4.3. Оцінка зовнішньої платоспроможності країн.

Зовнішня платоспроможність країн та її показники

Центральними у політиці міжнародних запозичень будь-якої країни є питання її платоспроможності та здатності управляти своєю зовнішньою заборгованістю. Платоспроможність країни залежить від обсягів її ВНП та експортної бази країни. Надійними платниками за зовнішніми зобов’язаннями переважно є країни з економікою, що динамічно розвивається, та зі зростаючим експортним потенціалом.

На практиці платоспроможність країн оцінюють за кількома показниками, серед яких:

• зовнішній борг країни / ВНП країни;

• платежі з обслуговування зовнішнього боргу країни / ВНП країни;

• зовнішній борг країни / експорт товарів та послуг країни;

• платежі з обслуговування зовнішнього боргу / експорт товарів та послуг країни;

• відсотки за міжнародними кредитами / ВНП країни;

• відсотки за міжнародними кредитами / експорт товарів та послуг країни;

• золотовалютні резерви країни / зовнішній борг країни.

Хоча показник «зовнішній борг/ВНП» широко використовується, для нього не існує універсального критерія, бо кожній країні притаманний свій критичний рівень. Різновидом цього показника є співвідношення «державний борг/ВВП». Згідно з Маастріхськими вимогами для держав-кандидатів до вступу у ЄС, а також відповідно до положень Бюджетного Кодексу України гранично допустиме співвідношення державного боргу до ВВП встановлено на рівні 60 %. Існують розрахунки, за якими ймовірність розгортання боргової кризи в країні, в якій державний борг досяг 60 % ВВП, становить 30 %, а в країні, де цей показник становить 35 %, така ймовірність зменшується до 15 %.

Залежно від графіка платежів з обслуговування боргу (мається на увазі платежі, що включають (а) частину основного (капітального) боргу, яка підлягає сплаті упродовж року, та (б) відсотки, що можуть рівномірно розподілятись упродовж періоду позики, чи сплачуватися за іншим графіком) в економіках країн з однаковою величиною показника «зовнішній борг/ВНП» ситуація може різко відрізнятися. Тому розраховують ще показник «платежі з обслуговування зовнішнього боргу/ВНП». Вважається, якщо на обслуговування боргу сплачується 5 % ВНП та більше, борговий тягар країни на даний момент є тяжким.

Оскільки платежі з обслуговування боргу здійснюються у конвертованій валюті, мають враховуватися експортні можливості держави-боржника, для чого розраховують такі два показники, як: «зовнішній борг/експорт» та «платежі з обслуговування зовнішнього боргу/експорт». Другий з них відомий як «норма обслуговування боргу» і вважається основним під час аналізу платоспроможності.

В останні десятиріччя розширювалося використання міжнародних позик на комерційних умовах, а офіційне кредитування (кредитування держави) стало більш жорстким. Це призвело до значного зростання платежів з обслуговування зовнішнього боргу: якщо наприкінці 1950-х – початку 1960-х років більш% експортної виручки, то на початку 80-х років – 25 % та більше. Підвищення норми обслуговування боргу свідчить про погіршення платоспроможності країни-боржника. Вважається, якщо норма обслуговування боргу вище 20 %, то існує загроза зриву графіка платежів. Одначе, на практиці деякі країни витримують показник 35 % та вище, а інші припиняють регулярні платежі при нормі обслуговування боргу 15 % та нижче.

Наступні показники, що використовуються для оцінки платоспроможності держав-боржників, дозволяють аналізувати ціну (відсоткові ставки) зовнішніх запозичень: «Відсотки за міжнародними кредитами/ВНП» та «Відсотки за міжнародними кредитами/експорт». Ці показники корисні для оцінки платоспроможності країни за умов реструктуризації її боргу. У разі реструктуризації заборгованості кредитори можуть погодитися на перенесення термінів погашення основної суми боргу (капітального боргу), але щодо відсоткових виплат вони притримуються жорсткої позиції. До того ж, ці показники стають у нагоді, коли кредити надаються на умовах плаваючої відсоткової ставки.

Ліквідні позиції країни-боржника характеризуються показником «золотовалютні резерви країни/зовнішній борг країни».

Критерії класифікації Світовим Банком держав-боржників, управління їхньою заборгованістю

Світовий банк з метою розроблення стратегії управління боргом держав-членів поділяє позичальників на три категорії:

• такі, що дуже заборгували (severely indebted, S);

• середньо заборгували (moderately indebted, M);

• мало заборгували (less indebted, L).

Належність країни до тієї чи іншої категорії залежить від двох показників: (а) співвідношення теперішньої вартості зовнішнього боргу країни та її ВНП, (б) співвідношення теперішньої вартості зовнішнього боргу країни та обсягу її експорту.

Теперішня (приведена) вартість зовнішнього боргу країни дає можливість оцінити зобов’язання з обслуговування майбутнього боргу у порівнянні з поточною вартістю ВНП та експорту товарів і послуг. 2002 року були встановлені наступні критерії (табл. 4.3):

Таблиця 4.3. Критерії поділу країн залежно від рівня їхньої заборгованості за методикою Світового Банку

Категорії країн за рівнем заборгованості	Теперішня вартість боргу/ ВНП	Теперішня вартість боргу/ Експорт товарів та послуг
Дуже заборгували (S)	більше 80 %	більше 220 %
Середньо заборгували (M)	більше 48 %	більше 132 %
Мало заборгували (L)	решта країн	решта країн

Не існує прямого зв’язку між рівнем економічного розвитку країни та величиною цих двох показників. Зокрема, 2007 року до групи країн з низьким рівнем доходів (І група) входили країни зі всіх трьох категорій (S, M, L). Те ж саме спостерігалося і серед країн із середнім рівнем доходів (ІІ та ІІІ групи).

Для країн-боржників Світовий Банк передбачає певні механізми управління заборгованістю:

• найбідніші серед категорії країн, що дуже заборгували можуть розраховувати на спеціальні програми полегшення заборгованості;

• крім того, країни-боржники можуть звертатися до Паризького клубу, який являє собою об’єднання держав-кредиторів, та до Лондонського клубу, що є об’єднанням найбільших приватних кредиторів, з проханням перегляду умов погашення заборгованості.

Зміни умов погашення зовнішньої заборгованості можуть бути, зокрема, у формі продовження строків виплати основного боргу або у зміні відсоткової ставки за кредитами.

Основні терміни і поняття

Вивіз капіталу, державний прямий борг, державний умовний борг, зовнішній борг держави, зовнішня платоспроможність держави, портфельні інвестиції, прямі інвестиції, трансграничний рух капіталів, економіка країн з ринками що формуються.

Контрольні запитання

1. Якою є роль міжнародних фінансових організацій в еволюції вивозу капіталу?

2. У чому суть теоретичних концепцій вивозу капіталу періоду XVI – початку ХХ ст.?

3. У чому суть теоретичних концепцій вивозу капіталу 1930 – 1940-х років?

4. Якими є особливості вивозу капіталу у період 1970-х років?

5. Якими є обсяги та тенденції прямих інвестицій кінця ХХ - початку ХХІ ст.?

6. Як Світовий Банк класифікує зовнішній борг?

7. На які групи Світовий Банк поділяє країни залежно від рівня їхнього ВНП на душу населення?

8. Якими є тенденції зовнішньої заборгованості країн на сучасному етапі розвитку?

9. Які існують показники зовнішньої платоспроможності держав?

10. За якими критеріями Світовий Банк класифікує держав-боржників?

Література

1. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та ін.; за ред. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с., Частина V, VI та VII.

2. Фінанси: Підручник /За ред.. С.І.Юрія, В.М.Федосова. – К.: Знання, 2008, Розділ. 4.

3. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / ред. В.В. Круглов – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с.

4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / ред. Л.Н. Красавина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 608 с.

5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник для студ. вузів / С.Я. Боринець. – 5-ге вид., переробл. і допов. – К.: Знання, 2008. – 583 с.

6. Міжнародні організації: навч. посібник / М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, Ф-т міжнар. відносин; за ред. О.С. Кучика. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2007. – 749 с.

7. Моисеев С.Р. Международные валютно-кредитные отношеният: учебное пособие / С.Р. Моисеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 816 с.

8. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: пер. с фр./ М. Пебро; общ. ред. Н.С. Бабинцевой – М.: Прогресс, Универс, 1994. – 496 с.

9. Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч. посібник / Т.М. Циганкова, Т.Ф. Горжєєва. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.