ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ
Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки.
Теоретична економіка є однією зі стародавніх наук. Вона завжди привертала увагу вчених. Пояснюється це тим, що вивчення економічної теорії – реалізація необхідності дізнатися мотиви та дії людей у господарській діяльності, законів господарювання: від Аристотеля до нашого часу.
Сьогодні зацікавленість до економічної теорії збільшується, тому що у всьому світі відбуваються глобальні зміни. Випускники вищих навчальних закладів повинні вміти розбиратися в широкому об’ємі економічних процесів, оцінити позитивні та консервативні тенденції суспільного розвитку, щоб самостійно виявляти свою позицію в цих процесах.
Н
азву
науці дав Аристотель, дослідивши
рабовласницьке господарство:
ойкос – будинок, господарство ойкономія
намос – вчення, закон економіка
Як наука, тобто систематизоване знання о суті, цілях та задачах економічної системи ЕТ виникла у 16 -17 століттях. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного розділу праці, розширення ринку, посилення грошового обігу.
На ці процеси економічна наука відкликається появою меркантелізма.
Меркантилізм – (італ. – „мерканто”-торговець) – відображує інтереси торгівельної буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Основною формулою багатства є золото і срібло, тому багатство нагромаджується за рахунок зовнішньої торгівлі.
Вони вважали, що держава повинна контролювати експорт – імпорт товарів, щоб забезпечити приріст багатства в державі – обмеженість вчення.
Представник меркантелізма Антуан Монкретьєн дає назву науці – політична економіяУмовний етап в розвитку політичної економії
Фізіократія – (грец. „влада природи”) – джерело багатства є праця у сільському господарстві – землеробство.Франсуа Кене спростував вчення меркантелізма про те, що багатство виникає в процесі обміну та показав, що джерелом багатства є праця, але праця у землеробстві – обмеженість вчення.
Розвиток теоретичної економіки продовжують класики – А.Сміт, Д.Рікардо.
Класична політекономія – аналізує відносини у сфері виробництва, капіталу та процес відтворення. Досліджує доходи основних класів буржуазного суспільства, механізм конкуренції, кредиту, грошового обігу, розкриває проблему економічних законів та їх обєктивний характер (А.Сміт), теорія додаткової вартості та ренти(Д.Рикардо).Представником класичної теорії можна вважати Ф.Кене(аналіз товарного та грошового потоку).Класична теорія є прогресивною, на її основі розвивається марксистська політекономія.Марксизм – розробили наукову теорію про двоїстий характер праці, визначає вимір величини вартості суспільно – необхідним робочим часом, обґрунтували антагонізм капіталістичного виробництва(капіталісти – наймані працівники), обґрунтували прогресивну роль акціонерної власності і неминучість соціалізму. Недоліки марксизму – недооцінка ролі приватної власності в процесі формування нового суспільства.
2. Предмет політичної економії та еволюція його визначення різними школами.
Марксизм вважає предметом дослідження виробничі відносини, основа яких – відносини власності. Виробничі відносини – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ.
Чому виробничі?Із виробничих відносин виникають економічні закони, противорічча, класові конфлікти.Меркантелісти вважають предметом політ/економії багатство, а під багатством вони розуміють гроші.Фізіократи – предмет політ/економії – національне багатство, тобто акцентують увагу зі сфери оберту до сфери виробництва. Це вже прогрес, хоч і обмеження – виробництво сільського господарства.Класики розширили поняття предмета до досліджень умов виробництва та накопичення(А.Сміт) та розподілу(Д.Рікардо) виробленого в усіх галузях матеріального виробництва.
Сучасні економісти згодні з класиками. Але якщо спочатку НБ представляли як гроші, потім як результат виробництва, то сьогодні – це людина, її інтелект, інформація.