Земельний фонд України станом на 1 січня 2011 року та динаміка його змін в порівнянні з даними на 1 січня 2006 і 1 січня 2010 років

Згідно з даними департаменту державного земельного кадастру земельний фонд України станом на 1 січня 2011 року згідно з розподілом по основних видах земельних угідь і економічної діяльності складає:

Земельний фонд України станом на 01.01.2011

 

Основні види земельних угідь та економічної діяльності	Площа земель
	всього, тис. га	% до загальної площі території України
Сільськогосподарські землі	42791,8	70,9
у тому числі:
сільськогосподарські угіддя	41576,0	68,9
з них:
рілля	32476,5	53,8
перелоги	310,2	0,5
багаторічні насадження	896,5	1,5
сіножаті	2410,9	4,0
пасовища	5481,9	9,1
інші сільськогосподарські землі	1215,8	2,0
Ліси та інші лісовкриті площі	10601,1	17,6
утому числі:
вкриті лісовою рослинністю	9677,2	16,0
не вкриті лісовою рослинністю	205,3	0,3
інші лісові землі	315,2	0,5
чагарники	403,4	0,8
Забудовані землі	2512,5	4,2
у тому числі:
під житловою забудовою	469,3	0,8
землі промисловості	221,8	0,4
землі під відкритими розробками, картерами, шахтами та відповідними спорудами	151,3	0,3
землі комерційного та іншого використання	53,8	0,1
землі громадського призначення	282,3	0,5
землі змішаного використання	28,8	0,1
землі, які використовуються для транспорту та зв’язку	494,6	0,8
землі, які використовуються для технічної інфраструктури	65,4	0,1
землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі	745,2	1,2
Відкриті заболочені землі	979,9	1,6
Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом	17,7
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші)	1028,3	1,7
Води (території, що покриті поверхневими водами)	2423,5	4,0
Разом (територія України)	60354,8	100,0

За п’ять років, починаючи з 1 січня 2006 року, структура земельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 150,8 тис. гектарів; позитивну динаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом зазначеного періоду збільшилася на 97,4 тис. га; забудованих земель стало на 45,0 тис. га більше; відкритих заболочених – на 13,9 тис. га; площа територій, вкритих поверхневими водами, збільшилася на 6,6 тис. гектарів.

Протягом 2010 року площа сільгоспземель зменшилася на 21,9 тис. га, причому, площа ріллі стала меншою лише на 1,9 тис. га, а от площі перелогів і пасовищ зазнали більш значних змін і зменшилися відповідно на 10,6 тис. і 7,8 тис. гектарів. Забудованих земель навпаки стало більше на 13,4 тис. га, левова частка з них знаходиться під житловою забудовою, за рік площа таких земель збільшилася на 8,1 тис. га. Лісів та лісовкритих площ стало більше на 9,2 тис. гектарів.

На діаграмах можна побачити динаміку змін структури земельного фонду України по основних видах угідь та економічної діяльності станом на 1 січня 2011 року порівняно з даними на 1 січня 2006 року (діаграма 1) і з даними на 1 січня 2010 року (діаграма 2).

Діаграма 1

1	-	Сільськогосподарські землі;
2	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
3	-	Забудовані землі;
4	-	Відкриті заболочені землі;
5	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
6	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
7	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

Діаграма 2

1	-	Сільськогосподарські землі;
2	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
3	-	Забудовані землі;
4	-	Відкриті заболочені землі;
5	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
6	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
7	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

Територія України, як об'єкт державного земельного кадастру, поділяється на окремі кадастрові одиниці, що забезпечує досить ефективне ведення земельно-кадастрової діяльності в цілому та виконання окремих кадастрових робіт.

Система поділу території на земельно-кадастрові облікові одиниці відповідає існуючій системі адміністративно-територіального устрою. Основними кадастровими одиницями цієї системи є —

• об'єкт нерухомого майна,

• земельна ділянка,

• кадастровий квар­тал,

• кадастрова зона,

• адміністративно-територіальна одини­ця (кадастровий регіон).

Кадастровий регіон (об'єкт адміністративно-територіального устрою); використовується тільки один раз для визначення зовнішніх меж земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради, після чого означена територія поділяється на кадастрові зони, кадастрові квартали і так далі.

У земельно-кадастрових пра­вовідносинах земельна ділянка розглядається як частина зем­ної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні ме­жі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.:

Земельна ділянка з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними правами щодо неї та унікальним кадастровим номером є основною одиницею даної системи поділу території на кадастрові одиниці.

Таким чином, земельний кадастр базується на первинному обліку земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів, а вся інша інформація в т. ч. і статистична звітність, є похідною від кадастрової інформації первинного обліку.

Землекористування - це територія земель, яка нада­на в користування сільськогосподарським, лісо­господар­сь­ким, водогосподарським та іншим несільсько­господар­ським підприємствам або іншій юридичній або фізичній особі (громадянину) для неконкретних цілей і яка має певну площу, фіксоване місце розташування і точні границі (межі).

Землеволодіння - це земельні ділянки, які надані фізичним або юридичним особам на визначених право­вих основах приватної власності, що обумовлюють від­по­відальність, права і обов'язки для наступних цілей: ве­ден­ня особистих селянських господарств, фермерських господарств, житлового, дачного, гаражного будів­ницт­ва, садівництва, ведення підприємницької діяль­но­сті, ведення товарного сільськогосподарського вироб­ництва.

Землекористування та землеволодіння розрізняють:

1) за формою:

а) індивідуальне;

б) громадське.

Індивідуальне базується всіх формах власності на землю (приватна, комунальна, державна). Землі переда­ються громадянам в приватну власність або в оренду із земель будь-якої форми власності.

Громадське землеволодіння і землекористування при­зна­чене для ведення сільського, лісового, водного господар­ства, здійснення підприємницької діяльності, про­мис­ло­вого виробництва, транспортного обслуго­ву­ван­ня тощо.

На приватній формі власності - підприємства (як сільсько­господар­ські, так і несільськогосподарські), які сфор­му­вались на засадах приватної власності, але мають колективну форму господарювання.

На комунальній формі - комунальні підприємства різ­ної відомчої приналежності, які обслуговують інтереси меш­канців територіальної громади.

На державній формі - державні сільськогосподар­сь­кі, лісо-, водогосподарські підприємст­ва, науково-дослідні, навчальні та інші державні установи і організації, підприємства промисловості, транспорту, зв'язку, оборо­ни та інші несільськогосподарські державні установи і організації.

2) за цільовим призначенням (відповідають категоріям земель за цільовим призначенням):

а) сільськогосподарські;

б) лісогосподарські;

в) водогосподарські;

г) промисловості;

д) транспорту;

є) зв'язку;

є) енергетики;

ж) оборони;

з) природоохоронного призначення;

и) рекреаційного призначення;

і) історико-культурного призначення.

При виділенні земельної ділянки землекористувачам і зем­левласникам обов'язково визначають її цільове при­зна­чення та порядок використання. Це фіксується у право­встановлюючому документі, який посвідчує право на ділянку.

3) за термінами та умовами надання земельних ділянок:

а) постійні;

б) на умовах оренди.

Постійні - це володіння та користування зе­мель­ни­ми ділянками державної та комунальної власності без вста­новленого строку - безстрокове користування.

Оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою.Оренда може бути короткостроковою - до 5 років та довгостроковою - до 50 років.

4) за доступністю для користування:

а) загального користування - доступні для всіх без виключення осіб (землі загального користування населених пунктів, дороги, зони відпочинку тощо);

б) обмеженого користування - коли земельна ділянка закріплена за однією особою або групою осіб і має строго цільове призначення.

Формування нових землекористувань і землеволодінь відбувається за рахунок земель запасу та інших земле­користувачів і власників землі за проектами відведення земельних ділянок і передачі земельних часток (паїв) в натуру громадянам.

Кадастрове зонування включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці)

Кадастровий план обмежень і обтяжень складається з метою одержання достовірної графічної і аналітичної інформації про наявність, склад, місце розташування об’єктів з особливим режимом використання і меж зон в яких обмежуються ті або інші види господарської діяльності з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливих впливів при господарській діяльності, роботи об’єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності.

Обмеження – це перелік дій (право третіх осіб), що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою.

Обтяження на використання землі – це право на земельну ділянку включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов’язки по договору, рішення суду про передачу прав і інші встановленні законодавством права відносно землі.

Об’єктами кадастрового зонування являються зони особливого режиму використання земель :

-- охоронна зона;

-- зона санітарної охорони;

-- прибережна захисна смуга;

-- зона особливого режиму;

-- санітарно-захисна зона;

-- шумова зона;

-- обмеження, обтяження і земельні сервітути;

-- зони мінімальних відстаней;

-- зони теплових мереж.

В цьому випадку мова йде про режимоутворюючий об'єкт - об'єкт природного або штучного походження (водний об'єкт, об'єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об'єкт, об'єкт культурної спадщини, військовий об'єкт, інший визначений законом об'єкт), під яким та /або навколо якого у зв'язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

          Отже, кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо).

Кадастрова зона - сукупність (об'єднання) кадастрових кварталів.

Індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану);

      Кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру;

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.