1. У чому специфіка предмету “Історія філософії” ? Взаємозв’язок історії філософії і філософії.

  Серед філософських дисциплін історії філософії належить особливе місце. Оскільки історичний підхід до предмета, дослідження його становлення і розвитку є одним із способів розкриття його суті, історія філософії допомагає осягнути суть самої філософії. Знаючи історію становлення ідей, історичні зразки витлумачення певних філософських проблем, можна краще зрозуміти й оцінити конкретну філософську концепцію. Зрозуміло, що і сучасна філософія не може правильно зорієнтуватися без певної суми знань з історії філософії.

   Знання з історії філософії потрібні не тільки тим, хто вивчає філософію, а кожній культурній людині. Адже філософія є не тільки елементом культури, але й системою знання, впливу якої зазнали всі складові духовної культури — релігія, мистецтво, наука, право тощо. Платон (427—347 до н. е.), Августин (Блаженний) Аврелій (354—430), Декарт (1596—1650), Фрідріх Ніцше (1844—1900) були філософами, але вплив їх учень виходить далеко за межі філософії.

   Знання з історії філософії важливі ще й тому, що вона вчить світоглядному плюралізму та ідеологічній толерантності, сприяє звільненню від догматизму і духовному розкріпаченню особи. Кожна з філософських систем самодостатня, обґрунтована й оригінальна. Відмінності між ними не завжди зводяться до опозиції «істина — хибність». Адже не завжди є підстави твердити, що ця філософія більш істинна, ніж інша. Філософські системи виступають як різні рівноцінні інтелектуальні світи.

   Історія філософії вивчає філософію, її існування в реальній історії. Об´єктом її вивчення є реальний історико-філософський процес. А те, що вивчає історія філософії в цьому реальному процесі (предмет дослідження), метод, яким вона його вивчає, по-різному трактується істориками філософії.

   Існують концепції, які цілком заперечують історичний підхід до філософії. На думку їх прихильників, філософські системи мовби співіснують в історичному просторі, а історія філософії постає співбесідою філософів поза часом. Кожна філософська система є певною відповіддю окремого мислителя на вічні філософські проблеми.

   Позитивним у такому підході є те, що він ставить під сумнів ідею більшої досконалості пізніших філософських систем. Бо й справді, було б спрощенням вважати, що філософські системи Гегеля чи Маркса досконаліші за системи Платона чи Арістотеля (384—322 до н. е.).

Кожна наступна за часом філософська система вибудовується на основі попередньої, заперечує або розвиває її. Завдяки цьому історія філософії є неповторним історичним процесом розвитку філософії.

Поза історико-філософським процесом неможливо зрозуміти справжній зміст жодного філософського вчення. Філософія за своєю суттю - це теоретичний образ буття, що постійно розвивається, в створенні якого так чи інакше беруть участь всі філософи.

Тільки історія філософії дозволяє отримати уявлення про зміст філософії як теоретичного світогляду. Філософське знання не має строго сформульованих законів, воно не піддається формалізації. Спроби дати точні визначення дивним чином лише відводять убік від глибини проблем. Історія філософії представляє собою безперервний, логічно осмислений процес діалогу; це вічна дискусія, з якої неможливо вирвати якийсь епізод, не спотворивши сенсу обговорюваної проблеми.

конспект:

Серцевина філософії – у історії філософії

ІФ – дослідження сукупності об’єктивних фактів історії – філософської думки

Основний феномен ІФ – науковість мислення, що проглядає через різні іст-філ концепції – щось єдине, іманентне. в б.-я. іст.-філ. концепції виявл. буття людей.

ІФ розкриває процес становлення людини в світі

ІФ становлення розумності. Простір розумного – здатність слухати, що характеризує людину, яка знаходиться в постійному розвитку

ІФ – важливий момент звільнення людини. Людина працює над удосконаленням своєї свободи, це робота мислення

ІФ є виявом абсолютного зв’язку в природі, який проглядає крізь усі кінцеві зв’язки.

Істина філософії – в історії. ІФ є і домом, в якому живе філософія, і своєрідна робоча майстерня, в якій філософія здійснює свою творчість.

ІФ є суттєвим моментом на шляху до свободи. Усвідомлення самої можливості свободи. Те, як людина уявляє свободу – є вирішальним моментом. Людина намагається звільнитися від будь-якої можливості втрати свого буття.

Нескінчена історія філологічної думки робить нескінченною саму людину. Завдання ІФ – провести свідомість людини через кінцеві філософські системи, виявивши в них момент нескінченого.