Ознаки спеціального природокористування:

• наявність спеціального дозволу на використання природних ресурсів;

• виділення у відособлене володіння і користування природного об'єкта або його ресурсових компонентів;

• строго цільове використання наданого природного об'єкта;

• реєстрація у встановленому порядку відповідного виду спеціального природокористування;

• внесення плати за спеціальне використання природних об'єктів і ресурсів; і т.д.

Право спеціального природокористування – це постійне або тимчасове володіння і користування природними об'єктами для здійснення виробничо-господарських і інших видів діяльності, у тому числі на умовах оренди або концесії, на підставі спеціальних дозволів і на платних умовах з метою витягу корисних властивостей природних ресурсів.

Правовий зміст природокористування містить у собі права й обов'язки фізичних і юридичних осіб, що здійснюють як загальне, так і спеціальне природокористування.

Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування :

1. адміністративні акти органів державної влади і місцевого самоврядування:

а). рішення

б).дозвіл

в). ліцензія

2. юридичні факти у виді дій, спрямованих на породження права природокористування і події не вольового характеру.

3. цивільно-правові підстави виникнення права природокористування.

Керування в екологічній сфері – це урегульована правовими нормами організаційно-виконавча діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування й об'єднань громадян, спрямована на використання природних ресурсів, охорону екологічного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Ціль керування в екологічній сфері – це дотримання вимог екологічного законодавства, забезпечення екологічних прав людини і попередження екологічних правопорушень.

Правова основа керування в екологічній сфері – законодавство й інші норми інших галузей права, що створюють нормативно-правову базу для діяльності державних і інших органів, зв'язану з виконанням ними управлінських повноважень.

Функції керування в екологічній сфері по основних напрямках діяльності умовно поділяються на двох груп: загальні і спеціальні.

До загальних функцій керування належать всі організаційно-контрольні функції, такі як

- планування;

• прогнозування;

• координація;

• організаційна діяльність;

• облік;

• екологічний контроль;

• нагляд.

Спеціальні функці::

• стандартизація і нормування;

• видача ліцензій і лімітів на природокористування;

• екологічний моноторинг;

• екологічна інформація ;

• екологічна експертиза;

• ведення державних природоресурсовых кадастрів;

• екологічна сертифікація;

• ведення Червоної і Зеленої Книг України;

• ведення кадастрів екологічно небезпечних об'єктів і територій і реєстру потерпілих від надзвичайних екологічних ситуацій;

• екологічної виховання й утворення і.т.д.

Екологічні функції керування характеризують основні напрямки організації і діяльності органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і суспільних формувань у сфері використання природних ресурсів, охорони екологічного середовища і забезпечення екологічної безпеки людини і навколишнього природного середовища. Вони здійснюються у визначених організаційно-правових формах і різних методах.

Органи керування в області охорони навколишнього природного середовища- це юридично відособлені державні, самоврядні і суспільні інституції, уповноважені в межах загальної або спеціальної компетенції здійснювати владні або інші функції в області використання й охорони об'єктів екологічного права і забезпечення екологічної безпеки.

У залежності від території органи державного керування в екологічній сфері поділяються на центральних, регіональних і місцеві, від повноважень – на органи загального і спеціального керування, від сфери – на органи в області охорони навколишнього природного середовища, в області використання окремих природних ресурсів і охорони інших об'єктів і територій, а також сфер екологічної діяльності.

Об'єктами суспільного контролю в області охорони навколишнього природного середовища є охорона і використання землі, її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного і тварини світу, природних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні і т.д.

Червона книга України – офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо збереження і відтворення.