Світ церкви:

Сьогодні православ’я представлено автокефальними (самостійними) церквами: Константинопольська (Туреччина, Візантія), Олександрійська (Єгипет), Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська Палестина). Згодом виникли Російська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (грецька), Польська, Румунська, Чехословацька, Американська та ін. церкви. Константинопольський патріарх вважається вселенським, але йому не надано право втручатися в діяльність інших православних церков.

Церква, як суспільний організм усвідомлюється в східному християнстві як «Божий народ», тобто як сукупність людей, наділених харизмою⁹ Святого Духа і тому виділених із усього людства як «обраний народ» з особливою долею. «Божий народ» складається з мирян-оглашенних (тобто тих, хто ще не прийняв хрещення, але вже знаходиться під дією церкви), мирян-вірних і членів церковної ієрархії. З часом, коли хрещення стало здійснюватися практично над усіма і в дитячому віці, відпала сама категорія оглашенних і «Божий народ» складався уже з одних членів церкви.

В перші століття християнства священиком міг бути кожен. Згодом було розділено поняття «служіння церкві» на служіння-управління, що стало функцією ієрархів та служіння-судження та випробування, що лишилося функцією мирян. У зв’язку з цим справа призначення ієрархів перестала залежати від волі мирян, адже згідно з ідеологією церкви, душепастерство є не наслідком волі людей, а проявом волі Божої. Тому введення в кожний ступінь церковної ієрархії відбувається через таїнство священства в обряді рукоположення (хіротонії).

Розрізняється біле (жонате) та чорне (монастирське, чернече) духівництво – священнослужителі.

Чорне духовенство:

Патріарх (з грец. patriariches, від pater – отець, і arho – управитель) – вищий титул голови самостійної (автокефальної) православної християнської церкви. Він обирається церковною радою. Титул патріарха встановлений Халкідонським собором в 451 р. Після розколу християнської церкви 1054 р. на західну, римо-католицьку, та східну, греко-православну, цей титул був закріплений за ієрархами східної церкви. В наш час у світі існує 20 автокефальних православних церков. Константинопольський патріарх має титул «Вселенського», але щодо інших патріархів є лише «першим серед рівних». Всі питання церковного управління патріархи вирішують спільно (соборно). Церковна влада кожного патріарха поширюється тільки на його церковний округ – патріаршество. З часу хрещення Русі (988) наша церква перебувала під юрисдикцією Константинопольського патріарха, а київський митрополит висвячувався у Константинополі. Тільки у 1687 р. Вселенський патріарх Діонісій відрікся від своїх прав на Київську митрополію, і вона перейшла під юрисдикцію Московського патріархату (створеного в 1589). Патріарх носить на голові білий куколь з хрестом і користується титулом «ваше святейшество».

Митрополит – (з грець. metropolites – столиця) – другий після патріарха титул у православній церкві. Він є головою великої єпархії (екзархату). Носить білий клобук з хрестом (циліндр, обтягнений білою тканиною, край якого спадає на спину). Іменується титулами: архієрей, владика, «ваша високопреосвященство».

Архієпископ і єпископ (архі – старший, головний; єпископ – блюститель, спостерігач). Архієпископи очолюють великі і важливі адміністративно-територіальні округи (кордони єпархій приблизно відповідають кордонам областей) – єпархії; єпископи – інші єпархії.

Єпископ-архиєрей, як апостольський наступник, є головним керівником Церкви своєї області як духовно, так і адміністративно. Він є відповідальним за моральний стан вірних його області як перед Богом, так і перед вищою церковною владою, теж і за адміністративний у ній порядок. Він рукополагає пресвітерів і дияконів та відповідає за них. Йому підлягають як духовно, так і адміністративно, всі парафії його області. Він призначає настоятелів та інших духовних, в разі потреби знімає їх. Йому прислуговує право нагороджувати за ретельну службу, йому ж належить і суд за проти-християнські, протиканонічні і протиморальні вчинки як підлеглого йому духовенства, так і вірних. Він благословляє шлюби і розв`язує їх. Єпископ звершує всі таїнства і всі богослужбові відправи.

Користуються спільними титулами: архієрей і владика; окрім того, архієпископ – «ваше високопреосвященство», а єпископ – «ваше преосвященство». На території єпархії архієреї посвячують в сан священиків, дияконів, призначають їх на посади, судять духовенство і мирян з питань віри, відправляють богослужіння тощо. Носять чорний клобук: архієпископ з хрестом, єпископи без хреста. Заступники єпископа – вікарій, який керує приходами невеликого міста або групи сіл.

Архімандрит – посада настоятеля чоловічого монастиря, ректора духовної семінарії, керівника духовної місії. Має титул «ваше високопреподобіє». За особливі заслуги перед церквою може бути присвоєний священику.

Ігумен – керівник або помічник керівника православного монастиря. Ігуменя – наставниця жіночого монастиря. Титулується – «ваше високопреподобіє».