Основні положення законодавства про охорону тваринного світу.

Відносини в області охорони й відтворення тваринного світу регулюються Законами «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про виняткову (морську) економічну зону України» і іншими законодавчими та нормативними актами, прийнятими на підставі й відповідно до їх вимог.

Завданнями фауністичного законодавства є регулювання суспільних відносин в області використання, охорони й відтворення об'єктів тваринного миру, збереження й поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового й популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, в умовах неволі або напіввільному середовищу.

Ст.3 закону України «Про тваринний світ» визначає об'єкти тваринного світу.

Виходячи з положення ст. 4 Закону, не залишається об'єктів тваринного миру, які могли б бути віднесені до природних ресурсів місцевого значення. У цьому укладається одна з особливостей законодавства про тваринний світ, у порівнянні з іншими галузевими ресурсово-екологічними законодавчими актами.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тваринний мир згідно ст.4 Закону України «Про тваринний світ», є держава в особі Верховної Ради України. Ст. 6-7 Закону допускає можливість існування права колективної й приватної власності на окремі об'єкти тваринного миру. Наприклад, дикі тваринні й інші об'єкти тваринного миру, вилучені зі стану природної волі або природного середовища, розведені або отримані в неволі або напіввільних умовах або придбані іншим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати в колективній або приватній власності.

Однієї з форм документа, що підтверджує право власності на тваринний мир, може бути дозвіл на спеціальне використання тваринного світу.

Права й обов'язки громадян в області охорони, використання й відтворення тваринного миру визначені в ст.10 Закону, а права й обов'язку користувачів об'єктами тваринного миру закріплені в ст.ст. 33-34 Закону.

Ст. 20 Закону закріплює види використання об'єктів тваринного миру. Це може бути:

• полювання. Регулюється Законом України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство й полювання», «Про Червону книгу України» і іншими законодавчими й нормативними актами.

• Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин. У порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам дозволяється безкоштовне аматорське й спортивне рибальство й добування водних безхребетних для особистого використання в певні для цих цілей водоймах загального користування й за умови дотримання встановлених правил рибальства й водокористування. Рибальство здійснюється відповідно до Порядку здійснення аматорського й спортивного рибальства, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року № 1126.

• Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культосвітніх, виховних і естетичних цілях;

• Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запильників рослин і т.д.;

• Використання диких тварин з метою одержання продуктів їхньої життєдіяльності;

• Добування (придбання) диких тварин з метою їхнього втримування й розведення в напіввільних умовах або в неволі. І ін.

Правові вимоги по забезпеченню мер охорони тваринного світу. ( розділ IV Закону України «Про тваринний світ» ).

Ст. 36 Закону говорить, що охорона тваринного миру включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, просвітніх і інших засобів, спрямованих на раціональне використання, збереження й відтворення об'єктів тваринного світу.

Ст. 37 закріплює способи й шляхи охорони тваринного миру.

Рідкі й зникнення, що перебувають під погрозою, у природних умовах на території країни види тварин підлягають особливій охороні й заносяться в Червону книгу.

Розведення в неволі рідких і видів, що перебувають під погрозою зникнення, тварин може дозволятися з метою їхнього збереження, охорони й відтворення, якщо цього неможливо досягти в природних умовах, а також у науково-дослідних цілях.

Створення й поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зоосадів, океанариумів, препаратів, частин і останків тварин) шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться підприємствами, установами, організаціями й громадянами лише по дозволах, виданим Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Державне керування в області охорони тваринного миру здійснюється центральними й місцевими органами державної виконавчої влади загальної й спеціальної компетенції. У відповідності зі ст. 11-12 Закону, державне керування в області використання, охорони й відтворення тваринного миру здійснюють Кабінет Міністрів України й місцеві державні адміністрації, а також Міністерство навколишнього природного середовища, його органи на місцях і інші спеціально уповноважені на це державні органи.

.

Державний контроль в області охорони тваринного світу, у відповідності зі ст. 57 Закону, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством навколишнього природного середовища і його органів на місцях, місцевими органами державної виконавчої влади, іншими державними органами.

Суспільний контроль у сфері охорони, використання й відновлення тваринного миру здійснюється суспільними інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються Положенням про суспільних інспекторів по охороні навколишнього природного середовища, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 5 липня 1999 року №150 (Офіційний вісник України. - 1999. - №37. - ст.119.)

Відомчий контроль у сфері охорони, використання й відтворення тваринного світу зобов'язані здійснювати ті органи, у відомстві яких перебувають підприємства, установи, організації, які використовують об'єкти тваринного миру.

Державний облік тварин і облік обсягів їхнього добування ведеться з метою забезпечення раціонального використання й організації охорони тваринного миру. Умови й порядок ведення державного обліку тварин і обсягу їхнього добування встановлюється Міністерством навколишнього природного середовища України. Отут необхідно враховувати вимоги ст.24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до вимог якої підприємства, установи й організації проводять первинний облік використання природних ресурсів і представляють відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у відповідній сфері.

Державний кадастр тваринного миру ведеться з метою обліку кількісних, якісних і інших характеристик режимів використання, форм охорони й обсягів відтворення об'єктів і ресурсів тваринного миру. У відповідності зі ст. 56 Закону «Про тваринний світ», державний кадастр тваринного миру містить систематизовану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їхній чисельності, характеристики середовища перебування й сучасного господарського використання й інші необхідні дані.

Державний моніторинг являє собою систему спостережень, збору, обробки, передачі й аналізу інформації про стан об'єктів тваринного світу, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень в області використання й охорони тваринного світу. Моніторинг тваринного світу є складовою частиною Державної системи моніторингу навколишнього природного середовища. У юридичній літературі моніторинг належить до форм (методам) екологічного контролю.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про використання, охорону й відтворення тваринного світу.

Юридична відповідальність і її види за порушення законодавства про тваринний світ передбачені в ст.63 Закону «Про тваринний світ». Порушення законодавства в області використання, охорони й відтворення тваринного миру спричиняють дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову й кримінальну відповідальність.

До теми 8: Правове регулювання охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Правова охорона курортів, лікувально-оздоровчих закладів і рекреаційних територій.

Природно-заповідний фонд становлять: - ділянки суши й водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність і виділені з метою збереження природної розмаїтості ландшафтів, генофонду тваринного й рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу й забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Природно-заповідний фонд містить у собі як території й об'єкти природного походження, так і штучно створені об'єкти. Природними територіями й об'єктами природно-заповідного фонду є:

• природні заповідники;

• біосферні заповідники;

• національні природні парки;

• регіональні ландшафтні парки;

• заказники;

• пам'ятники природи;

• заповідні урочища.

До штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду ставляться:

• ботанічні сади;

• дендрологічні парки; зоологічні парки;

• парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва.

Відповідно до діючого законодавства заказники, пам'ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки й парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної, наукової й історико-культурної цінності підрозділяються на об'єкти:

• загальнодержавного значення;

• місцевого значення.

Виділяються наступні види режимів, як способи охорони об'єктів природно-заповідного фонду:

Режим абсолютного заповідання. Застосовується тільки до природних заповідників і пам'ятників природи. Він виключає господарську й рекреаційну діяльність як видів втручання людини в хід природних процесів, несумісних із цілями заповідання. Таке втручання припустиме лише в строго обмежених цілях і може мати місце при веденні науково-дослідної діяльності, запобігання шкоди природному середовищу (ліквідації наслідків стихійних лих, гасіння лісових пожеж, винищування хижаків, що загрожують місцевій фауні) і організації ознайомлювальних екскурсій по спеціально відведених стежках і пішохідних маршрутах.

Режим відносного заповідання. Він побудований на сполученні заборон використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду з можливостями обмеженої експлуатації їхніх природних ресурсів. Під цей режим підпадають різні види земельних і водних заказників, створюваних з метою охорони й відтворення природних комплексів або їхніх окремих компонентів.

Змішаний режим заповідання. Він спостерігається у функціонуванні національних природних парків і регіональних ландшафтних парків, де поряд із зонами активного й пасивного відпочинку населення можуть виділятися зони абсолютного спокою, що виключають втручання людської діяльності. На територіях цих об'єктів природного походження, як правило може здійснюватися рекреаційно-оздоровче використання їхніх природних ресурсів, що виключають негативний вплив на стан заборонених для використання територій. Отже, на території єдиного природно-заповідного об'єкта можуть виділятися ділянки з режимам абсолютного й відносного заповідання.