3.Споживні властивості товарів. Показники, що визначають споживні властивості. Показники ергономічні, естетичні та екологічні.

Споживчі властивості – це властивості, які зумовлюють здатність товару задовольняти потреби споживачів й проявляються в процесі споживання. Ці властивості необхідні для конкретизації споживчої цінності товару.(соціального призначення;функціональні(енерг.ценность,органолепт);експлуатаційні;ергономічні;естетичні;екологічні.) Показники споживних властивостей товарів визначають ефективність використання товарів за призначенням, їхнім соціальним значенням, практичну корисність, нешкідливість та естетичну доцільність.

Ергономічні властивості – характеризують зручність і комфорт експлатації товарів на всіх етапах в циклі «людина-товар-людина». Ці властивості задовольняють фізіологічні та психологічні потруби відповідно до певних характеристик споживачів. Залежно від цих характеристик ергономічні властивості бувають: гігієнічні, антропометричні, психологічні, психолого-фізіологічні.

Естетичні властивості – виявлють почуттєво сприятливих ознак,форми, свою суспільну цінність та соц. Культурну значущість задовольняти естетичні потреби людини. Осн. Показники естетичних властивостей: інформаційна виразність ф-ми, художньо-образна виразність, відповідність стилю, раціональність ф-ми, відповідність ф-ми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та товарного вигляду.

Екологічні властивості - визначають рівень шкідливості який здійснює товар на довкілля при їх експлатації і використанні.

4.Визначте предмет та мету товарознавства. Наведіть приклади прояви споживних властивостей конкретного товару. Обґрунтуйте загальнопрофесійну функцію товарознавства. Визначте потреби людини як необхідну властивість функціонування суспільства.

Товарознавство – це наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості товарів, їх класифікацію, стандартизацію, чинники, які формують якість товарів, умови зберігання якості, закономірності формування асортименту та його структуру.

Мета дисципліни – це вивчення теоретичних положень, які властиві всім товарам, незалежно від їх класів, підкласів й груп, набуття навичок застосування окремих методів товарознавства та визначення основних характеристик товарів, які зумовлюють їхню споживчу цінність, а також їхні зміни на всіх етапах товароруху.

Об’єктом товарознавства є товар, що реалізується. Крім того, до об’єктів товарознавства можна віднести супутні з товаром торгівельні послуги по зберіганню товару, підготовці його до продажі та експлуатації, контролю якості тощо, а також сукупність зв’язків і відношень, що мають місце в процесі комерційної діяльності.

Товар має чотири основні групи властивостей (характеристики): асортиментну, кількісну, якісну, вартісну. Крім того, про всі ці характеристики повинна бути товарна інформація. Наявність у товарі перших із трьох характеристик, які можна назвати товарознавчими, забезпечує спроможність товару задовольняти ті чи інші потреби людей (біогенні, соціогенні). Ці характеристики визначають споживчу цінність товару.

Об’єкти товарознавства – це продукти праці, які обертаються на ринку, тобто набувають форми товару й задовольняють особисті та суспільні потреби. Для того щоб товари могли задовольняти потреби людей, вони повинні мати корисність.

Метод товарознавства - це системний підхід до пізнання споживчої цінності товарів й вивчення закономірностей прояву та збереження споживчих властивостей. Найважливішим етапом товарознавства є вивчення якості товарів.

Споживчі властивості – це властивості, які зумовлюють здатність товару задовольняти потреби споживачів й проявляються в процесі споживання. Ці властивості необхідні для конкретизації споживчої цінності товару.(

Загальнопрофесійна функція – створення комерційного підприємства та участі в розробці його комерційної політики на підставі аналізу системи «виробництво–торгівля–споживання» і комплексу умов навколишнього середовища діяльності.

Для вивчення цієї функції товарознавства забезпечує підготовку з таких питань:

– структура чинників формування потреб і вимог споживачів до товару, життєвого циклу потреб;

– формування структури типології споживачів конкретного товару для обґрунтування сегментації ринку;

– функції товару, вимоги споживачів до номенклатури, асортименту і споживчих властивостей.

Потреби – це необхідна властивість функціонування, розвитку людини і суспільства в цілому. Людина може існувати і розвиватися лише за відповідних внутрішніх і зовнішніх умов, внаслідок власної діяльності і взаємодії із зовнішнім середовищем, здійснюючи з ним постійний обмін необхідними речовинами, життєвою енергією та інформацією, що відповідає певному становищу людини в системі самого середовища.

У процесі розвитку суспільстваного і змін в сукупності потреб людини одні потреби зникають, інші з'являються. Цей процес відображається в споживчій вартості.

Споживча вартість - це здатність товару задовольняти якусь потребу людини. Вона представлена у самій речі, тотожна сукупності тих хімічних і фізичних властивостей, які притаманні самому предмету.

Споживча вартість завжди має свою якісну і кількісну характеристики. Якісна - визначається мірою задоволення конкретної потреби й найповніше виявляється в якості товару. Саме якість стає найважливішим показником ефективності функціонування виробництва.