15.Історичні риси епохи Середній Віків і їх відображення в мові.

Історія Середніх Віків це тривалий період,який триває впродовж 1000 років. З кінця 496р.до н.е.(занепаду Римської імперії) по 1492 р.(відкриття Колумбом Америки).

Мова цього періоду характеризувалась:

1.виділенням двох сфер мов:

-канонічні(правильні мови; мови давніх цивілізацій давньогрецька і латинська, давньоєврейська, арабська);

-варварські(вульгарні мови, безписемні мови, розмовні мови).

2.розвитком неправильних мов.

У зх.Європі писемність створювалась стихійно на основі латинської мови.

У сх..Європі створювалась на основі грецького алфавіту старослов’янська мова.

В 9ст.починають створювати граматики для неправ.мов.

3.формування білінгвізму(двомовності:усної і писемної),його розповсюдження по європ.континенту.

Головним завдання теорії мови є подолання диференціації текстів канонічної мови і погодження нового письмового тексту із старим текстом.

Лінгвістика Середньовіччя – це створення писемності для неправильних мов і створення для них граматик.

16.Розробка граматичної теорії в Середньовічній Європі(граматики Доната і Прісціана).

Поняття «Латинська мова» і «Граматика» були тотожними.Компілятивні роботи(напис.на основі чужих матеріалів)-зявляються у ранньому Середньовіччі.

1.Граматика ДОНАТА.

Повна Граматика Доната складається з двох частин. Перша найчастіше зустрічається під заголовком Донат. «Коротка наука про частини мови», або коротко «Мала граматика». Вона містить огляд восьми частин мови: ім'я, займенник, дієслово, прислівник, причастя, союз, привід і вигук. Побудована у формі «питань» і «відповідей», як діалог учня з учителем. Учень задає питання, а вчитель дає відповідь на нього. Наприклад: «Скільки чисел у імені? - Два: однина і множина ». Ця частина Граматики широко використовувалася на початковому етапі навчання латинської мови.

2.Граматика ПРІСЦІАНА(18 книжок)

-вивчення латин.мови в школі.

-16 книг вчення про звук та формотворення; 2 книги – вивчення синтаксису.

Використовував семантику і формальний критерій.Плутав поняття букви та Звука.

Слово – найменша частина складного висловлювання, яка сприймається як семантичне ціле(за Присціаном).

У морфології виділ.8частин мови, такіж як і виділяв Арістарх:імя, дієслово, прикметнк,займенник,прийменник, вигук, сполучник, прислівник.

На формально-граматичному критерії були побудовані 2 останні книги Прісціана. Він розписав взаємодію слів між собою. Граматика Прісціана утвердилась,як найбільший граматичний трактат раннього Середньовіччя.

Але в 12-13ст.латинська мова вже не є розмовною, тому граматика Прісціана втрачає свою актуальність.

СПЕКУЛЯТИВНА ГРАМАТИКА. Граматика Петра Гелійського. Основана на грамат.Прісціана, але вносить характерні зміни.

Латинська граматика була в Середньв.Європі єдиним і універсальним підручником мови.Панування латинськ.мови негативно впливало на інші мови і виявлялось:

1.ЛМ використовувалась для писемної комунікації у Зх.Європі, нехтуючи звуковою будовою мови, а звертали увагу лише на буквенну передачу латини.

2.Поняття «Лат.Граматики» збігається з поняттям «Граматики» взагалі.І в процесі вивчення національних мов на них механічно переносяться норми латинськ.мови, в результаті цього не добираючи норм інших мов.

3.На вивчення латинськ.мови дивилися як на «логічну школу мислення», що призвело до того, що правила граматичних явищ почали визначатися логічними критеріями.