30. Гумбольдт - основоположник загального теоретичного мовознавства.

В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Ім'я Гумбольдта знаменує собою появу загального мовознавства. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Він сам об'їздив всі кути земної кулі і міг сам перевірити всі знання, що були в його розпорядженні. Гумбольдт чудово орієнтувався в тому, як розвивається порівняльно-історичне мовознавство. Він листувався з Боппом, Гріммом. Він високо оцінював успіхи порівняльно-історичного мовознавства, але вважав, що крім збирання і осмислення фактів мов, потрібно замислитися над загальними проблемами. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям. Гумбольдта неможливо віднести до жодної лінгвістичної школи. Він має абсолютно особливе положення. Сама його лінгвістична система є якісно новим етапом в розвитку науки про мову. Вперше в історії мовознавства він використовує всі знання, які мала в своєму розпорядженні лінгвістична наука того часу. Він зміг створити дуже струнку теорію, обґрунтувавши багато теоретичних питань: внутрішній склад мови, зв'язок мови з мисленням і суспільне функціонування організму мови. Всі ці питання складають проблематику мовознавства і сьогодні.

Гумбольдт має велику кількість праць, конкретних лінгвістичних робіт, що торкаються проблем окремих мов. Як наприклад, доклад «Про порівняння вивчених мов, стосовно різних етапів їх розвитку», який цікавий тим, що у ньому охоплюється велика кількість мов. Висловлюється думка про необхідність типологічного підходу до вивчення мов.

Він набагато випередив можливості свого часу і передбачив, в якому напрямку буде розвиватися лінгвістика в майбутньому. Він вважав, що в мовознавстві разом із порівняльно-історичною можуть існувати інші області, які розвиватимуться за іншими методами.

31. Учення в.Фон Гумбольдта про мову й дух народу.

В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям.

У вченні про мову й дух народу Гумбольдт розглядав свідомість як особливу першооснову, яка не залежить від матерії і розвивається за своїми законами. Гумбольдт пише, що мова народу є його дух, а дух народу є його мова. Мова розвивається за законами духа. Кожна конкретна мова пов’язана з духом народу, носієм цієї мови. Мова – це зовнішній вияв духу народу. Дух народу можна пізнати тільки через мову. Дух народу основа розрізнення мов. Зв'язок мови й духу народу недоступний людському розумінню. За сучасним же визначенням, дух – це психічні здібності, свідомість, мислення.