7.2. Стан виконання в Україні проектів, що фінансуються за підтримки міжнародних фінансових організацій

Стан виконання в Україні проектів, що фінансувалися МФО у період з 1993-го - початку 2000-х років

Перші позики від Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку (IBRD) і від Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (EBRD) Україна почала отримувати 1993 року. При цьому IBRD надавав Україні позики на реалізацію як системних, так і інвестиційних проектів, а EBRD здійснював кредитну підтримку тільки інвестиційних проектів. Від Міжнародного Валютного Фонду (IMF) Україна почала отримувати позики 1994 року.

Упродовж 1993-2006 років Україна уклала з IBRD та EBRD угоди на отримання 52 позик загальною сумою, еквівалентною 12 млрд дол. США, з яких змогла освоїти лише 8,35 млрд дол. США, тобто 68 відсотків (табл. 7.1).

За оцінками експертів міжнародних фінансових організацій та Рахункової палати України, протягом 1993-2006 років в Україні мали місце суттєві затримки у ході підготовки та реалізації проектів, що планувалося фінансувати за рахунок коштів цих організацій. Спостерігалася найгірша серед країн СНД та частини країн Європи вибірка (освоєння) виділених міжнародними організаціями коштів. По більшості проектів не були досягнуті заплановані цілі. Все це стало свідченням неефективного використання залучених Україною ресурсів міжнародних організацій.

Таблиця 7.1. Дані щодо освоєння Україною позик міжнародних фінансових організацій, 1993-2006 рр. (еквівалент млн дол. США)

МФО	Обсяг позик згідно з угодами	Фактично отримано	Недоотримано або анульовано
			млн дол. США	%
IMF	6573,8	4469,6	2104,2	32 %
IBRD	4608,7	3222,4	480,8	10 %
EBRD	989,6	660,7	87,8	9 %
Разом	12172,1	8352,6	2672,8	22 %

Практика засвідчила, що основними причинами несвоєчасного та неповного виконання українською стороною проектів, що здійснюються за підтримки міжнародних фінансових організацій, є:

• незадовільна організація їх підготовки та реалізації;

• відсутність ефективної системи контролю за впровадженням проектів;

• тривалі процедури набуття чинності угод про позики;

• затримки з врегулюванням питань закупівлі товарів, робіт і послуг;

• тривалі тендерні процедури,

• невирішення проблем податкового і митного характеру;

• наявність проблем, пов’язаних зі співфінансуванням проектів українською стороною.

У разі невиконання українською стороною умов міжнародні фінансові організації призупиняють фінансування. В результаті кошти, що не надійшли до Державного бюджету України від міжнародних фінансових організацій, Кабінет Міністрів України компенсує шляхом зовнішніх комерційних запозичень. При цьому слід зазначити, що вартість останніх є вищою, ніж фінансування з боку міжнародних організацій.

Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями щодо фінансування цими організаціями проектів в Україні здійснюється згідно зі спеціальними середньостроковими (2-5 років) програмами співпраці. Такі програми детально розробляються тією чи іншою міжнародною організацією спільно з урядом держави-реципієнта. Наприклад, фінансування та технічна допомога з боку IBRD здійснюється у межах Стратегій допомоги країні (The Country Assistance Strategy, CAS) (Докладно див. Розділ 10).

Незважаючи на те, що виконання проектів, які фінансуються в Україні міжнародними організаціями, іноді відхиляється від затверджених графіків і не всі плани виконуються, діяльність цих організацій в Україні для її соціально-економічного розвитку є надзвичайно важливою. Упродовж майже двох десятиріч членства у міжнародних фінансових організаціях українська економіка отримала надзвичайно великий внесок від них як у формі передання найкращого світового досвіду з фінансово-економічних питань та питань розвитку окремих галузей, так і у формі надходження великих за обсягом, довгострокових і дешевих фінансових ресурсів. Для української сторони важливо навчитись правильно розпоряджатися та управляти тими коштами, які вона отримує.

Позики Україні з боку Міжнародного Валютного Фонду

Кредити Міжнародним Валютним Фондом надаються під чітко визначені економічні зобов'язання Уряду та НБУ і погоджуються у формі Меморандумів економічної політики на певний період. Упродовж 1994 - 2001 років в Україну надходили кошти від IMF для підтримки її платіжного балансу за трьома програмами: (1) "STF" (Systemic Transformation Facility, Програмна системна трансформаційна позика), (2) "Stand-by" (Stand-By Arrangements, SBA, кредити на основі домовленості «стенд-бай») та (3) "EFF" (Extended Fund Facility, Програма розширеного фінансування). Докладніше про ці позики див. Розділ 8. За рахунок одержаних від IMF коштів поповнювались валютні резерви Національного банку України, що виступає розпорядником фінансових ресурсів, наданих IMF.

У вересні 1998 р. Україна уклала Угоду про позику з IMF, останній транш по якій отримала у вересні 2001 р. (сума еквівалентна 431,8 млн дол. США). З 2002 р. Україна припинила отримувати кредитні ресурси IMF, а з 2005 р. взаємовідносини з IMF офіційно були переведені у площину безкредитних стосунків. Тобто IMF надавав допомогу Україні лише у формі консультацій. Але в умовах настання світової фінансово-економічної кризи, початок якої було зафіксовано влітку 2007 року, ситуація змінилася.

В умовах настання світової фінансово-економічної кризи з метою вирішення проблем свого платіжного балансу Україна звернулася наприкінці 2008 р. до IMF про надання їй нової позики. В результаті переговорів на початку листопада 2008 р. була досягнута домовленість про надання Україні дворічного кредиту Stand-By на загальну суму 11 млрд SDR, що за курсом, який склався на момент надання позики, становило приблизно 16,4 млрд дол. США. Кредитування здійснюватиметься на умовах плаваючої відсоткової ставки, яка на момент підписання угоди становила близько 4 %, зі щоквартальним погашенням відсотків (детальніше про ставку відсотків по SDR див. Розділ 8, параграф 8.4).

Для одержання цього кредиту від IMF Україна взяла на себе низку зобов’язань, виконання яких є умовами перерахування їй коштів. Ці умови є досить непопулярними в українському суспільстві, але вони спрямовані на дотримання жорсткої дисципліни у витрачанні бюджетних коштів, зокрема: складання податку на додану вартість для сільськогосподарських підприємств, здійснення рекапіталізації постраждалих від кризи банків, два роки не збільшувати мінімальну зарплату до рівня прожиткового мінімуму, переглянути умови індексації соціальних виплат і не підвищувати зарплати працівникам бюджетної сфери.

Фінансування проектів в Україні Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку

У 2000 році експертами IBRD провели аналіз виконання планів допомоги Україні за період починаючи з 1993 року. За їхніми оцінками, ефективність виконання планів українською стороною була недостатньою, намічені цілі за спільними з IBRD проектами були реалізовані лише частково, і наслідки цих проектів для соціально-економічного розвитку України незадовільні. Експерти IBRD визнали, що часом можливості Уряду України у проведенні реформ були меншими, ніж оцінювалося зарубіжними фахівцями. Незважаючи на спроби досягти спільного (України та IBRD) бачення перспектив подальшого розвитку економіки країни, фундаментальні принципи ринкової економіки у 1990-х роках ще не повністю сприймалися керівництвом держави. Як наслідок, жоден із довгострокових інвестиційних проектів, здійснюваних в Україні за підтримки IBRD, не був реалізований у повному обсязі. Це дало підставу оцінити співпрацю з Україною, як «десятиліття втрачених можливостей».

Незважаючи на таку оцінку стану виконання Україною її зобов’язань перед IBRD, ця міжнародна організація звичайно ж продовжує тісно співпрацювати з Україною, як з будь-яким іншим своїм державою-членом. Вона прагне допомогти у розбудові ринкової економіки в Україні, а в кризових умовах допомагає шляхом надання консультацій та фінансування проектів, які спрямовані на подолання фінансово-економічних труднощів, стабілізацію економіки та забезпечення стійкого розвитку країни.

Згідно зі Стратегією співпраці IBRD з Україною на 2001-2003 рр. передбачалося за базовим сценарієм надати нашій країні кредитну допомогу обсягом 1,8 млрд. дол. США для фінансування таких пріоритетних напрямків діяльності:

• реформування системи соціального захисту населення;

• боротьба з розповсюдженням СНІДу і туберкульозу;

• розвиток приватного сектору економіки;

• розбудова громадського суспільства та підтримка курсу економічних реформ;

• модернізація державної податкової служби.

У цей період передбачалося реалізувати в Україні 13 інвестиційних проектів на суму майже 1 млрд дол. США та отримати три транші Програмної системної позики (Programmatic Adjustment Loan, PAL) на 750 млн дол. США. Фактично у цей період було схвалено лише вісім проектів на суму 500 млн дол. США, за якими через незадовільний стан виконання українською стороною погоджених заходів, Рада директорів IBRD затримувала рішення щодо надання позик. Із передбачених проектом Програмної системної позики 750 млн. дол. США Україна отримала лише 43 % ( 327,5 млн дол. США). У зв’язку із невиконанням українською стороною умов позики IBRD анулював п’ять інвестиційних проектів, що стосувалися (1) реформи державного управління, (2) реформування Фонду передекспортних гарантій, (3) структурної перебудови вугільної промисловості, (4) розширення теплопостачання м. Севастополя та (5) боротьби із забрудненням довкілля.

Оцінюючи співпрацю з Україною цього періоду, експерти IBRD зазначали, що спроможність України використати запропоновані міжнародною організацією ресурси виявилася меншою, ніж очікувалося. Виконання орієнтовних показників, що закладалися в основу Програмних системних позик, займало в української сторони значно довший час порівняно із запланованим, крім того, мали місце постійні ускладнення, пов'язані з процедурами схвалення інвестиційних проектів. Затримки були особливо характерні для проектів, що потребують схвалення місцевими органами влади або Верховною Радою України. В результаті, IBRD прийняв рішення не брати участі в прямому кредитуванні місцевих структур.

Стратегія IBRD щодо допомоги Україні на 2004-2007 роки передбачала загальний обсяг запозичень (за базовим сценарієм) 1,8 до 2,4 млрд дол. США. Основним засобом прямої підтримки бюджету України з боку IBRD на цей період була залишена серія однотраншевих Програмних системних позик. У рамках цих позик передбачалося надавати допомогу для реалізації програми Уряду у п'яти тематичних сферах:

• фінансова дисципліна;

• права власності;

• зміцнення та спрощення регуляторної бази;

• управління державними ресурсами;

• соціальна та екологічна стабільність.

Кошти українській стороні мали надходити лише після виконання відповідних орієнтовних показників. Тобто фінансування з боку IBRD для підтримки Державного бюджету України було поставлено у повну залежність від досягнутих результатів. Незважаючи на чіткість прописаних позицій і підтверджені зобов’язання української сторони, кількість проблемних проектів, що фінансувалися в Україні за підтримки IBRD, продовжувала зростати. За спільними оцінками, виконання майже третини проектів було визнано проблемним.

Упродовж 2004-2007 років від IBRD було отримано кошти для реалізації 32 проектів. Переважна частина коштів (84 %) була використана на фінансову підтримку системних проектів через фінансування державного бюджету, решта – 16 % – спрямована на реалізацію інвестиційних проектів.

Наприкінці 2007 р. була затверджена Стратегія партнерства IBRD з Україною на 2008-2011 роки. Упродовж цього періоду передбачається надання нашій країні позик на суму від 2 до 6 млрд дол. США (залежно від сценарію). Узгоджено, що обсяги щорічного кредитування української сторони за рахунок коштів IBRD залежатимуть від виконання Україною зобов’язань за наступними напрямками:

• успіхи у проведенні структурних реформ;

• макроекономічна стабільність;

• покращення стану реалізації вже діючих позик IBRD.

Передбачається, що, як і раніше, кошти від IBRD для виконання державних програм України надходитимуть до спеціального фонду Державного бюджету країни у формі серії однотраншевих Програмних системних позик. Кожен транш такої позики має надходити приблизно з однорічним інтервалом, але за умов виконання Україною взятих на себе зобов’язань.

Фінансування проектів в Україні Міжнародною Фінансовою Корпорацією

Україна за загальним обсягом одержаних її підприємствами кредитів (country exposure) посідає дванадцяте місце серед найбільших позичальників IFC.

Міжнародна Фінансова Корпорація в Україні станом на кінець 2008 фінансового року, який як і у всієї Групи Світового Банку починається 1 липня і завершується 30 червня, мала підтверджений портфель з 26 проектів. За цими проектами передбачається фінансування безпосередньо від IFC на суму 735 млн дол. США, крім того, через систему синдикованих кредитів, IFC мобілізує у найближчі три роки ще 560 млн дол. США. Портфель IFC ще не виставлених до сплати рахунків (outstanding portfolio) на 1.06.2008 р. становив 467 млн. дол. США.

Структура портфелю IFC з фінансування підприємств в Україні є такою:

• 39 % - фінансовий сектор України;

• 37 % - фінансування підприємств переробної промисловості;

• 7 % - підприємства сільського господарства;

• 6 % - логістика та складське господарство;

• 10 % - добувна (вугільна) промисловість;

• 1 % - інвестування у фонди та інші інвестиційні механізми.

Фынансування проектів в Україні Європейським Банком Реконструкції та Розвитку

Протягом 2001-2006 років Європейський Банк Реконструкції та Розвитку затвердив для України три стратегії допомоги. Кожна з них мала на меті сприяти розвитку певних секторів її економіки (табл. 7.2). Із трьох розроблених цією міжнародною організацією стратегій лише Стратегія на 2005- 2007 роки була схвалена Кабінетом Міністрів України.

Таблиця 7.2. Пріоритети стратегій допомоги Україні з боку EBRD

Стратегія на 2000-2002 рр.

Зміцнення банківського сектору, забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу.

Підтримка підприємницької діяльності, структурних реформ у сфері муніципальних послуг, інфраструктури транспорту, телекомунікації.

Ядерна безпека та енергозабезпечення.

Підтримка і реструктуризація промислового сектору; реструктуризація великих підприємств, агропромислового комплексу, виробництва товарів широкого споживання, експортно-орієнтованих виробництв.

Стратегія на 2002-2004 рр.

Банківський сектор.

Приватний бізнес.

Транспортна інфраструктура.

Ядерна безпека.

Реформа в енергетичному комплексі.

Агробізнес.

2005-2007 рр.

Посилення інституційної спроможності фінансового сектору, підвищення рівня фінансування великих, малих та середніх підприємств.

Модернізація автомобільних доріг, залізниць, портів та аеропортів.

Підтримка електроенергетичного та нафтового сектору.

Поліпшення ділового середовища та розвиток конкуренції в приватному секторі України.

У рамках цих стратегій було затверджено шість проектів у державному секторі на загальну суму 0,4 млрд дол. США. Фактично було реалізовано п’ять проектів, при цьому освоєно 0,18 млрд дол. США, тобто 45 % запланованих сум.

Незважаючи на певні порушення при виконанні проектів, що фінансуються EBRD в Україні, за період починаючи з 1993 року і до початку 2008 р. результати співпраці є хорошими. Зокрема, всього було укладено договорів на фінансування 163 проектів загальною сумою 6 млрд євро., переважна частина яких (73 %) - у приватному секторі. Більшість з них (70 %) не передбачала надання державних гарантій. Для фінансування проектів в Україну безпосередньо від EBRD було перераховано 2 млрд євро, а також мобілізовано від інших інвесторів 3,2 млрд євро.

Структура портфелю фінансування EBRD в Україні за обсягами фінансування є наступною:

• 47 % - корпоративний сектор (агробізнес, переробна промисловість, операції з нерухомістю, туризм, телекомунікації);

• 22 % - галузі інфраструктури (муніципальна інфраструктура, природоохоронна інфраструктура, транспорт);

• 21 % - фінансовий сектор (банківські та небанківські фінансові інституції, фінансування експортно-імпортних операцій (trade finance), фонди прямого інвестування (equity funds));

• 8 % - енергетика (користі копалини, паливо та енергетика);

• 1 % - мікрофінансування, малий та середній бізнес.