1. Текстову,

2. Планово-картографічну.

В текстових документах (книга, відомості, таблиці, кар­т­ки, нариси, пояснювальні записки) земельно-када­ст­рові дані відображаються в натуральних показниках (гек­та­ри, гривні, інші одиниці вимірювання фізичних величин).

Планово-картографічні документи - дають графічне зобра­ження облікової території на папері в певному масштабі у вигляді планів і карт, а також відображають земельно-кадастрові дані у вигляді схем, діаграм, карто­грам тощо.

Між текстовими і планово-картографічними доку­мент­та­ми існує тісний взаємозв'язок. Текстові документи заповнюють на основі планово-картографічних, або навпаки.

В залежності від змісту та призначення земельно-кадастрові документи поділяються на:

1. Основні,

2. Допоміжні

3. Первинні

Основні в свою чергу поділяються на облікові та звітні. Облікові - документи, в яких приводиться облік всього землеволодіння та землекористування і система­тич­но відображаються зміни, що в них проходять. Сюди від­носяться земельно-кадастрові книги підприємств, ус­та­нов, організацій, плани землекористувань, державні акти.

Звітні - документи, які готуються на підставі облікових за звітний період (як правило рік) станом на 1 січня наступного за звітнім періодом року. До них відносяться:

• звіти про наявність земель та їх розподіл за власниками земельних ділянок та землекористувачами, угіддями, видами економічної діяльності. Вони оформляються за встановленою формою (2-зем., 6-зем. ба-зем. 6б-зем.). На основі звітів готуються довідники;

• земельно-кадастрова книга району або міста, в якій реєструється кількісний і якісний склад по всіх землеволодіннях і землекористуваннях.

Допоміжні земельно-кадастрові документи доповню­ють або пояснюють відомості основних документів.

До них відносяться робочі зошити, списки землеко­ри­стувань, додатки до звітів, пояснювальні записки, нариси, картограми, діаграми тощо.

Первинні земельно-кадастрові документи складають під час виконання земельно-кадастрових робіт в натурі. Вони безпосередньо відображають фактичний стан земель. До таких документів відносяться матеріали:

1. знімань;

2. коректування планових матеріалів;

3. інвентаризації земель;

4. обліку змін у використанні земель;

5. контрольних обмірів площ;

6. відомості вирахування площ;

7. дані ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних, меліоративних та інших обстежень;

8. шкали бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель;

9. результати оперативно-технічного, бухгалтерсь­кого, статистичного обліку;

10. матеріали земле- та лісовпорядкування;

11. матеріали земельно господарського впорядкуван­ня міських земель та інші документи.

Отже, Для того, щоб успішно вівся земельний кадастр, необхідно виконання основної вимоги: постійне одер­жан­ня, надходження, систематизація та аналіз даних про природний, правовий і господарський стан земель. Ці дані повинні включати інформацію:

• хто є власником землі чи землекористувачем;

• площі земельних ділянок;

• склад і види угідь;

• якісний стан земель;

• порівняльна їх цінність тощо.

Кожна складова частина ДЗК використовує свої показники і висуває свої вимоги до них.

При реєстрації земельних ділянок і обліку кількості земель земельно-кадастрові відомості обмежуються в основному показниками:

• розмір площі земель;

• кому і на яких умовах надана земельна ділянка;

• розподіл земель за складом угідь;

• цільове призначення

• меліоративний стан і т. д.

При обліку якості, крім даних про площі угідь не­об­хідні відомості про природні властивості ґрунтів, які визначають їх якість:

• тип ґрунту;

• гранулометричний склад;

• забезпеченість поживними речовинами;

• кислотність;

• еродованість;

• засоленість;

• крутизна схилів та ін.

Бонітування ґрунтів використовує такі показники як площа земель та бал бонітету.

При економічній оцінці земель використовуються показники:

• площі земель;

• бали економічної оцінки;

• умовні кадастрові гектари тощо.

Для отримання земельно-кадастрових даних викори­сто­вують різні методи, які залежать від призначення показників земельного кадастру. Такими методами є:

• знімання;

• обстеження;

• збір та узагальнення статистичних даних.

Знімання місцевості або коректування планового матеріалу проводиться, в першу чергу, дія визначення площ земель. З використанням одержаного або від­корек­тованого планового матеріалу і проводиться визначення площ.

Детальні ґрунтові обстеження проводять для визна­чення показників природних властивостей ґрунтів.

Збір, обробку та аналіз статистичних даних про господар­ське використання земель проводять для економічної оцінки земель.

Отже, слід запам'ятати, що земельно-кадастрові роботи - це не разовий захід, а постійний процес одержання і оновлення даних про стан земель.Одержані дані обов'язково повинні піддаватися систе­ма­тизації. Систематизація земельно-кадастрових відомо­стей потрібна для їх цілеспрямованого використання у виробничій діяльності власників землі та землекористу­ва­чів і для державного управління земельними ресурсами.

Прикладом систематизації даних ДЗК є дані про площі. Для отримання відомостей про площу окремого землеволодіння (землекористування), спочатку його пло­щу поділяють на секції, в межах секцій визначають площу кожної окремої ділянки (контуру) і далі розшиф­ровують площу контурів за видами угідь відповідно до прийнятої класифікації обліку земель. Всі площі земель між собою повинні бути ув'язаними.

Тепер детальніше розглянемо що ж таке кадастрові зйомки (знімання). Так у Законі України «Про топог­рафо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23 грудня 1998 р. :

кадастрові зйомки — це комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж землеволо­дінь з їх найменуваннями, кількісними та якісними показни­ками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для різних кадастрів.

Оскільки дане ви­значення кадастрової зйомки є загальним, то у України це поняття конкретизується у контексті ведення дер­жавного земельного кадастру.

Зокрема, кадастрові зйомки (ст. 198 ЗК) визначаються як комплекс робіт, що мають бути виконані для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Отже -

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та

землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять

обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Достовірність даних земельного кадастру залежить від спо­собів їх одержання. Ці дані відображаються на пла­но­во-картографічному матеріалі і в текстових документах.

Планово-картографічні матеріали забезпечують наоч­ність земельно-кадастрових відомостей, попереджу­ють можливість пропусків або дублювання площ.

Джерелом одержання планово-картографічних мате­ріалів є роботи з наземного знімання (теодолітне, мензульне, тахеометричне) та дистанційного зондування (аерокосмічні методи знімання - фотографічне, спект­раль­не, інфрачервоне, радіолокаційне та інші).

Планово-картографічні матеріали, одержані будь-яким методом, повинні забезпечувати необхідну точність зе­мель­но-кадастрових відомостей, яка залежить від масш­та­бу плану.

Вибір масштабу залежить від розмірів і кіль­ко­сті контурів, характеру використання земель та інтен­сив­ності ведення сільського господарства.

В умовах дрібної контурності найбільш доцільними є плани масш­табу:

• 1:10000 (Полісся, Лісостеп),

• для Степу - 1:25000 (великі масиви земельних угідь),

• для господарств з вели­кою питомою вагою багаторічних плодових насад­жень, а також для зрошуваних районів - 1:5000,

• для ведення ДЗК в населених пунктах -1:500.

Кадастровий план земельної ділянки, кварталу, зони, села, селища, міста, району складається для графічного відображення необхідних елементів земельно-кадастрової інформації в масштабі, який забезпечує точність її відображення. На кадастровому плані зазначаються територіальні зони, кадастрові зони і квартали та їх межі, а також межі та кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, межі земельних сервітутів. Кадастровий план створюється на паперових та електронних носіях. Зміст і порядок відображення земельно-кадастрової інформації на кадастровому плані встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Черговий кадастровий план ведеться в межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, в цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці. Черговий кадастровий план ведеться на паперових та електронних носіях. На черговому кадастровому плані зазначаються номери кадастрової зони та кварталу, їх межі, розміри і кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, земельних сервітутів, охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель. Індексна кадастрова карта створюється для відображення місцезнаходження і нумерації земельних ділянок і є єдиною для ведення державного земельного кадастру та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Індексна кадастрова карта містить інформацію про межі земельних ділянок та їх кадастрові номери, в розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони, адміністративно-територіальної одиниці у масштабі, який забезпечує точність її відображення.

Аерофотознімання забезпечують достатню точність інформації. Цим способом знімання одержують як кіль­кісні, так і якісні характеристики землеволодінь і землекористувань: чіткі зображення меж, види угідь, стан посівів. Складені за матеріалами аерофотознімань плани можуть містити такі деталі і ознаки місцевості, які неможливо одержати шляхом виконання наземних зні­мань, особливо при застосуванні кольорових знімків. Тому в кадастрі наземні знімання використовуються рідко (там, де відсутні матеріали аерофотознімань, і при обліку поточних змін у використанні земель).

Аерофотозні́мання— дистанційний метод вивчення земної поверхні шляхом фотографування в різних областях оптичного спектра з літака чи інших літальних апаратів. Застосовується для складання планів кар’єрів, при підготовці програм рекультивації, геологічному картуванні тощо. Виконується за допомогою спеціального аерофотоапарата при заданому вертикальному або похилому положенні оптичної осі. Включає льотно-знімальний і фотолабораторний періоди, польові фотограметричні роботи.

Для отримання суцільного фотозображения ділянки місцевості аерофотознімання виконується за прямолінійними паралельними маршрутами з частковим перекриттям сусідніх аерофотознімків одного маршруту (поздовжнє перекриття) або суміжних маршрутів (поперечне перекриття), що дозволяє визначати просторові координати точок місцевості. Дані А. в застосовують для складання планів кар'єрів, підготовки комплексної програми рекультивації, при геологічному картуванні, дослідженнях зони прибережного шельфу та інш.

Аерофотознімок – фотографічне зображення місцевості, отримане із літака чи іншого літального апарата. В геометричному відношенні являє собою центральну (чи іншу) проекцію, центром проектування якої служить задня вузлова точка об’єктива АФА.

Види аерофотознімків:

1. горизонтальний – отриманий при строго прямовисному положенні осі АФА. У випадку плоскої і без нахилу місцевості масштаб горизонтального аерофотознімка на всій його площі постійний;

2. плановий – отриманий при проведенні планового аерофотознімання, відхилення оптичної осі АФА від прямовисного положення не перевищує 3°;

3. перспективний – отриманий при перспективному аерофотозніманні. Місцевість на перспективному аерофотознімкові зображається без збереження подібності фігур, масштаб в різних його частинах різний; користуватися таким знімком у вимірювальних цілях без застосування фотограмметричних приладів недоцільно;

4. кольоровий – місцевість зображається в кольорах, близьких до натуральних;

5. спектрозональний – кольоровий аерофотознімок, на якому об’єкти місцевості зображуються не в натуральних, властивих їм кольорах, а в умовних (червоному, зеленому, блакитному тощо); завдяки цьому різні об’єкти чітко розрізняються за своїм зафарбуванням;

6. топографічний – отриманий топографічним АФА.

За останні роки у зв'язку з розвитком космічної галузі стало можливим вивчення земної поверхні космічними методами зондування.

Космічна зйомка для підготовки первинних кадастрових матеріалів почала застосовуватись з 2002 року і на даний час є єдиною альтернативою аерофотозніманню. Космічні знімки високої розподільної точності мають наступні перевагу – вони забезпечують високу просторову точність до 1 метра, проти мінімальних 20 метрів при аерофотозніманні. На такий метод створення базових карт переходять окрім промислово розвинених країн також Російська Федерація та Білорусь. РФ здійснила запуск супутника „Ресурс ДК”. Білорусь мала намір запустити супутник „БелКА”, проте після аварії космічної ракети така спроба виявилась невдалою.

Для розвинених країн принциповим є точність підготовки первинних картографічних матеріалів та економія ресурсів. Космічний знімок одного кілометра у 15 разів дешевше аерофотознімання цієї ж ділянки. Вартість карти виготовленої на основі космічних знімків майже у два рази нижче і становить в середньому – 4-5 тис. грн. за квадратний кілометр.

Створення базових кадастрових карт методом дешифрування космічних знімків має ряд додаткових переваг:

1. Ця технологія дешифрування дозволяє отримувати на виході карту, що по суті є топологічно зв’язаною базою даних – набором даних для геоінформаційної системи, якою по суті і є земельний кадастр.

2. Застосування традиційних методів картографування призводить до необхідності здійснення подвійної роботи – спочатку створюється виключно географічна карта в умовних знаках, а після цього на базі карти створюється геоінформаційна система”

3. можливість визначення координат будь-якої точки земної поверхні (доступність до будь-якої точки);

4. можливість застосування різних способів знімання, які забезпечують вивчення практично всіх показників земної поверхні (рельєф, геологія, ґрунти, угіддя, їх стан, посіви тощо);

5. охоплення великих територій;

6. оперативність.

Через це результати таких знімань використовують в різних галузях народного господарства, в тому числі в землевпорядкуванні та кадастрі.

Досвід використання в Україні космічних знімань.Здійснювався проект Світового банку за участі польських фахівців в Криму. Проект передбачав забезпечення картографічної основи для створення земельного кадастру з використанням технології космічних знімків Iconas. Поширенням обладнання та космічних знімків в Україні здійснює ЗАО „ECOMM”, яке є ексклюзивні ділером італійської компанії EUIMAGE. Підприємство здійснює близько 150 проектів картографування земної поверхні з використанням космічних знімків. Що стосується землевідводів, то здійснено такі проекти як встановлення міських меж міст Луганської області, районування м. Одеси, створення карт міст в Запорізькій області, а також створення промислових майданчиків підприємств. Замовники робіт відзначали високу якість, швидкість та низьку вартість виконання. Є два підходи до вирішення цієї проблеми. Знімки можна закуповувати у зарубіжних компаніях через офіційні представництва в Україні. На даний момент приватні землевпорядники, органи місцевого самоврядування, будівельні компанії закуповують знімки та обладнання у ЗАО „ECOMM”, як ексклюзивного ділера італійської компанії EUIMAGE. Іншою альтернативою є запуск власного супутника, як це зробила Російська Федерація та намагається зробити Білорусь. Видатки Кадастрове картографування земель різних категорій та призначення має різну вартість. Найбільшої точності вимагає картографування земель населених пунктів (землі під забудовою, які становлять 23 тис. кв. км. по всій території України. Вартість картографування одного кілометра населених пунктів становить 4 тис. грн.. (без ПДВ), загальна вартість - 92 млн. грн.. Обсяг земель сільськогосподарського призначення становить 420 тис. км. Картографування із використанням космічних знімків цієї категорії земель коштує 25 грн. за кв. м., загальна вартість – 10,5 млн. грн.. Відповідно, вартість робіт із картографування на основі використанням космічних знімків становитиме 102,7 млн. грн. (без ПДВ) на 5 років (картографування здійснюється раз на 5 років). Орієнтовна вартість підготовки фахівців становить - 300 тис. грн.. Вартість обладнання для кожного регіону визначатиметься на основі тендеру. Розрахунки можна проілюструвати на прикладі картографування м. Запоріжжя. Площа міста – 400 км. (після уточнення міської межі). Вартість картографування масштаба 1:2000 по розцінкам Укргеодезкартографії – 7,5 тис. грн../кв. км., що в сумі становить 3 млн. грн.. При використанні космічних знімків середня вартість одного кілометра становить 4 тис. грн., загальна вартість 1 млн. 600 грн. Тобто вартість робіт здешевлюється майже в двічі. У вартість входить: придбання знімку (нова зйомка 25 дол. кв. км., архів – 18 дол.; прив’язка та дешифрування – 2,5 тис. грн. за кв. км.), прив’язка та дешифрування.Ще більший виграш у фінансовому забезпеченні можна отримати при приватизації землі приватних господарств в населених пунктах та на землях сільгосппризначення. Витрати зменшуються за рахунок використання більш дешевих знімків розподільної здатності 5 метрів (вартість – 25 грн. кв. км.). Для запровадження діяльності в масштабах держави потрібно підготувати максимум 150 фахівців по 2 особи на область. Найбільш непримиренну позицію займає Державна служба геодезії та картографії, яка посилається на обмеження, визначені інструкцією СТГМ-90, згідно із якою дешифровані знімки площі більше 10 км. є державною таємницею. При цьому варто враховувати, що у разі запровадження картографування на основі космічних знімків, Служба може втратити державне фінансування аерофотознімання. Аерофотознімання є інституційно сформованою галуззю, у якій зайняті одна тисяча фахівців, літаки, знімальні камери, комплекси Дельта/Діджитал тощо.

Спектральне знімання, як і інші, ґрунтується на здатності будь-якого об'єкта відбивати електромагнітні хвилі. Спеціальні прилади фіксують і відображають на спеціальних носіях відбиті електромагнітні хвилі в деяких вузьких спектральних зонах (видимий або інфрачервоний). Маючи такий спектральний знімок, і розшифрувавши його, одержують необхідну інформацію (характеристики) об'єкта. Але перед цим попередньо необхідно встановити взаємозв'язок (залежність) між властивостями земних об'єктів (в т. ч. земельних угідь) і характеристиками їх спектрального випромінювання і відображення. Використання: одержання інформації про характер рослинного і ґрунтового покриву, ступінь зволоженості, засоленості, забруднення водойм, рельєф дна мілководдя тощо, тобто переважно якісні характеристики об'єктів.

Радіолокаційний метод базується на використанні радіохвиль як власного випромінювання (пасивна радіо­локація), так і відбитих (активна радіолокація). Такі хвилі мають здатність не лише досягати земної поверх­ні, а й проникати в земний покрив. Цей метод знімань можна використовувати в будь-яку пору року, в будь-яку погоду та час доби. Дуже добре розпізнає вологі об'єкти. Застосування: топографічне картографування, визна­чен­ня глибини залягання ґрунтових вод, водоносних шарів, товщини снігового покриву і запасів води в ньому, інвентаризація посівів та їх стан.

Для поновлення земельно-кадастрових даних про­водять роботи з графічного обліку поточних змін шляхом коректування планово-картографічних матеріалів.

Коректування - це виявлення на місцевості і нане­сен­ня на планово-картографічний матеріал поточних змін у складі землекористувань, землеволодінь, угідь, які ви­ник­ли від моменту знімань місцевості або останнього коректування. Коректування проводять шляхом звіряння плану з натурою і нанесення на нього виявлених змін (раз у 8-10 років). Його виконують безпосередньо назем­ним способом із використанням геодезичних при­ладів. Якщо змінилося більше 30% контурів, проводять нове знімання місцевості. При цьому, крім меж, зверта­ють увагу на класифікацію угідь, оскільки тут також відбуваються зміни.

Види і зміст обстежень в земельному кадастрі

Кадастрові дані будуть неповними, якщо вони будуть базуватись лише на матеріалах знімань та коректування планово-картографічного матеріалу. Необхідну повноту і комплексність земельно-кадастрової інформації забез­пе­чують завдяки поєднанню матеріалів знімань та об­сте­жень, які взаємно доповнюють одні одних.

Обстеження поділяють на: агро господарські та спеціальні.

Агрогосподарські обстеження забезпечують одержан­ня необхідних даних про якісний стан земель, використо­ву­ючи зовнішні ознаки і дані господарського викори­стан­ня. Завдяки такого виду обстеженням одер­жу­ється ін­фор­мація про тип ґрунту, гранулометричний склад, гли­би­ну гумусового горизонту, розвиток ерозії, крутизну схи­лів, засміченість камінням, придатність для механіч­но­го обробітку, інші показники, які визначають родю­чість ґрунту.

Результати обстежень відображають на планово-кар­то­графічних матеріалах і заносять в спеціальні відомості агро­господарського обстеження.

До спеціальних обстежень відносять: ґрунтові, агро­хі­міч­ні, меліоративні, геоботанічні, радіологічні.

Ґрунтові обстеження здійснюються з метою одер­жання кількісних показників основних природних вла­сти­во­стей ґрунтів, які використовуються для боніту­вання і проектування. Ці показники отримують в резуль­таті проведення польових і лабораторних аналізів. Без таких даних неможливо якісно запроектувати організацію тери­то­рії та систему використання угідь

Агрохімічні обстеження характеризують ґрунт за забезпеченням основними поживними речовинами (N, Р, К).

Меліоративні обстеження проводяться для харак­теристики земель за глибиною залягання ґрунтових вод і ступенем їх зволоження.

Геоботанічні - забезпечують характеристику природ­них кормових угідь за складом і якістю травостою. При цьому проводять класифікацію типів кормових угідь.

Радіологічні - проводять для характеристики земель за щільністю забруднення радіонуклідами (Cs-137, Sr-90, Рt) внаслідок аварії на ЧАЕС.

Основи статистичних методів одержання даних земельного кадастру

Статистика взагалі займається збором і аналізом великих масивів даних.

Суть статистичних спостережень полягає в плано­мірному, науково обґрунтованому і організовано­му зборі масових даних про явища і процеси. Вони дають вихідні матеріали для наступного аналізу явищ, а тому від їх повноти і якості залежить обґрунтованість висновків.

Форми статистичних спостережень:

1. звітність;

2. перепис.

Звітність - така форма спостереження, при якій необхідні матеріали одержуються від організацій, під­при­ємств, установ у вигляді встановлених законом доку­мен­тів, які готуються і подаються систематично в статис­тич­ні органи.Форми і строки звітності встановлює Держкомстат України (місячна, квартальна, піврічна, річна).

Форми земельної звітності: 6- зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем.Згідно з наказом Державного комітету статистики України 05.11.98 N 377«  Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель   (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» передбачнені спеціальні форми звітності.У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Форма N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності"Звіт за формою N 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий).Звіт за формою N 2-зем складається за станом на 01.01 і на 01.07 кожного року і включає два розділи - землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі - у межах населених пунктів.

Форма N 6а-зем "Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями" та форма N 6б-зем "Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями".Звіти за формами N 6а-зем і N 6б-зем складаються за станом на 1 січня і кожний включає два розділи: відповідно, зрошувані та осушені землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі - в межах населених пунктів.При обліку зрошуваних та осушених земель зберігається така сама класифікація за основними групами землекористувачів, власників землі та за угіддями, які є при обліку всіх земель за формою N 6-зем.За графами облік ведеться за всіма угіддями, які є на зрошуваних та осушених землях.Зі зрошуваних земель виокремлюють зрошувані землі на осушених площах, тобто такі, на яких побудована спеціальна зрошувальна система, яка забезпечує регулярне зрошування цих земель, а із осушених земель виокремлюють площі, осушені закритим дренажем і з двобічним регулюванням водного режиму

Деякі показники не підлягають звітності, тому необ­хідно проводити спеціальні статистичні спостереження, до яких належить перепис.

Перепис - це така форма спостереження, при якій статистичні органи збирають матеріали шляхом спеці­ально організованих на визначену дату обстежень (подіб­но перепису населення). При цьому враховується фактич­ний стан використання земель.

В Україні періодично проводять перепис зрошуваних і осушених земель, плодово-ягідних насаджень у вигляді інвентаризації земель (раз в 10 років).

Основні способи статистичних спостережень:

• безпосереднє спостереження;

• документальний спосіб;

• опитування.

• Безпосереднє спостереження - одержання необхідної інформації і заповнення земельно-кадастрової докумен­та­ції працівниками земельно-кадастрової служби на основі безпосереднього огляду об'єкта, при без посеред­ньому зніманні та коректуванні планово-картографічного матеріалу, обмірі посівних площ тощо.

• Документальний спосіб передбачає вивчення різного роду документів (звітів про стан землеволодінь і земле­ко­ри­стувань, зрошуваних і осушуваних земель, затрат праці, урожайність) та планово-картографічних мате­ріалів.

• Опитування означає реєстрацію фактів, що ґрунту­ються на свідченнях опитуваних (при відсутності документів). Цим способом користуються при визна­чен­ні врожайності сільськогосподарських культур при відсутності книги історії полів (відновлення документа­ції), для складання схеми попередників.

Основні статистичні методи аналізу даних земельного кадастру

Аналіз статистичних даних - найбільш складний і відповідальний етап статистичних досліджень.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити і пояснити закономірності, які проявляються у протіканні суспільних явищ і на цій основі сформулювати пра­вильні теоретичні і практичні висновки.

Використовуються такі статистичні методи аналізу даних земельного кадастру:

1. метод паралельних рядів (порівняння) - для визначення зв'язку між різними ознаками. Суть: порівняння даних, розташованих в таблицях;

2. балансовий метод - для встановлення зв'язку між явищами і його характеристиками шляхом розміщення взаємозв'язаних показників у таблиці, контроль підсум­ків окремих частин, які повинні бути рівними;

3. метод аналітичних групувань - аналіз взаємозв'язків між різними ознаками;

4. метод кореляційного аналізу - найбільш доскона­лий метод багатофакторного аналізу складних явищ, коли одна величина (ознака) залежить від великої кількості інших величин (ознак). Такі залежності дуже складні.

Наприклад, розмір валового доходу, урожайність зале­жить від розміру землекористувань, кількості добрив, площі посіву, спеціалізації, енергонасиченості, затрат праці, системи обробітку, якості земель, кліматич­них умов.