6. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура.

Потреба –нужда в чому-небудь суб’єктивно – необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому.Потреби відображають внутрішні мотиви діяльності людей та виникає важка система різноманітних потреб.Людина – істота біологічна, тому існують потреби:Біологічні – зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічного організму (їжа,одяг).Соціальні – зумовлені суспільною природою людини(спілкування, самореалізація, суспільне визначення).Духовні – творчість, самовдосконалення, самовираження

Існують моделі людських потреб:

Економічні потреби задовольняються через споживання матеріальних та духовних благ. Ту реалізується природна мета економічної діяльності суспільства. Саме заради потреб люди створюють хоз.систему та підтримують її функціювання. Раціональне споживання може збільшувати загальну ефективність економіки. Наприклад, зниження матеріалоємності дозволяє задовольняти потреби суспільства з меншими затратами для виробництва. Задоволення потреб – стимул до подальшої дії, тому що задоволена потреба породжує нові, більш високі запроси.

7. Економічний закон зростання потреб. Корисність: сукупна та гранична.

Закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їх задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу. Стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином потреби і виробництво тісно пов’язані. Цей зв’язок представляється у виді схеми.

З адовольняє існуючі та стимулює нові

Породжують та стимулюють

Ступінь задоволення потреб у більшості залежить від їх структури. Наприклад, без одних благ можна жити, без інших можна жити не відчуваючи неподобства.Корисність – ступінь задоволення потреби тим чи іншим благом.Але будь-яке благо має особливість – чим більше воно споживається, тим менше його корисність для людини, тобто існує гранична корисність блага.Гранична корисність – корисність останньої одиниці даного блага у розпорядженні споживача.

Існує закон спадаючої граничної корисності: по мірі насичення потреби в даному блазі корисність кожної нової його одиниці знижується, а сукупна корисність – зростає.Постійний процес вдосконалення людини, його фантазії, конкуренція виробників та сучасний рівень розвитку виробництва стимулює постійний розвиток потреб. Але рост потреб зіштовхується на відносне ограничення ресурсів.В реальній економіці існує суперечність між зростанням потреб і можливостями виробництва. Cукупна корисність для домогосподарства максимізується в тому випадку, якщо корисність останньої витраченої грошової одиниці однакова за величиною для всіх видів призначення. сукупна корсність зростає спадаючими темпами до певного рівня насичення, після досягнення якого гранична корисність дорівнює нулю або набуває від’ємного значення.