44. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення.

Рента безпосередньо пов'язана з появою і розвитком земельної власності. Це будь-який регулярний доход з капіталу, нерухомості, землі, який не потребує від свого отримувача підприємницької діяльності.

Найбільш поширена форма ренти – плата землевласникам за передачу ними права землекористування на певний термін.

Диференціальна земельна рента – надлишковий доход у землеробстві, який має фіксований довгостроковий характер.

Об'єктивна причина утворення диференціальної ренти – монополія на землю як об'єкт господарювання. Джерело - додаткова праця землеробця. Умова утворення - відмінність у природній родючості землі та неоднакове місцерозташування щодо ринку збуту сільськогосподарської продукції.

Диференціальна рента пов'язана з високою родючестю і вигідним місцерозташуванням до ринку збуту. На кращих і середніх ділянках індивідуальна вартість одиниці продукції нижча, тому різниця між суспільною і індивідуальною вартістю перетворюється у диференціальну ренту 1. її отримує власник цієї землі.Абсолютна земельна рента. Досвід показує, що землевласник отримує доход не лише з кращої і середньої якості ділянки, а і з гіршої. Маркс назвав це абсолютною земельною рентою. Причина - монополія на землю як об'єкт господарювання, її джерело -надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю с\г продукції і суспільною ціною виробництва). Повному вирівнюванню органічної будови капіталу сільське господарство з промисловістю перешкоджає сезонний характер виробництва.

Монопольна земельна рента. Сплачується споживачем рідкісних с\г продуктів, які виробляються на землях з особливими природними умовами, тому що ціна на ці продукти монополько висока.Монопольна рента існує в гірничодобувній промисловості, будівництві, лісовому господарстві.

45. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі.

В країнах, де узаконена приватна власність на землю, земля є об'єктом купівлі-продажу. Земля - особливий товар, на неї не затрачена праця (не маючи вартості земля має ціну). Ціна землі ґрунтується на доході, який вона приносить своєму власнику, - ренті.

Ціна землі = рента / ст. позичкового відсотку.

Власник погодиться продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною в банк, принесе йому доход у вигляді процента не нижче від того, який він одержував би у формі ренти.

В ринковій економіці ціна землі має тенденцію до зростання. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки у містах.

Особливості ціноутворення в с\г:

1. вартість с\г продукції формується гіршими умовами, а не середніми, як на промислову продукцію;

2. диференціація цін по зонах (природно-економічні зони);

3. значний вплив держави (закупівельні ціни).

Ціна землі – капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку. На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля - це благо природи, а не продукт праці. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.

46. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс.

Сільське господарство тісно пов'язане з промисловістю, торгівлею та іншими галузями. У процесі відтворення вони функціонують як одне ціле, це дає підставу для виділення у системі н\г АПК. АПК – це сукупність галузей, що здійснюють виробництво, переробку, доведення до споживача продукції із с\г сировини.

Структура АПК включає 4 сфери:

1. галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства;

2. сільське господарство;

3. галузі, що здійснюють переробку, зберігають, транспортують сільсько- господарську продукцію;

4) виробнича та соціальна інфраструктура.

Агропромислова інтеграція – поєднання сільськогосподарського виробництва з переробленою промисловістю та іншими галузями народного господарства.

Агропромисловий комплекс – складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

47. Державна підтримка розвитку сг

Держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів

сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове

регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні

ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при

дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил

добросовісної конкуренції.

На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар),

визначений відповідно до стандартів і який є об'єктом державного

цінового регулювання, встановлюються мінімальні або максимальні

інтервенційні ціни.