Тема 6 «вивчення місткості ринку та його сегментів»

1. Моніторинг у маркетинговому дослідженні полягає у:

1) відображенні результатів на комп’ютерному моніторі;

2) замірі змін різних характеристик ринку в динаміці;

3) моделі, що описує ринкову ситуацію;

4) перегляді принципів маркетингової діяльності.

2. Контент-аналіз документальної інформації - це:

1) бібліографічна довідка, бібліографічний огляд;

2) кількісний метод аналізу документів;

3) пошук необхідної інформації в пресі;

4) якісний метод аналізу інформації.

3. Вимірювання, які використовуються при аналізі якісних характеристик і переведенні їх в кількісні:

1) математичні;

2) кваліметричні;

3) статистичні;

4) геометрічні.

4. Метод переведення якісних характеристик дослідження у кількісні називається:

1) квантифікація;

2) кореляція;

3) факторний аналіз;

4) математичного моделювання.

5. Зі специфікою якого типу ринку пов’язані обмеження частки включених в нього покупців у зв’язку з їхнім здоров’ям:

1) обслуговуваного ринку;

2) кваліфікованого ринку;

3) дійсного ринку;

4) потенційного ринку.

6. Потенційний ринок підприємства – це:

1) сукупність усіх реальних і потенційних покупців;

2) сукупність покупців, які мають достатній доход і доступ для придбання продукції підприємства;

3) сукупність підприємців, які проявляють зацікавленість до продукції підприємства;

4) сукупність реальних покупців.

7. Ринок проникнення – це:

1) сукупність покупців, які вже купують продукцію підприємства;

2) частина кваліфікаційно-доступного ринку, обрана підпри­ємством для подальшої роботи;

3) сукупність усіх реальних та потенційних покупців продук­ції підприємства;

4) ринок покупця.

8. Місткість ринку є величиною:

1) фіксованою;

2) не фіксованою;

3) не прогнозованою;

4) стабільною.

9. Реальна місткість ринку – це:

1) обсяги продажу товарів на конкретному ринку;

2) максимально можливі обсяги товару на конкретному ринку;

3) обсяги продажу товарів у даний відрізок часу на конкретному ринку;

4) прогнозовані обсяги продаж на потенційному ринку.

10. Вивіз товарів у складі інших товарів - це:

1. непрямий імпорт;

2. експорт;

3. непрямий експорт;

4) імпорт.

11. Ознаками сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення є:

1) клімат, щільність населення;

2) галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

3) спосіб життя, стиль життя;

4) освіта, релігія, раса.

12. Ознакою сегментування споживчих ринків є:

1) галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

2) організація постачання, профіль підприємства;

3) область використання продукції, розмір замовлення;

4) вік, стать, родинний стан.

13. На якому ринку можливе проведення сегментування?

1) на олігопольному;

2) на гомогенному;

3) на гетерогенному;

4) на ринку покупця.

14. Стратегія спрямування діяльності підприємства на конкретний сегмент ринку – це:

1) інтегрований маркетинг;

2) диференційований маркетинг;

3) концентрований маркетинг;

4) споживчий маркетинг.

15. Тип цільового ринку, внаслідок сегме­нтування якого фірма зупиняється на поставці декількох товарів декільком ринкам:

1) ринкова спеціалізація;

2) недиференційований маркетинг;

3) вибіркова спеціалізація;

4) масовий маркетинг.

16. Цільовим ринком підприємства за результатами дослідження визначається той:

1) споживачі якого можуть придбати продукцію підприємства;

2) на якому підприємство реалізує частину своєї продукції;

3) потреби і запити якого відповідають можливостям підприємства щодо їх задоволення;

4) який забезпечує найвищу економічну ефективність.

17. Насиченість ринку полягає у:

1) наявності достатньої кількості виробників;

2) наявності достатньої кількості споживачів;

3) наявності платоспроможного попиту на продукцію;

4) наявності широкого товарного асортименту.

18. Поділ споживачів за релігійними переконаннями визначається:

1) природно-географічною ознакою;

2) соціально-культурною ознакою;

3) політичною ознакою;

4) економічною ознакою.

19. Інноваційність ринку визначається:

1) природно-географічною ознакою;

2) соціально-культурною ознакою;

3) політичною ознакою;

4) науково-технічною ознакою.

20. Перевагою стратегії диференційованого маркетингу є:

1) висока якість товару, широке його розповсюдження;

2) максимальне задоволення потреб певного сегменту ринку;

3) економія витрат на виробництво та продаж товару;

4) зменшення рівня ризику внаслідок невдачі на якомусь сегменті ринку.

21. Яка стратегія є більш доцільною для підприємства з малою часткою ринку, значним обсягом капіталу та високою репутацією на зростаючому ринку:

1) розвитку ринку;

2) розвитку продукту;

3) диверсифікації;

4) широкого проникнення.

22. На стабільному і насиченому ринку найдоцільнішим є спрямування маркетингу на:

1) первинний попит;

2) потенційний попит;

3) загальні потреби;

4) вибірковий попит.

23. Рішення активно діяти у двох ринкових сегментах і розробляти для кожного з них власну маркетингову програму відноситься до:

1) агрегованого маркетингу;

2) диференційованого маркетингу;

3) недиференційованого маркетингу;

4) концентрованого маркетингу.

24. Рішення працювати у межах всього ринку і мати єдину маркетингову програму відноситься до:

1) агрегованого маркетингу;

2) диференційованого маркетингу;

3) недиференційованого маркетингу;

4) концентрованого маркетингу.

25. Рішення працювати у межах вузького ринкового сегменту з недиференційованою маркетинговою програмою відноситься до:

1) агрегованого маркетингу;

2) диференційованого маркетингу;

3) недиференційованого маркетингу;

4) концентрованого маркетингу.