9.2. Діяльність Міжнародної Асоціації Розвитку

Мета та завдання Міжнародної Асоціації Розвитку

Міжнародна Асоціація Розвитку (International Development Association, IDA) була створена 1960 року. Її завданням є допомога найбіднішим країнам шляхом надання їм безвідсоткових позик та грантів для реалізації програм розвитку. IDA є одним із найбільших джерел допомоги 82 найбіднішим країнам світу, в яких проживає біля 2,5 млрд. населення; 39 з цих країн розташовані у Африці. За оцінками біля 1,5 млрд. населення цих країн мають дохід менше 2 дол. США на день.

Умови надання позик IDA

Позики IDA надаються на безкоштовній основі: за ними не стягуються відсотки, але сплачуються комісійні у розмірі 0,75 % від суми позики. Строк погашення позик 35-40 років при пільговому 10 річному періоді. Загальна сума наданих IDA позик на початок 2009 р. перевищила 160 млрд дол. США, з яких майже 50 % призначено для країн Африки.

Отримати позики IDA можуть найбідніші країни, у яких валовий національний дохід (ВНД) на душу населення за рік становить 1025 дол. США (дані 2007 р.). Крім того, IDA надає позики деяким острівним державам, що перевищують зазначений ліміт, але не мають належної платоспроможності щоб позичити кошти у IBRD. Деякі держави, такі, як Індія, Індонезія та Пакистан згідно з рівнем їхніх доходів на душу населення можуть отримати фінансову підтримку від IDA, але вони також достатньо платоспроможні для одержання фінансової підтримки з боку IBRD. Це так звані країни зі «змішаним» статусом.

IDA надає позики на розвиток початкової освіти, базової системи охорони здоров’я, водопровідно-каналізаційних систем, охорони навколишнього середовища, інфраструктури та здійснення інституційних реформ. Фінансування таких програм покликано сприяти економічному зростанню країни, збільшенню робочих місць, поліпшенню умов життя.

Джерела залучення ресурсів IDA

Якщо IBRD більшу частину своїх ресурсів мобілізує на міжнародному ринку капіталів, то IDA фінансується переважно за рахунок внесків урядів більш економічно розвинених держав-членів. Додатковим джерелом слугують доходи, що отримує від своєї діяльності IBRD, а також надходження у рахунок погашення раніше виданих IDA позик. Кожні три роки проводиться конференція держав-донорів з питань поповнення бюджету IDA. Найбільшими державами-донорами IDA є США, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Італія та Канада.

9.3. Діяльність Міжнародного Центру Врегулювання Інвестиційних Спорів

Мета та завдання Міжнародного Центру Врегулювання Інвестиційних Спорів

Міжнародний Центр Врегулювання Інвестиційних Спорів (International Centre for Settlement Investment Disputes, ICSID) був створений відповідно до Конвенції про врегулювання інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав (Вашингтонська конвенція). Метою цієї організації є створення можливостей для примирення і проведення арбітражу інвестиційних спорів між державами-членами та індивідуальними інвесторами.

Протягом останніх 10 років, з поширенням двосторонніх інвестиційних договорів, по більшості з яких виникали різноманітні інвестиційні спори, обсяг роботи Центру суттєво зріс.

Верховна Рада України 16 березня 2000 р. ратифікувала Конвенцію ООН про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, якою було створено Міжнародний Центр Врегулювання Інвестиційних Спорів.

Відповідно до ст. 26 Конвенції ООН про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, згода сторін про передачу ICSID спору для вирішення методом арбітражу означає, якщо не передбачено іншого, обов’язковість такої згоди та відмову від використання інших засобів вирішення спорів. Будь-яка договірна держава вправі вимагати попереднього звернення до національних адміністративних або судових засобів вирішення спорів як умову згоди про передачу спору для арбітражного розгляду.

Джерела фінансування адміністративних витрат та процесуальних дій ICSID

Адміністративні витрати на утримання Секретаріату ICSID фінансуються за рахунок бюджету Світового Банку.

Витрати, що пов’язані з вирішенням спорів (процесуальні дії), фінансуються за рахунок сторін, що задіяні у справі.