3. Кадастрові знімання

Кадастрові знімання - це комплекс робіт, що вико­ну­ються для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрове знімання включає:

• геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

• погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

• відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

• встановлення меж частин земельної ділянки, що міс­тять обтяження та обмеження щодо використання землі;

виготовлення кадастрового плану.

4. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на вро­жай­ність сільськогосподарських культур, вирощуваних в конкрет­них природнокліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шка­лою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими вла­сти­во­стя­ми, які мають найбільшу природну продуктив­ність. Основна мета бонітування полягає у визначенні від­носної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встанов­лен­ні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.

Об'єктами бонітування є агровиробничі групи ґрунтів.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагно­стич­ні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурення, які тісно корелюють з урожайністю основ­них зернових, технічних та інших сільськогосподарських культур або з продуктивністю кормових угідь.

Щоб визначити показники бонітету, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних агровиробничих групах ґрунтів.

При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали:

• основна - за властивостями ґрунтів;

• за урожайністю основних сільськогосподарських культур та продуктивністю природних кормових угідь.

Бонітування ґрунтів у межах земельно-оціночного району проводиться в такій послідовності:

1. вибір діагностичних ознак (вміст гумусу, потуж­ність гумусового горизонту, гранулометричний склад, засоленість, кислотність, еродованість тощо);

2. визначення середніх (найбільш вірогідних) значень показників, які характеризують окремі ознаки і властиво­сті ґрунту;

3. визначення середньої багаторічної урожайності основних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах;

4. вибір еталонних значень показників, що відповіда­ють 100 балам.

5. визначення балів бонітету агровиробничих груп ґрунтів за кожною діагностичною ознакою;

6. визначення узагальненого (середньо вагового) балу бонітету;

7. складання оцінювальних шкал (шкал бонітування). Для цього визначають ціну бала через середню багато річ­ну урожайність культур і узагальнений бал.

5. Економічна оцінка земель

Економічна оцінка земель - це порівняльна оцінка земель як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення прово­дить­ся для порівняльного аналізу ефективності їх вико­ри­стання. Дані економічної оцінки земель є основою гро­шо­вої оцінки земельної ділянки різного цільового при­зна­чення. Економічна оцінка земель визначається в умов­них кадастрових гектарах або в грошовому вираженні.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов'язані між собою спільністю мети (оцінити землю) опи­раються на єдині дані реєстрації землеволодінь і зем­ле­користувань, обліку кількості та якості земель, мате­ріа­ли обстежень і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель.

Основна відмінність економічної оцінки від боніту­ван­ня ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. При економічній оцінці земля розглядається як основний засіб виробництва у сільському і лісовому господарстві. Економічна оцінка землі повинна з достатньою точністю відобразити відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсив­ності землеробства. Ця оцінка проводиться з вра­ху­ван­ням місцевих природних і економічних умов вироб­ницт­ва, затрат праці на одержання сільськогосподарської про­дукції, місця розташування земельних ділянок щодо пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення тощо.

Головним в економічній оцінці земель є визначення продуктивності витрат як живої, так і матеріалізованої праці на різних за якістю землях.

Економічна оцінка виконується в межах земельно-оціночного району. Вихідною основою такої оцінки повинні бути планово-картографічні матеріали з даними крупномасштабних ґрунтових обстежень про характер ґрунтового покриття. За цими даними визна­чається структура ґрунтового покриву шляхом групу­вання ґрунтових відмінностей в агровиробничі групи ґрунтів, складається номенклатурний список і картогра­ми, аналізується інформація про властивості ґрунтових відмінностей, що входять до агрогруп ґрунтів.

8. За цими даними виготовляється оцінювальна плано­во-картографічна основа з визначеними межами груп ґрунтів, сільськогосподарських угідь і господарств зе­мель­но-оціночного району. Користуючись цією оціню­валь­ною основою, по кожному господарству обчислю­ють площі агро груп ґрунтів і складають їх експлікації з прив'язкою до сільськогосподарських угідь. Крім пла­ново-картографічної основи готуються спеціальні фор­му­ляри вихідних даних, необхідних для економічної оцін­ки земель. Ці дані містять інформацію про урожай­ність сільськогосподарських культур, витрати на їх виробництво, а також про структуру ґрунтового покриття по сільськогосподарських угіддях. Формуляр має форму таблиці.

Серед економічних показників найголовнішими є урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування. Всі інші показники (вартість валової продукції, окупність затрат, прибуток, рентний дохід тощо) - похідні від них. В земельно-оціночних роботах визначення цих показників займає центральне місце.

Найточніше показники економічної оцінки можуть бути визначеними у випадку безпосереднього обліку урожайності і витрат на неї на досліджуваних землях на протязі певного періоду. Найчастіше це період ротації сівозміни. Але цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних (період ротації сівозміни може досягати 6-8 років і більше). А тому він застосовується дуже обмежено.

В зв'язку з цим для визначення економічних показ­ників використовують математично-статистичні методи, при яких використовують дані бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах. Це єдине дже­ре­ло задокументованих даних господарської діяльності сіль­сь­ко­господарських підприємств на протязі багатьох років. Дані бухгалтерської звітності, які використовують­ся математично-статистичними методами, збирають, як правило, за останні сім років.

Після визначення показників для досліджуваних груп ґрунтів обчислюють середньо-вагове значення показника для земельно-оціночного району, яке використовують для складання шкал економічної оцінки земель району.

Для складання шкали використовують показники валового продукту, окупності затрат, диференціальної ренти, тобто такі економічні показники, які характеризу­ють якість землі і одночасно відображають рівень вироб­ництва, його ефективність та прибутковість на цих землях.

Знайдені абсолютні показники перераховують у від­носні величини - бали і вводять їх до складу оцінювальних шкал. Бали визначаються по відношенню до найкращої групи ґрунтів, якість якої прирівнюється до 100 балів. Складаючи оцінювальні шкали, розрахо­вують ціну одного бала шляхом поділу урожайності на величину бала.

В процесі економічної оцінки земель роботи виконують за двома напрямками:

1. загальна оцінка сільськогосподарських угідь;

2. часткова оцінка орних земель за ефективністю вирощування основних сільськогосподарських культур.

Відповідно складають дві шкали економічної оцінки: загальну і часткову. Такі два напрямки проведення робіт обумовлені тим, що в залежності від мети і завдань економічна оцінка земель буває загальною і частковою.

Загальна економічна оцінка земель проводиться на основі обліку затрат і результатів за всією сукупністю виро­щуваних сільськогосподарських культур. Вона про­во­дить­ся як окремо для основних сільськогосподарських угідь, так і для всієї сукупності сільськогосподарських угідь.

Часткова економічна оцінка земель передбачає ви­зна­чення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах.

Такими сільськогосподарськими культурами є:

• зернові і зернобобові (без кукурудзи і рису);

• кукурудза на зерно;

• цукровий буряк;

• льон-довгунець;

• соняшник;

• картопля;

• кормові культури.

Матеріали часткової економічної оцінки містять відо­мо­сті про придатність земель для вирощування різних сільськогосподарських культур, що забезпечує відпо­від­ний економічний ефект без додаткових капітало­вкла­день.

Як загальна, так і часткова економічна оцінка земель визначається за трьома показниками в балах:

1. за виходом валової продукції з 1 га в кадастрових цінах. Тобто цей показник визначає продуктивність земель за видами угідь і уро­жайністю сільсько­господар­сь­ких культур. Показ­ни­ки продуктивності земель відображають досягнутий рівень виробництва, який залежить від якості землі та рівня інтенсивності землеробства;

2. за окупністю затрат (вартістю валової продукції в кадастрових цінах або її кількістю в натуральному вираженні в розрахунку на 100 грн. затрат). Показники окупності затрат характеризують продуктивність земле­роб­ської праці;

3. за диференційованим доходом (частиною чистого доходу, яка виражає вартість додаткового продукту на відносно кращих і середніх землях). Диференційований дохід є матеріальною основою диференціальної земель­ної ренти. Він створюється на основі додаткової продук­ції землеробства на кращих і середніх землях в порів­нянні з гіршими в результаті більш високої продуктив­ності землеробської праці.