Розділ IV. Методика просвітницької роботи соціального педагога з сім'єю

У Законі «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), інших нормативних документах визначено основні завдання організації родинного виховання і освіти як важливої ланки виховного процесу. Однією з цільових установок тут має стати розвиток батьків як вихователів, «організація родинного виховання... як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків» [34].

4.1. Індивідуалізація та диференціація роботи з батьками

Як відомо основою співробітництва соціального працівника і батьків у сучасних умовах є індивідуальний і диференційований підхід до сім'ї, глибоке знання індивідуальних особливостей розвитку особистості дитини. Тільки за наявності таких знань можна надати батькам відповідну психолого-педагогічну допомогу, сформулювати конкретні рекомендації з питань вихованця конкретної дитини. Диференціація у даному випадку передбачає врахування якісних відмінностей та особливостей різних груп сімей. У загальному плані означений підхід включає такі основні аспекти:

- соціальний (врахування особливостей сільської і міської сім'ї;робітничої, селянської, інтелігенції, змішаної);

• демографічний (врахування віку, освіти батьків, віку і статі дітей, структури сім'ї, батьківського стажу);

• світоглядний (врахування світоглядної позиції, стилю внутрішньо сімейних взаємин, ставлення до школи, інших соціальних інститутів, суспільства);

- етнографічний (врахування рівня загальної, педагогічної та професійної культури, характеру сімейних традицій, культури домашнього побуту);

- проблемний (тип проблем сім'ї у вихованні дітей, сімейних стосунках).Все це потребує уважного вивчення сімей, результати якого мають стати підґрунтям забезпечення диференційованої психолого-педагогічної просвіти батьків.

Що означає вивчати сім'ю, знати сім'ю?

Кожна сім'я - це особливий колектив зі своєю психологією внутрішньосімейних взаємин, з певним рівнем культури і розвитком духовних потреб, з різною спрямованістю інтересів та ціннісних орієнтацій, із своєрідною організацією побуту, розподілом ролей і обов'язків, зі своєю професійною і віковою атмосферою, зі специфікою зовнішніх контактів і організацією виховання.

Знати сім'ю означає оцінити характер ЇЇ впливу на особистість дитини, виявити тенденції розвитку дитячої особистості, обумовлені цим виливом, позитивні й слабкі сторони сімейного виховання, віднайти психолого-педагогічні основи для встановлення контактів із тим чи іншим сімейним колективом за обов'язкового індивідуального підходу до кожного його члена.

Перш ніж розпочати вивчення сім'ї, необхідно скласти план такої роботи, розробити її програму, визначити методи вивчення.

Програма вивчення сім'ї за її виховною функцією може будуватися за такими інтегральними напрямами:

1. Загальні відомості про сім'ю, стан розвитку сім'ї.

2. Матеріальна й духовна культура сім'ї.

3. Виховання дітей, існуючі проблеми, виховний досвід.

4. Особливості батьківських моделей виховання членів подружжя. Саме через ці напрями можна виявити різні сторони життєдіяльності сім'ї, спосіб її життя, умови, шляхи, засоби і прийоми виховання дітей, позитивні й негативні тенденції, установки й ціннісні орієнтації, виховні потреби та можливості батьків.