «Коротка наука про частини мови», або коротко «Мала граматика». Вона містить огляд восьми частин мови: ім'я, займенник, дієслово, прислівник, причастя, союз, привід і вигук. Побудована у формі «питань» і «відповідей», як діалог учня з учителем. Учень задає питання, а вчитель дає відповідь на нього. Наприклад: «Скільки чисел у імені? - Два: однина і множина ». Ця частина Граматики широко використовувалася на початковому етапі навчання латинської мови.
2.Граматика ПРІСЦІАНА(18 книжок)
-вивчення латин.мови в школі.
-16 книг вчення про звук та формотворення; 2 книги – вивчення синтаксису.
Використовував семантику і формальний критерій.Плутав поняття букви та Звука.
Слово – найменша частина складного висловлювання, яка сприймається як семантичне ціле(за Присціаном).
У морфології виділ.8частин мови, такіж як і виділяв Арістарх:імя, дієслово, прикметнк,займенник,прийменник, вигук, сполучник, прислівник.
На формально-граматичному критерії були побудовані 2 останні книги Прісціана. Він розписав взаємодію слів між собою. Граматика Прісціана утвердилась,як найбільший граматичний трактат раннього Середньовіччя.
Але в 12-13ст.латинська мова вже не є розмовною, тому граматика Прісціана втрачає свою актуальність.
СПЕКУЛЯТИВНА ГРАМАТИКА. Граматика Петра Гелійського. Основана на грамат.Прісціана, але вносить характерні зміни.
Латинська граматика була в Середньв.Європі єдиним і універсальним підручником мови.Панування латинськ.мови негативно впливало на інші мови і виявлялось:
1.ЛМ використовувалась для писемної комунікації у Зх.Європі, нехтуючи звуковою будовою мови, а звертали увагу лише на буквенну передачу латини.
2.Поняття «Лат.Граматики» збігається з поняттям «Граматики» взагалі.І в процесі вивчення національних мов на них механічно переносяться норми латинськ.мови, в результаті цього не добираючи норм інших мов.
3.На вивчення латинськ.мови дивилися як на «логічну школу мислення», що призвело до того, що правила граматичних явищ почали визначатися логічними критеріями.