26. Процес виробництва додаткової вартості. Постійний і змінний капітал.

При розгляді процесу виробництва додаткової вартості і перетворення грошей у капітал, було помічено, що засоби виробництва і робоча сила як фактори процесу праці беруть різну участь у створенні вартості продукт}'. Вартість засобів виробництва переноситься на створюваний продукт конкретною працею робітника. Тобто в новому продукті вартість засобів виробництва лише зберігається. Водночас робітник своєю абстрактною працею створює нову вартість, додаючи її до старої вартості - вартості спожитих засобів виробництва Нова вартість містить в собі відтворену вартість робочої сили і додаткову вартість. Отже, робоча сила створює вартість і додаткову вартість.Ту частину капіталу, яка витрачається на купівлю засобів виробництва і яка в процесі праці не змінює свою величину К. Маркс назвав постійним капіталом і позначив буквою С (від початкової букви латинського слова constantes - "постійний"). В нашому прикладі це капітал, авансований на купівлю 20 кг бавовни і вартість зношення засобів праці (20 дол. і 4 дол.).Ту частину капіталу, яка потрачена на купівлю робочої сили і яка в процесі виробництва змінює свою вартість, К. Маркс називає змінним капіталом і позначає буквою V (variables - "змінюваний"). В нашому прикладі це денна вартість робочої сили (2 дол.).

27. Витрати виробництва: сутність і класифікація.

Витрати виробництва пов’язані з використанням різних факторів виробництва, вартість яких втілюється у вартість продукту. Витрати виробництва є формою руху авансованого промислового капіталу.

Витрати виробництва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями для виробництва продукції.

Поняття витрат в економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і можливості альтернативного використання їх, оскільки вибір певного варіанта виробництва зумовлює втрату вигід використання відповідних ресурсів найкращім із можливих способів.

У зв’язку з цим дійсні витрати поділяють на:

1. Зовнішні – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми(сировина, паливо, обладнання).

Внутрішні – витрати фірми на використання власних ресурсів. Ці витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів. До них відносять – нормальний прибуток – мінімальний заробіток, який забезпечує утримання підприємця в певній сфері бізнесу.Відокремлення зовнішніх(явних) та внутрішніх(неявних) витрат відображає два підходи до розуміння природи затрат фірми.Бухгалтерський підхід – передбачає врахування явних витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.Економічний підхід – передбачає врахування і явних і неявних витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

28. Прибуток на капітал і фактори, що на нього впливають.

Прибуток – додаткова вартість, яка виступає як породження всього авансового капіталу.Крім того, прибуток відрізняється від додаткової вартості тим, що прибуток – це додаткова вартість, яка реалізована.Приклад: на підприємстві виготовлена визначена кількість товарів, які лежать на складі і будуть відправлені в продаж. У цьому випадку ми маємо додаткову вартість, яка вже створена, а прибуток капіталіст ще не одержав. Він її отримає тоді, коли товари будуть продані –ціна.З цього випливає якісна відмінність прибутку від додаткової вартості – вони кількісно не співпадають: у часі, а також:Додаткова вартість – це різниця між вартістю і витратами виробництва, а прибуток – різниця між ціною товару та витратами на цього виробництво.Справа в тому, що ціна і вартість не завжди співпадають і причина цього в дії законів попиту і пропозиції(поясніть)Якщо ціна =вартості, m=P. Якщо ціна < вартості, то P< m, тобто частка додаткової вартості привласнюється іншим капіталістом(товар продається дешевше ніж коштує)-Якщо ціна  вартості, то P m, тобто капіталіст ( товар продається дорожче ніж коштує) отримує великий прибуток.Таким чином в результаті відхилення ціни від вартості товару виникає перерозподіл додаткової вартості між капіталістами.Кожен капіталіст намагається одержати максимум прибутку. Його абсолютна величина – маса прибутку – Р

Р=К*Р'

Але капіталіста цікавить не лише величина прибутку, а й ступінь прибутковості – норма прибутку - Р'

Р'= Р/К * 100% = Р /C+V * 100%

В реальній економіці.Прибуток – різниця між валовим доходом і витратами виробництва. П= ВД- В