80. Основні глобальні проблеми сучасності і взаємодія країн щодо їх вирішення.

Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

• Надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо

• Раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища раціональне використання ресурсів Світового океану, мірне освоєння космічного простору

• Утілізація відходів життєдіяльності

Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

• Відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільного миру

• Подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу

• Попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів

• Ліквідація наслідків світових та локальних криз

• Роззброєння і конверсія виробництва

Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

• Пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР

• Подолання епідемій, тяжких захворювань

• Культурно – моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності родини та послаблення зв’язку поколінь

• Боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом

• Проблема демократизації та охорони прав людини.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні всіх процесів. Водночас необхідно враховувати, що незважаючи на міжнародній резонанс, ГП сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.

81. Глобальні проблеми сучасності

1) економічна

2) екологічна

3)війни і миру

4) енергетична

5) сировинна

6) демографічна

7) соціальна

8) нтп

На плечі кожного певною мірою покладається загальна історична відповідальність. А це вимагає розширення горизонтів соціального й історичного мислення людей. Але хіба можна сказати, що таке розширення стало повсюдним і загальним фактором життя? Звичайно, ні. Не можна не бачити разом з тим процесів зміни самосвідомості людей.

Сучасне і майбутнє розпочатих сьогодні в країні соціальних перетворень перебуває в руках людини. Проте складається враження, що ми сприймаємо лише позитивні сторони людського фактора як феномена нашої соціальної практики, навмисне минаючи певні "небезпечні" висновки і "підводні рифи". Настав час чесно і безпристрасно подивитись на цю проблему. Людський фактор — це не тільки першооснова нашого подальшого суспільного розвитку, а й одна з історичних причин наших невдач і поразок. А якщо бачити перспективу, то ми прагнемо виховати всебічно і гармонійно розвинену людину майбутнього громадянського суспільства..

82. "державний сектор" розглядається як сукупність економічних об'єктів, сформованих на основі або за участю державної власності (підприємств, установ), стосовно яких можливе здійснення управління суб'єктами державної та місцевої влади.

Визначено, що все різноманіття форм власності, закріплене в нормативних базах різних країн, зводиться до двох варіантів: державної (суспільної) і приватної. Для суспільної форми власності характерне делегування суспільством права управління даною власністю органам державної чи місцевої влади

Посилення за останні півтора століття процесів державного регулювання економіки і зростання державного сектора пояснюються двома тісно пов'язаними групами причин – соціально-політичними й економічними.

Перша група причин обґрунтовує збільшення ролі держави розвитком суспільного середовища, наприклад технічним прогресом, демографічними зрушеннями. Також важливою причиною є вплив внутрішніх політичних і культурних процесів – зміна суспільних поглядів на законність і обґрунтованість державних функцій і дій. Зростання пріоритету законодавства неминуче призводить до посилення ролі держави як виразника і координатора інтересів різних суспільних груп. До соціально-політичних причин віднесено і вплив соціально-економічних поглядів, які відстоюють різні політичні партії, профспілки, інші громадські організації, і розширення виборчого права.

Економічні причини зростання державного сектора пов'язані з необхідністю усуспільнення деяких видів людської діяльності, що виникає внаслідок особливостей функціонування тієї чи іншої формації. У ринковій економіці держава (і державний сектор як елемент державного регулювання), крім завдань, іманентних самому інституту держави, вирішують задачі компенсування "провалів" ринку, прагнення ринкової економіки до монополізації, проблеми виробництва суспільних товарів.